Новий дім після Чорнобильської трагедії: Як село Бутівське на Кіровоградщині прийняло переселенців
Переселення через аварію ЧАЕС: від Калинівки до Бутівського
З початку 1990-х років затишне село Бутівське, розташоване у Приютівській громаді Олександрійського району Кіровоградської області, стало тимчасовим або новим житлом для сотень українських сімей. Вони змушені були залишити свої домівки на Житомирщині через трагедію на Чорнобильській атомній електростанції.
Після того, як село Калинівка Народицького району Житомирщини, розташоване всього за 90 кілометрів від Прип’яті, оголосили зоною радіаційного забруднення, почалося масштабне виселення місцевих мешканців.
Суспільне розпитало, скільки переселенців сьогодні живе в Бутівському та що вони пам’ятають майже через 40 років після аварії ЧАЕС.
Коротка ретроспектива аварії
26 квітня 1986 року в Прип’яті Київської області сталася катастрофа: два теплових вибухи зруйнували четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС, викликавши пожежу на даху і утворення радіоактивної хмари. Вона поширилася територіями України, Білорусі, Росії, більшою частиною Європи та навіть східною частиною США.
Понад 60% радіонуклідів осіло саме в Білорусі, а майже 200 тисяч людей евакуювали з забруднених зон. Завершили спорудження саркофагу над зруйнованим реактором 14 грудня 1986 року.
Як створювалося нове село для переселенців
За словами старости Бутівського Олександра Клімова, у селі побудували 181 будинок саме для переселенців після аварії.
«Село спеціально зводили для вимушених переселенців. Будівництво почали близько 1989 року й тривало приблизно 2-3 роки. В основному сюди масово переселяли людей із Калинівки Житомирської області. Були й ті, хто приїхали з Олевського району — близько 12 сімей. Перші переселенці заселилися у 1991-му, хоча будинки почали здавати лише у 1992 році, коли вже провели газ. До того опалювалися вугіллям. Та до початку будівництва тут був сад», — ділиться Олександр Клімов.
Перші евакуйовані прибули у грудні 1992 року, а менш ніж за рік усі будинки були заселені — всього 437 людей.
Староста Бутівського Олександр Клімов. Суспільне Кропивницький
“Село переселенців” і спільнота, що приймає
Марія Клімова, керівниця місцевої школи, разом із родиною була серед перших переселенців, які оселилися у Бутівському.
«Для моєї родини переселення було справжньою трагедією. У сестри було двоє маленьких дітей, чоловік працював, коли приїхала машина і забрала їх просто зі двору. Ніхто не встиг зібрати речі, сподівалися, що залишаться вдома», — пригадує Марія.
Вона називає Бутівське «селом переселенців» — сюди приїжджали сім’ї як із Чорнобильської зони, так і з регіонів, постраждалих від російсько-української війни.
«Ми приймаємо всіх з відкритим серцем. Тут немає чужих, кожен новий мешканець — свій. Нині у селі багато переселенців з тимчасово окупованих територій і зон бойових дій. Діти цих сімей навчаються у школі», — каже Марія.
Керівниця школи у Бутівському Марія Клімова. Суспільне Кропивницький
Спогади Наталії Мудрак: життя в лісі та ностальгія за рідним Поліссям
Наталія Мудрак була 18-річною, коли ще район на Житомирщині почали вивозити через радіацію. Її родина переїхала до Бутівського, де вже мешкала рідня.
«Усі рідні, майже все село переїхало сюди з Полісся, з Народицького району. З 1995 року ми тут уже 30 років. Часто сниться рідне село, але воно дуже змінилося: все заросло, нічого не впізнати. Мама досі звикнути не може — їй бракує лісу, адже ми жили в лісі», — розповідає Наталія.
Вона також співчуває нинішнім вимушеним переселенцям, які через війну втрачають домівки:
«Вони бачать зруйновані будинки, відчувають страхіття війни. Ми все залишали цілим, ніхто не думав полишати свої оселі. Все було, як раніше — співали пташки, цвіли сади. Але треба було їхати. Зараз людям доводиться тікати взагалі в інших обставинах», — додає Наталія.
Жителька Бутівського Наталія Мудрак. Суспільне Кропивницький
Власне весілля на тлі трагедії: спогади Галини і Віталія Боровик
Галина і Віталій Боровики — ще одна пара, що переїхала у Бутівське з Житомирської області. Їхнє весілля відбулося за два місяці після Чорнобильської катастрофи — 27 червня 1986 року.
«Тоді нам у селі постійно вимірювали рівень радіації. Жила я в його селі — Обиходах Коростенського району. Після весілля залишилися там на шість років. Тамтешній рівень радіації був другим за небезпекою і евакуація була теж передбачена», — згадує Галина.
Із 1993 року подружжя оселилося у Бутівському, де спершу тяжко було звикнути до нового життя.
«Ми придбали новий гарний дім, важко було його залишати. Тільки почали жити – і раптом усе змінилось. Спершу тягло додому, але з часом облаштувалися», — говорить Віталій.
Жителі Бутівського Галина та Віталій Боровики. Суспільне Кропивницький
Скільки переселенців нині мешкає в Бутівському?
За даними старости, сьогодні у селі живе близько 370 людей. З них 154 — це переселенці, які знайшли тут новий дім після Чорнобильської катастрофи.
Підписуйтесь на Суспільне Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok.
