Президент Куби звинуватив США у глибокій економічній кризі країни
У своєму першому інтерв’ю для американського телебачення президент Куби Мігел Діас-Канель відверто поклав відповідальність за економічні негаразди країни на Сполучені Штати. Зростаюча напруга між двома країнами пов’язана з жорстким енергетичним ембарго, яке адміністрація Трампа запровадила проти острова.
Заклик до діалогу без ультиматумів
У розмові з програмою NBC “Meet the Press” Діас-Канель наголосив, що його уряд готовий вести переговори зі США без жодних попередніх умов. Однак він різко відкинув будь-які припущення про можливу відставку за наказом з Вашингтона. Тим часом, хоч у Вашингтоні нібито розглядають питання усунення лідера Куби, пан Діас-Канель заявив, що поки що таких вимог до нього не надходило.
Інтересно, що президент повідомив про відсутність особистих контактів із держсекретарем Марко Рубіо, який відіграє важливу роль у питаннях політики США в західній півкулі.
Непохитність перед загрозою
Очільник Куби наголосив на готовності народу та влади захищатися у випадку американського військового втручання:
- “Ми захищатимемо себе”;
- “Якщо потрібно померти — помремо”;
- Готовність віддати життя за революцію — головний девіз кубинців.
Ці слова свідчать про те, що кубинське керівництво закріпило позиції в умовах, коли США зосереджені на конфлікті в Ірані, одночасно посилюючи тиск на енергетичні постачання острова.
Енергетична блокада й російський “прорив”
Уже кілька місяців США фактично блокують поставки нафти на Кубу, забороняючи іншим країнам постачати енергоресурси. Кубинці відчувають наслідки цього ембарго з кожним днем все гостріше. Проте нещодавно один російський танкер зумів прорвати блокаду, що хоча й тимчасово, та стало для острова важливою підтримкою.
Паралелі з Венесуелою та внутрішня стабільність Куби
Конфлікт між США і Кубою на фоні війни в Ірані ілюструє ризики використання моделі “Венесуела” для тиску на опонентів Вашингтона. Наприклад, у січні американські сили захопили лідера Венесуели Ніколаса Мадуро у швидкій рейдовій операції, і після цього віце-президент Делсі Родрігес встановила тісніші зв’язки з США.
Очевидно, що адміністрація Трампа розраховувала на подібний сценарій і в Кубі. Однак кубинська комуністична влада виявилася набагато згуртованішою, ніж керівництво Венесуели. Публічно Діас-Канель демонструє рішучість, а сім’я Кастро продовжує контролювати ситуацію, активно втручаючись у переговорні процеси і навіть запускаючи деякі економічні реформи, спрямовані на покращення становища країни.
Жорстка позиція політичного керівництва
Під час майже годинного інтерв’ю президент чітко окреслив дві незмінні лінії:
- берегти існуючу структуру влади;
- відмовитись від ідеї багатопартійних виборів.
Він також утримався від обіцянок щодо звільнення близько 1200 політичних в’язнів, серед яких актора й активіста Майкеля Кастільйо на прізвисько Осорбо, ув’язненого через його протестну музику.
Такі заяви підкреслюють складність внутрішньої ситуації на острові та напруженість міжнародної обстановки, в якій перебуває Куба.
