Вплив сучасних бойових дій на військову логістику Росії та України — Тексти.org.ua

Від початку поточного року сили оборони України значно активізували удари по ворожому транспорту на окупованих територіях Півдня, вражаючи цілі на відстані до 150 кілометрів від лінії фронту. Тільки в травні Україна знищила майже сотню російських військових вантажівок. Такі дані наводить французький військовий аналітик Клемент Молін, підкреслюючи, що відеокадри ударів надходять безперервним потоком, викликаючи паніку серед російських пропагандистів.

Постачання підрозділів окупантів, за оцінками експертів, може опинитися на межі критичності вже найближчими місяцями. Ресурс Texty.org.ua детально пояснює, чому військова логістика є надзвичайно важливою складовою бойових дій і як вона змінювалася із початком війни.

Цікаво, що після надходження в Україну систем HIMARS у другій половині 2022 року наша армія почала систематично знищувати логістичні шляхи противника за межами 50—60 км від передової. З часом ворог адаптував свою тактику, а Збройні Сили України на певний період знизили інтенсивність таких цілеспрямованих ударів, припинивши системну кампанію з ураження складів і транспортних магістралей на відстані до 100 км. Часті удари, які відбувалися, мали локальний характер і здійснювалися ініціативою конкретних підрозділів.

Проте 2026 року окремі військові формування спільно з виробниками дронів розробили нові безпілотні платформи, спеціалізовані на знищенні логістичних вузлів. На Півдні ця тактика дала помітні результати, і існує обережна надія на розширення її застосування на інших напрямках фронту.

Війна, як відомо, починається політиками, ведеться військовими, але виграє або програє логістика. За цим поняттям стоять люди, які організовують перевезення вантажів і особового складу, забезпечують доставку боєприпасів, палива, техніки та продовольства. Перервати ланцюги постачання — ключове завдання для здобуття ініціативи у веденні бойових дій.

Вогонь по тилах

Після атак на Керченський міст і поромну переправу сухопутний коридор став єдиним сталим шляхом постачання в Крим. Зараз і він перебуває під прицілом українських сил оборони. Відеозаписи демонструють наслідки систематичних ударів по російських військових вантажівках на трасах М-14 (Маріуполь — Бердянськ — Мелітополь — Генічеськ) та Н-20 (Маріуполь — Донецьк).

Внаслідок цих дій 21 травня 2026 року гауляйтер окупованої Херсонщини Володимир Сальдо видав указ про обмеження руху вантажного транспорту на ділянці траси М-14 між Маріуполем і Генічеськом.

Удари по логістичних вузлах і військових колонах фіксуються на різній дальності:

• На напрямку Таганрог — Маріуполь – відстань становить близько 70–110 км від фронтової зони.
• В районі Новоазовська зафіксовано удари на відстані до 150 км.
• На маршрутах Маріуполь — Мелітополь логістика проходить приблизно за 90–120 км від лінії фронту.
• На напрямку Мелітополь — Джанкой відстані варіюються від 80 км на півночі Запорізької області до внутрішніх районів Криму.

Постійні атаки ускладнюють доставку осіб та армійських вантажів, роблячи транспортні артерії дедалі небезпечнішими.

Варто також згадати, що минулого літа сили оборони України знищили три залізничні пороми на Керченській переправі — «Авангард», «Славянин» і «Конро Трейдер», що призвело до втрати Росією ключового каналу постачання пального на окупований півострів.

Фактори військової логістики

Військова логістика, особливо у фронтових умовах, має ряд вразливих аспектів:

• Інфраструктура: дороги, мости, залізничні вузли, паливні склади — основа системи забезпечення. Чим менше альтернаитивних шляхів, тим більша уразливість.
• Інформаційні системи: сучасні логістичні процеси значною мірою базуються на зв’язку, супутниковій навігації й цифрових системах обліку. Збої тут можуть різко знизити ефективність поставок.
• Склади: великі централізовані бази дозволяють накопичувати ресурси ефективніше, однак вони є більш уразливими. Розподілена система дрібних складів стійкіша, але вимагає більших витрат.
• «Крапельна» доставка: пересування вантажів малими партіями на пікапах, мікроавтобусах, мотоциклах або навіть в’ючних тваринах ускладнює їх ураження.
• Людський фактор: корупція на стиках з цивільними постачальниками, перевтома, низька дисципліна чи помилки планування можуть завдати логістичній мережі не менше шкоди, ніж супротивник.

Особливості конфлікту

Російсько-українська війна має ряд унікальних характеристик, суттєво впливаючих на логістику:

• Велика протяжність фронту та висока населеність району.
• Нерівномірний рівень розвитку інфраструктури: відкриті степи Півдня з малою кількістю природних укриттів та щільна дорожня мережа Донбасу.
• Водні перешкоди на лівобережжі Дніпра, що ускладнюють переміщення.
• Із набуттям Україною обладнання HIMARS у 2022 році росіяни були змушені перейти від централізованої логістики з великими складами та масовими колонами до розподіленої системи з дрібнішими поставками.
• Сучасна модель «мікрологістики» полягає у доставці ресурсів малими партіями легким транспортом.

Сучасні безпілотні літальні апарати й артилерійські системи створюють «прозорий тил» на десятки кілометрів, роблячи логістику надзвичайно вразливою.

Ключові обмеження стійкості логістичних систем:

1. Плече підвезення: чим далі броньовані або критичні позиції від великих залізничних вузлів та складів, тим дорожчим стає постачання через підвищене споживання палива і зношення техніки.
2. Інформаційна залежність: навігація та оновлення маршрутів потребують стабільного зв’язку.
3. Сезонні чинники: весняне та осіннє бездоріжжя, зимове зношення техніки і втрата маскування після опадання листя сприяють ускладненню логістики.

Неординарні рішення

У відповідь на складні умови з’являються нестандартні засоби постачання: використання коней, ослів, мотоциклів, багі. Ці методи не є поверненням до архаїки, а навпаки — це адаптація до сучасних реалій, оскільки вони мають низьку теплову сигнатуру і кращу прохідність. Водночас вантажопідйомність таких засобів обмежена, а ефективність залежить від інтенсивності робочих рейсів.

Порівняння моделей логістики України і Росії

• Російська модель успадкувала радянську систему глибокого ешелонування, орієнтовану на залізничні перевезення та великі тилові бази. Вона відзначається централізованим управлінням, великими запасами техніки та швидким транспортуванням великих обсягів вантажів.
• Українська модель поєднує радянську інфраструктуру з західними стандартами управління, характеризується більш розподіленою структурою, високою цифровізацією та інтеграцією з доставками з-за кордону. Стратегічне плече польоту, яке виникає через зовнішню допомогу, ускладнює логістику. Українські сили також стикаються з викликами, пов’язаними з сервісним обслуговуванням різнотипної техніки.

Важливим є економічний аспект: у дисперсній системі доставка однієї тонни вантажу в прифронтову зону сьогодні коштує кількаразово дорожче, ніж на початку широкомасштабної війни.

Для Росії найбільшим викликом залишається стан промислової бази, транспортної системи та доступність пального. Для України критичною є безперервність зовнішньої допомоги, захист ключової інфраструктури та здатність ефективно управляти різнорідним технічним парком.

Значення дронових ударів середньої дальності (мідлстрайків)

Революція у сфері безпілотних ударних апаратів середньої дальності змінила логістику тилу. Через їх застосування росіяни позбавлені відчуття безпеки навіть на відстанях у десятки кілометрів від фронту. Знищення транспортних засобів, боєприпасів і особового складу унеможливлює накопичення значних резервів і суттєво знижує наступальний потенціал супротивника.

Сторони змушені переходити до мікрологістики, що передбачає:

• Використання малих транспортних груп.
• Нічні рейси.
• Часту зміну маршрутів.

Загалом на довгострокову стійкість більше впливатимуть не самі обсяги ресурсів, а швидкість їх відновлення, ремонт техніки та стабільність транспортної й енергетичної інфраструктури.

Перспективи розвитку логістики у війні

Можливі кілька сценаріїв подальшої еволюції:

1. Повільне виснаження: фронт змінюється незначно, логістика стає дедалі більш експансивною і дорогою.
2. Технологічний прорив: масове впровадження автономних наземних роботизованих платформ і безпілотних систем доставки.
3. Досягнення економічної межі: витрати на підтримку логістичних ланцюгів обмежують темп ведення бойових дій.

Таким чином, сучасна війна трансформує військову логістику у розподілену, гнучку та технічно насичену систему, де вирішальне значення має не кількість об’єктів забезпечення, а швидкість ухвалення управлінських рішень, можливість оперативної перебудови маршрутів і загальна економічна стабільність системи.