Як війна змінила херсонські бібліотеки: історія виживання, збереження і відродження
Культура як міцний фундамент єдності у часи війни
У періоди війни культура стає тією цементуючою силою, яка тримає суспільство разом і допомагає не втратити свою ідентичність. Херсон — яскравий приклад такої невразливості. Місцеві бібліотеки пережили не лише окупацію, а й грабунок, примусові вимоги співпраці та руйнування своїх просторів. Попри все, після визволення міста книгозбірні змогли не лише відновити свою діяльність, а й залучити гранти для подальшого розвитку. Ця тема стала центральною на зустрічі «Бібліотека 4.5.0.» у Кропивницькому.
Як окупаційна влада ставилася до бібліотек: погляд з середини
Бібліотеки — це не просто сховища книжок, а справжні ідеологічні осередки, що формують світогляд суспільства. Саме тому окупанти особливо цікавилися, які фонди зберігають у херсонських книгарнях, як налаштовані їхні працівники і наскільки місцеві люблять Україну.
Директорка Херсонської обласної бібліотеки імені Олеся Гончара, Надія Коротун, поділилася реаліями тиску:
- працівників неодноразово закликали піти на співпрацю;
- представники з автоматами перевіряли видання, вимагаючи інформацію про місцеві дороги і населені пункти;
- серед фондів вивезено понад тисячу видань — точний список досі невідомий через відсутність повної інвентаризації;
- важливі краєзнавчі видання були завчасно вивезені у безпечні регіони, а старовинні книги 1821 року наразі реставрують у Києві.
Варто зазначити, що періодичні видання, які вивезли самі окупанти, зокрема пропали й деякі краєзнавчі літературні книги, пов’язані з місцевим агро- та медичним розвитком Херсонщини.
Опір і тиск: як працював колектив у складні часи
Незважаючи на жорсткий контроль, колектив бібліотеки зберіг єдність і не пішов на співпрацю з ворогами. Винятком стала лише одна людина — колишній головний інженер, що залишився працювати на окупаційну владу разом зі своєю службою. Тиск проявлявся у постійних проханнях зібратися для переговорів, частина з яких відбувалася в умовах реальних загроз.
Під час окупації співробітники документували та зберігали цінне обладнання, техніку та видання, намагаючись вивезти їх з-під контролю окупантів. Це було складно через безперервні огляди автівок і пересування.
Найяскравіший момент того часу — нічний обшук у водія бібліотеки, коли кілька десятків автоматників ломилися до помешкання, вже відомого їм за адресою директора. У той же час Надія Коротун закликала колег категорично відмовлятися від будь-якої співпраці з окупаційною владою.
Відновлення бібліотек та масштаби руйнувань
Наслідки війни були катастрофічні. На правобережній частині Херсонщини знищено аж 94% бібліотечних закладів, і лише менше ніж п’ята частина змогла почати працювати знову. При цьому опір окупантам проявили майже всі — понад тисячу бібліотечних працівників сказали «ні» співпраці.
Варто підкреслити, що бібліотекарі — це герої, хоч і без офіційних нагород, які замість багатства цінують саме свою важливу роботу для суспільства.
Як працюють херсонські бібліотеки сьогодні
Зараз бібліотека імені Олеся Гончара функціонує на двох локаціях у різних районах Херсона. Один район лишається надто небезпечним для перебування, а інший — центр міста — тримає позиції. На обох об’єктах є сучасна техніка та меблі, а вони самі збирають нові гранти, не втрачаючи оптимізму.
Важливий аспект роботи — збереження фондів:
- приблизно 250 тисяч видань зберігаються в Миколаєві;
- ще 250 тисяч — розділені між кількома локаціями в Одесі;
- старі «дублети» (повторні примірники) з херсонського сховища списують.
Крім цього, бібліотека активно веде документування подій окупації та визволення за допомогою свідчень, фотоархівів і розповідей очевидців.
Проєкт «Арт-супротив» і підтримка громади
Окрема ініціатива — «Арт-супротив», що висвітлює діяльність митців: художників, поетів, артистів, які борються творчістю. Працівники бібліотеки регулярно відвідують громади, зустрічаються з переселенцями, збирають історії й публікують їх на сайті.
Важливо, що бібліотека стала соціальним притулком для багатьох. Тут люди можуть знайти підтримку, поради і навіть допомогу з документами. Для моральної підтримки в команді працює психолог, який приймає звернення від родин військових та тих, хто прагне виговоритися.
Щира подяка також усім кропивничанам і колективу бібліотеки імені Чижевського, які подарували нарешті відчуття спокою і тиші в ці важкі часи.
