Війна США та Ізраїлю: новий рівень союзників у Близькосхідному конфлікті
Погляд у минуле: утримання від прямого зіткнення
У 1991 році представники США терміново вирушили до Ізраїлю з метою запобігти відповіді на атаки іракських ракет "Скад" та утримати країну від вступу у війну в Перській затоці. Події 2002 року відзначилися тим, що тодішній міністр оборони Дональд Рамсфелд закликав Ізраїль утриматися від участі в майбутньому нападі на Ірак, підкреслюючи, що це більш вигідно саме для єврейської держави. Лише у 2026 році США вперше відкрито вступили у війну пліч-о-пліч із Ізраїлем, що стало історичним моментом у міжнародних відносинах.
Новий рівень спільної військової координації
Колишній керівник ізраїльської військової розвідки Амос Ядлін підкреслив, що це перша війна в історії, яку Ізраїль веде разом із глобальною наддержавою. Хоча Сполучені Штати десятиліттями були головним партнером і постачальником зброї для Ізраїлю, президенти та адміністрації раніше уникали надто тісної бойової взаємодії.
Денніс Росс, американський дипломат і посередник у справах Близького Сходу за часів президента Клінтона, додав, що страх втратити підтримку арабських країн стримував США від прямої участі в спільних бойових діях з Ізраїлем.
Проте нинішній президент США першим відкрито підтримує ідею спільної, повноцінної війни з Ізраїлем, що раніше вважалося неможливим.
Спільна військова міць і технологічна перевага
Об’єднані зусилля збройних сил двох держав вилилися у координацію авіаударів, заснованих на найсучасніших розвідувальних даних. Міністр оборони США Піт Хегсет заявив, що іранці тепер бачать у повітрі "Зірку Давида і прапор США" – "найгірший кошмар режиму в Тегерані".
Втім, кампанія не була бездоганною. Застосування застарілої розвідки призвело до ураження іранської початкової школи з боку США, тоді як ізраїльський удар, який мав на меті ліквідацію верхівки Ірану, не зріг режиму, а навпаки – призвів до піднесення сина аятоли Хаменеї, Моджтаби, на посаду верховного лідера.
Тиск на союзників та виклики на політичній арені
Несприйнятливість арабського світу до посилення військової співпраці між США та Ізраїлем створює додаткові напруженості у регіоні. Багато арабських країн, що виступають партнерами Америки, опиняються в ситуації, коли їх змушують підтримувати військові дії, які загалом невідповідні їхній громадській думці, яка й досі критична до Ізраїлю через війну в Газі.
У самих Сполучених Штатах спільна війна збільшує розкол у суспільстві. Підтримка Ізраїлю серед американців зменшилась як серед лівих, так і серед правих. Відомий подкастер Джо Роґан, який нещодавно підтримував Трампа, висловив сумнів у розумності цієї війни, натякаючи, що США можуть діяти на чиюсь користь, імовірно на користь Ізраїлю.
Крім того, зростають ризики суперечок між самими союзниками. Дебати між прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу, який наполягає на поваленні режиму в Ірані, та президентом США, котрий готовий погодитися на більш поміркований іранський лідерський склад, не припиняються. Водночас в США політично чутливо реагують на зростання цін на нафту і загальну невдоволеність громадян війною.
Історія дипломатичних стримувань та трансформацій союзів
Американські дипломати у 1991 році відмовили Ізраїлю від відповіді на атаки іракських "Скад", мотивуючи це важливістю міжнародної коаліції на чолі з президентом Джорджем Г. В. Бушем, до якої входили і арабські держави. Такий крок був складним для Ізраїлю, адже відсутність реакції могла послабити стримування ворогів.
Через 10 років, коли адміністрація Джорджа Буша-молодшого готувалася до вторгнення в Ірак, побоювання повторного арабського невдоволення стримували активну участь Ізраїлю у війні. Наразі ж ця стриманість залишилася в минулому, і спільні дії проти Ірану набирають все більшого масштабу.
Провідними подіями за часів Трампа стали:
- Підписання Авраамських угод, що встановили дипломатичні відносини між Ізраїлем, ОАЕ та Бахрейном – країнами, які мають близькі союзи з США і власні напружені стосунки з Іраном.
- Включення Ізраїлю до зони відповідальності американського військового командування у регіоні Близького Сходу, що зміцнило оборонну взаємодію.
У другому терміні Трампа і ізраїльський лідер погодилися на посилене співробітництво в планах щодо Ірану, зі спільним розподілом цілей атаки та обміном оперативними кадрами.
Ширші наслідки та напруженість навколо союзу
Експерти вважають, що тісна кооперація змінила баланс сил на Близькому Сході, змусивши регіональних гравців серйозно задуматися про спільну загрозу з боку США та Ізраїлю. Для арабських країн збереження міцних стосунків із Вашингтоном стає дедалі складнішим, особливо якщо громадська думка продовжить посилено негативно ставитися до ізраїльських дій.
У Лівані ситуація загострюється через ізраїльські атаки на "Хезболлу" – підтримувану Іраном групу, що підриває стабільність уряду, на якому базується американська підтримка.
Марван Муазер, колишній міністр закордонних справ Йорданії, відзначає, що Америка більше не приховує пріоритетність Ізраїлю у своїй політиці, що суттєво посилює напруженість у відносинах зі світом арабських країн.
Внутрішньополітичні зміни в США навколо питання Ізраїлю
Опитування від Quinnipiac University свідчить, що майже половина американських виборців вважає підтримку Ізраїлю надмірною, цифра, що досягла рекордного рівня з 2017 року. Показово, що серед республіканців цей показник більш ніж подвоївся порівняно з минулим роком.
Кетрін Томпсон, радниця республіканців у Конгресі та колишня співробітниця Пентагону, пояснює, що багато молодих консерваторів сприймають активну підтримку Ізраїлю як порушення принципу "Америка понад усе". Вона припускає, що цей культурний розрив матиме глибокий вплив на подальші політичні дискусії.
Цей новий етап внутрішньодержавної та міжнародної співпраці між Сполученими Штатами й Ізраїлем ставить перед усіма учасниками складні виклики, як на військовому, так і на дипломатичному фронті. Від цих подій залежить не лише майбутнє регіону, а й баланс сил у всьому світі.
