Напруження на морських шляхах: атаки на нафтові танкери поблизу Іраку загрожують світовому енергоринку
У четвер поблизу узбережжя Іраку сталися напади на два нафтові танкери, які залишилися палаючими. Це вже не перший інцидент у низці атак під час війни на Близькому Сході, що серйозно вражає глобальний енергетичний сектор та створює загрозу для світових постачань.
Роль Ірану у конфлікті
Іран визнає свою причетність до кількох атак на торговельні судна в Перській затоці та в протоці Ормуз — ключовому морському маршруті, через який перетікає близько п’ятої частини світового видобутку нафти.
Тегеран заявляє, що не дозволить проходити нафтовим поставкам, які сприяють США та їхнім союзникам.
У результаті зростання цін на нафту до близько $100 за барель, багато країн змушені були використовувати свої стратегічні резерви, аби стабілізувати економіки.
Що сталося останніми днями?
Іранський корпус Ісламської революційної гвардії підтвердив, що атакував один із танкерів під прапором Маршаллових островів, заявивши, що судно ігнорувало попередження.
Британська морська моніторингова група повідомила про третій корабель, поранений невідомим снарядом неподалік Дубаю. Через загрозу безпеці в четвер закрили нафтові експортні термінали в Іраку та Омані.
З початку війни США та Ізраїль влаштували понад десяток ударів по судах у регіоні.
Геополітичне значення протоці Ормуз
Протока Ормуз — це надважливий морський шлях, який з’єднує Перську затоку з Оманською затокою і далі з Індійським океаном.
Це єдиний маршрут для вивезення нафти, природного газу й інших вантажів з Перської затоки. Іран має довгу берегову лінію як у протоці, так і в затоці.
Ключові факти про протоку:
- У найвужчій частині ширина судноплавних каналів становить приблизно по дві милі для руху обох напрямків.
- Щодня через протоку проходить близько 20% світового обсягу нафти та зрідженого природного газу.
- Основними споживачами стали країни Азії, серед яких Китай, Індія, Японія та Південна Корея.
І не тільки нафта
Крім нафтоперевезень, через протоку курсують великі вантажні судна, автомобілевози та контейнери з індустріальними товарами. Критично важливі ресурси, як-от гелій з Катару, добрива з Оману та Саудівської Аравії, а також сировина для пластмас із нафтохімічних заводів Саудівської Аравії і ОАЕ, також транспортуються цим шляхом.
Як Іран обмежує судноплавство?
Незважаючи на знищення більшої частини свого флоту внаслідок ударів США та Ізраїлю, Іран досі має стратегічну перевагу в Перській затоці завдяки можливості загрожувати торговельним суднам.
Основні методи блокування:
- Удари снарядами: З початку конфлікту постраждало понад десяток торговельних та нафтотанкерів. Іран взяв на себе відповідальність за частину атак, використовуючи широкий арсенал ракет та дронів.
- Використання морських мін: Іран розпочав закладати міни в протоку, які хоч і невеликі за розміром, але здатні пошкодити або потопити великі судна. США заявляють про знищення десятків іранських мінозакладальних суден, проте Іран використовує численні малі катери для продовження операцій.
- Страхування суден: Вартість страхування вантажівок, що проходять через протоку, стрімко зросла, що зробило прохід надто дорогим. Уряд США розглядає можливість покриття страхових витрат, але експерти ставляться до цього скептично.
Цікаво, що Іран не блокує власні танкери — з початку березня щонайменше десять їхніх нафтових і газових суден успішно пройшли протокою, продовжуючи експорт своєї продукції.
Вплив на світові ціни на енергоносії
За словами Міжнародного енергетичного агентства, війна викликала найбільші у світі перебої у постачанні нафти за всю історію.
У США ціни на бензин підскочили близько на 20%, а в Європі дорожчає природний газ (понад 43%) і дизельне паливо (вдвічі). В Азії, куди йде більшість продукції з Ормузу, ціни шокували ринки, і країни, як Пакистан, навіть ввели коротший робочий тиждень, щоб зекономити паливо.
Резерви й подальші перспективи
Члени МЕА — 32 країни — цього тижня погодилися на найбільший в історії викид запасів нафти у розмірі 400 мільйонів барелів, але це поки не призвело до значного падіння цін. Вартість Brent в короткостроковій перспективі знову перевищила $100 за барель, майже на $30 дорожче за передвоєнний рівень.
Вищі ціни на енергоносії посилюють інфляційний тиск у світовій економіці й створюють виклики для багатьох держав.
Незважаючи на амбіції США щодо «енергетичного домінування», як найбільшого виробника нафти, світові ціни формуються глобально, і американські споживачі все одно стикаються з дорожчим паливом.
