Як театральна моновистава військовослужбовця Третього армійського корпусу трансформувалася у аудіопроєкт, що отримав найпрестижнішу міжнародну відзнаку — BBC Audio Drama Awards.
00:00 — «Народження радіодрами відбулося так, як виношують дитя»
Наталка Соколенко: Розпочнемо з розмови про виставу «Ненароджені для війни», яка здобула світовий резонанс і «радіо-Оскар». Розкажіть, будь ласка, з чого починалася ідея цього проєкту.
Світлана Свиридко: Народження цього твору відбувалося подібно до виношування дитини — це довгий і ретельний процес. Це не кон’юнктурна або поточна робота на потоці, а кропітка праця. Взяти текст та акторську гру — лише половина справи. Запис не є дорогоцінним, адже кожен може щось прочитати чи заговорити перед мікрофоном. Важливо перетворити це у довершену радіодраму, яка житиме самостійним життям у радіоефірі, зацікавить і триматиме увагу слухача.
Наталка Соколенко: Цей проєкт співпраці між «Радіо Культура» та Третім армійським корпусом виділяється своєю унікальністю. Як виникла ідея такого партнерства?
Світлана Свиридко: Ініціатива з’явилася у 2024 році, коли театральна стендап-вистава почала свій життєвий шлях у серпні-вересні. Тоді я була у відпустці, і колега Ірина Славінська надіслала мені інформацію з пропозицією оцінити можливість роботи над нею. Після повернення я вивчила відгуки, адже це були перші покази. Контакт з актором і військовослужбовцем Євгеном Авдєєнком, який брав участь у виставі і тоді служив у ЗСУ, поклав початок нашій спільній роботі. Саме тоді я запропонувала зробити художню радіоверсію.
03:35 — «Те, що було дозволено використати в театральній постановці, ми не могли застосувати на радіо»
Коли виникла ідея створення радіоверсії, ми спершу відвідали театральний показ у кластеры «Краків» разом із редакторкою Катрусею Авраменко. Нове завжди викликає певний скепсис, але ми заглибилися в процес. Запис планувався на 15 листопада — це була єдина можливість для Євгена, оскільки він продовжував нести військову службу. Тому все мало відбутися за один день, а це непросто, особливо для стендап-вистави з елементами імпровізації.
Сам запис тривав приблизно шість годин. У театральній версії звучала російська мова як репліки противника, яку ми на радіо не могли використовувати через правові обмеження. Тож ми перекладали все українською на ходу, виконуючи записи знову і знову. Через обмеження авторських прав також не могли використати музичні треки з театральної постановки чи популярних стрічок, на кшталт «Зоряних воєн». Відповідно, ми наповнювали ефірні матеріали власною музичною бібліотекою, підбираючи композиції з урахуванням змісту та настрою.
06:30 — «У кожної вистави має бути манок, який зачепить і не дозволить слухачеві перемкнути канал»
Наталка Соколенко: Ваша радіодрама вийшла дуже вдалою. Останнім часом я спілкувалася з режисером, який шукає цікаві способи передати діалоги окупантів у фільмі. Ваша практика свідчить, що це можна робити переконливо українською мовою.
Світлана Свиридко: Так, ми використовували елементи суржика та регіональних говірок, що додавало автентичності. Законодавство забороняє проголошувати російською навіть окремі слова в радіоефірі, тому ми шукали інші шляхи виразності. В пошуках музичного оформлення переглядали власне аудіоархіви, ретельно добирали треки, що підсилювали драматургію.
При цьому дуже важливо продумати початок і розвиток вистави так, щоб утримати увагу слухача. Я називаю це «манком» — елементом, що не дасть перемкнути канал і спонукатиме до подальшого прослуховування.
11:01 — «Іноземці були вражені тим, як можна з гумором і водночас легко говорити про війну»
Переклад вистави англійською зробила Катруся Авраменко. Це була кропітка робота, оскільки треба було передати мілітарний жаргон, зменшувальні форми зброї, терміни так, щоб іноземний слухач міг уявити нашу реальність. За звітами продюсерки, яка повернулася з міжнародного конкурсу Prix Europa, журі сприйняло виставу відверто, глядачі навіть сміялися, що стало несподіванкою і підтвердило комфортне сприйняття матеріалу.
Вистава отримала там високу оцінку, посіла друге місце, здобула відзнаки за саунддизайн та акторську майстерність. 1 березня було оголошено, що цей твір став найкращою європейською радіодрамою.
16:21 — «Те, що ви побачите на сцені, й те, що почуєте в радіоефірі, звучить зовсім по-іншому»
Наталка Соколенко: Якими є враження вітчизняної аудиторії від вистави? Чи досягли ви всіх охоплень, які планували, чи ще працюєте над цим?
Світлана Свиридко: Радіовистава транслювалася неодноразово на «Радіо Культура», на платформі Megogo і в проєкті «Наша класика». Вона має власних слухачів, хоча ми прагнемо ще ширшого поширення. Театральна версія гастролює українськими містами та навіть за кордоном, але радіоверсія – це окремий досвід, оскільки аудіоформат викликає інші осмислення та емоції.
18:25 — «Я завжди перевіряю все на радійність: книжки, театральні вистави, різні заходи»
Наталка Соколенко: Як змінився жанр радіодрами після початку повномасштабного вторгнення? Яке місце в ньому займає ваша робота?
Світлана Свиридко: «Ненароджені для війни» — не єдина тематична радіодрама. Перед цим у 2023 році вийшла п’єса «Колишні» Володимира Голосняка, яка розповідає про події в Харкові під час війни на прикладі особистих історій, в тому числі про кохання польського студента і української жінки. Чуттєва, водночас трагічна драма, адаптована для радіоефіру, стала прикладом сучасної війнішньої тематики.
Також вийшла радіоверсія п’єси «Батько» того ж автора, присвячена переселенцям із Маріуполя. У проєкті «Аудіокнижка» звучали твори Богдана Жолдака, зокрема «Укри». Колеги адаптували для радіоефіру виставу Аліни Сарнацької «Плем’я чекання», що має риси «Одіссеї».
22:24 — «Найменше, що можемо робити — це реабілітуватися і давати собі можливість для виходу емоцій через мистецтво»
Наталка Соколенко: Яка реакція аудиторії на військову тематику в радіодрамах? Чи не виникає втома від війни через її надмірність в новинах?
Світлана Свиридко: Відгук є, слухачі діляться матеріалом, залучають родичів. Це інший погляд на війну, що допомагає осмислити долі людей у складні часи. Наша співпраця з ветеранами АТО і ветеранами-волонтерами, що сформували театр Project W і адаптували, наприклад, «Дванадцяту ніч» Шекспіра — тому підтвердження.
Мистецтво відіграє роль реабілітації, надаючи можливість емоційного виплеску. Усвідомлення війни у форматі радіодрами допомагає не відсторонюватися, а знаходити джерела світла у темряві, рухатися вперед.
Нагадаємо, що у попередніх випусках подкасту «Медіуми» гостями були:
- Маріанна Присяжнюк, яка розповіла про розвиток теми трудових мігрантів в Україні;
- Дмитро Хрипун про вплив стримінгових платформ на українське телебачення;
- Юлія Смирнова з Holywater Tech про зростання популярності вертикальних серіалів;
- Олена Чуранова про використання месенджера Max Росією;
- Лєна Чиченіна про професійні дискусії у сфері кінематографу;
- Юлія Тимошенко з Ukraїner щодо комунікації з міжнародною аудиторією;
- Денис Зеленов про роботу соцмереж «24 каналу»;
- Дмитро Литвин про розвиток «Укрінформу», «Української правди» та телемарафонів;
- Гала Котова з Viber про досвід роботи у пандемію та період військової агресії.
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст виключно відповідає позиції ГО «Детектор медіа» і не відображає офіційну позицію ЄС.
