Блокада Ормузької протоки: Чи витримає Іран новий виклик Трампа?
Новий масштаб конфлікту: від військових ударів до економічної блокади
Президент Трамп оголосив про повну блокаду іранських поставок у і з Ормузької протоки, що розпочнеться з понеділка вранці. Це стає серйозним випробуванням у війні з Іраном: хто кого сильніше “зіграє” на економічних стражданнях — нове керівництво Тегерану чи сам Трамп?
Цього разу війну не ведуть ракетами чи авіаударами по військовим об’єктам. Натомість Трамп намагається “задушити” джерело життя Ірану — його нафту, яка становить більш ніж половину експорту країни та майже всі надходження до бюджету.
Головне завдання адміністрації — змусити Іран капітулювати і прийняти вимоги, викладені віцепрезидентом Дж.Д. Вейнсом у мирних переговорах у Пакистані. Ці вимоги включають: повну здачу уранових запасів, розформування інфраструктури з виробництва ядерного палива та скасування претензій на контроль за рухом у протоці.
Що робитиме Іран, якщо не здасться?
Якщо Іран відмовиться капітулювати, Трамп покладається на підтримку внутрішнього населення, сподіваючись, що воно підніметься на повстання проти режиму, який панує в країні з 1979 року. Проте реалізувати цей сценарій виявляється не так просто.
Водночас стратегія Ірану зосереджена на впливі через світові ринки, де Тегеран знайшов нові важелі тиску. Посилившись після невдач на полі бою, іранці ефективно використовують інформаційні операції та точкові атаки безпілотниками і ракетами, що налякують сусідні країни.
Ціна на нафту може ще підвищуватися — деякі компанії готуються до $175 за барель. Іран прекрасно розуміє, що це створює політичні ризики для США всього за декілька місяців до проміжних виборів.
- Мохаммад Багер Галібаф, спікер іранського парламенту, попередив американців: «Ви будете сумувати за $4-5 за галон бензину».
- Ціни на нафту зросли на 6% до понад $101 за барель, але все ще нижчі за рівень до припинення вогню минулого тижня.
Порівняння з історією: чи повториться сценарій Карибської кризи?
Подібно до того, як у 1962 році президент Джон Кеннеді оголосив «карантин» Куби, щоб перешкодити доставці радянської ядерної зброї на острів, сьогодні ми спостерігаємо за новою невизначеністю. Тоді радянський лідер Микита Хрущов вирішив відступити, уникаючи прямого протистояння з американським флотом.
З 10 години ранку понеділка введення блокади суден, що рухаються до іранських портів чи звідти, може показати, чи піде новий верховний лідер Ірану Моджтаба Хаменеї тим самим шляхом, адже військово-морських сил у країни практично немає.
Декілька тижнів тому Трамп дозволив Ірану продавати нафту, що вже була на морі, сподіваючись на пом’якшення дефіциту пропозицій. Однак це мало вплинуло на ціни і залишило Ірану можливість отримувати додаткові доходи від збору мита на проходження протокою.
Тиск на Іран і міжнародна дипломатія
Річард Гаас, колишній високопоставлений національний службовець США і президент Ради з міжнародних відносин, висловлює думку, що нинішня ситуація, при якій Іран примушує користуватися протокою лише “друзям” або тим, хто платить, є неприйнятною.
Він підкреслює, що:
- Іран збагачується, тоді як інші біднішають.
- Блокада посилить економічний тиск на Іран, який і без війни був слабким.
- Для відновлення торгівлі протоку потрібно відкрити для всіх користувачів.
Ключовим фактором стане реакція найбільших споживачів іранської нафти — Китаю, Індії, Пакистану і Туреччини. Гаас пропонує поєднати блокаду з дипломатією, щоб змусити ці країни вплинути на Іран та поновити морський рух.
Водночас існує ризик, що у відповідь Іран поновить атаки на енергетичні об’єкти ОАЕ, Кувейту і Саудівської Аравії, заявляючи, що якщо йому не дозволяють експортувати нафту, то й сусідам робити це не дадуть.
Сплутані деталі і історичні паралелі
Постає плутанина: Трамп анонсував «повну» блокаду, але офіційний прес-реліз Центрального командування США уточнює, що обмеження стосуються лише суден, що йдуть до і з іранських портів. Кораблі інших держав Перської затоки можуть проходити, хоч це ризиковано через мінну небезпеку і атаки з боку Ірану.
За останні півтисячі років Ормузька протока неодноразово ставала “гарячою точкою”. Португальці встановили контроль і збирали мито понад 500 років тому, а в 1950-х британці блокували протоку у відповідь на націоналізацію нафтової галузі Ірану прем’єр-міністром Мохаммадом Моссадегом. При цьому політичні наслідки тих подій ще довго пам’ятають іранці.
Хоча в 1980-х роках протоку декілька разів переривала війна між Іраном та Іраком, сучасний конфлікт має набагато складніші політичні й економічні контексти.
Що дальше?
Якщо блокада буде короткою і припинить можливості Ірану маніпулювати світовим ринком, хід подій може виглядати як потужний хід Трампа. У разі капітуляції нового іранського керівництва це підтвердить його “розсудливість” у порівнянні з попередниками.
Та якщо блокада затягнеться, ризики для президента США помітно зростуть. Війна, що спочатку сприймалася як короткострокова, вже добігає до сьомого тижня, а для світової економіки найбільш складні часи ще попереду.
