Російські соціологи вже п’ять тижнів поспіль повідомляють про зниження рейтингів Володимира Путіна, стверджуючи, що нинішні показники є найгіршими за останнє десятиліття. Спробуємо розібратися, звідки береться така впевненість і який розвиток подій можна очікувати, аналізує Вадим Денисенко для “Ділової столиці”.
-
Коли українські медіа повідомляють про катастрофічне зниження рейтингів Путіна з 72% до 68%, варто серйозно задуматися. Рівень підтримки у 68% залишається надзвичайно високим і не свідчить про кризу. Хоча у мене наразі відсутні свіжі соціологічні дослідження, за оцінками на основі загальних тенденцій, реальний рейтинг Путіна, ймовірно, нижчий приблизно на 7-8% від офіційних цифр. Навіть це значення не можна вважати катастрофічним.
-
Водночас, настирливість російських державних соціологів, які систематично публікують такі дані, викликає підозру, що у цій ситуації присутні приховані процеси. Моя гіпотеза полягає в тому, що в Кремлі розпочалася внутрішня боротьба за послаблення впливу Кірієнка – головного відповідального за внутрішню політику. Оскільки рейтинги Путіна є його прямою відповідальністю, ці показники опинилися в центрі уваги.
- Варто нагадати, що основними чинниками погіршення рейтингу стали:
- загальне погіршення рівня життя громадян;
- відсутність прогресу у вирішенні питання закінчення війни;
- обмеження доступу до інтернету на тлі спроб закриття Telegram.
Саме Telegram став тригером “кухонної революції”. У відповідь на невдоволення населення близько тижня тому Кремль ухвалив рішення призупинити закриття месенджера. Замість того, щоб дати чітке роз’яснення та припинити блокування, внутрішньополітичний блок Кремля вибрав двохвилинну тактику “цар хороший – бояри погані”. Під час 18-хвилинного виступу інстаграм-спікерка Боня, з яким ознайомилися близько 4 млн осіб, прес-секретар Пєсков, на диво, пообіцяв: «Почую кожного», нагадуючи риторику Януковича. Причини такої реакції Кремля поки невідомі, однак виступ Боні став однією з найгучніших політичних подій у Росії останнього часу. Водночас Кірієнко, здається, опинився в незручному становищі.
-
У відповідь на це проти Боні (і, фактично, проти Кірієнка) було запущено потужну критику. Голова КПРФ Геннадій Зюганов, спочатку з трибуни Державної думи, а згодом в інтерв’ю “Вєстям”, заявив, що необхідно прислухатися не до окремих особистостей, а до простого народу, інакше повториться 1917 рік. Варто зауважити, що подібні попередження від комуністів виглядають доволі іронічно. Зюганов також не оминули увагою економічний блок уряду, висловивши сумніви щодо його ефективності.
-
Паралельно в російському політичному середовищі розгорнулася “кадрова вакханалія”: деякі експерти пропонували замінити Володіна посадою Матвієнко, а також перекидали повноваження Кірієнка на користь Володіна. Окремі міністри економіки опинялися під загрозою відставки. Загалом це виглядає як інтенсивні кулуарні ігри, що традиційно супроводжують підготовку до кадрових перестановок, очікуваних після виборів до Держдуми.
-
Отже, у Росії розпочався процес медійного протистояння, спрямований на просування інтересів різних політичних груп напередодні потенційних змін у владних структурах. У багатьох складається враження, що відбувається майже революція, насправді ж це лише спроби вести кулуарні ігри в медіапросторі. Цей процес несподівано вийшов на публіку через провал Кремля в ситуації з Бонею.
-
Важливо також звернути увагу на ключовий аспект: заяви Боні, Зюганова та інших менш відомих фігур не є критикою Путіна особисто і не пов’язані з війною. Це відкриті звернення до президента із проханням звернути увагу на їхні інтереси та підтримати призначення їхніх кандидатів на ті чи інші посади.
- Чи може ця ситуація вийти з-під контролю? На даний момент ймовірність цього досить низька. Водночас, ще тиждень тому ніхто не прогнозував подій, пов’язаних зі спічем Боні.
Важливо: думка автора може не співпадати з думкою редакції. Редакція ресурсу не несе відповідальності за зміст блогів, однак прагне висвітлювати різні точки зору. Детальніше про редакційну політику сайту OBOZ.UA можна дізнатися за посиланням.
