Глобальна гра впливів: як нові події змінюють роль Путіна на світовій арені
Розігрування геополітичної партії із високими ставками
Однією з головних несподіванок великої атаки США та Ізраїлю на Іран став виграш для президента Росії Володимира Путіна. Російський уряд одразу відчув підйом через зростання цін на нафту та газ, що може трохи послабити економічні труднощі країни. Крім цього, Москва активно використовує свій статус ключового постачальника альтернативних енергоресурсів, підвищуючи свій вплив у світі.
Втім, це не єдина перевага для Кремля у цьому конфлікті. Якщо наслідки середньосхідної напруженості порушать постачання американських систем протиповітряної оборони в Україну, Росія отримає додаткові стратегічні вигоди. Словом, в геополітичній грі Путін експлуатує кожний рух опонентів.
Зміна правил гри: Америка під керівництвом Трампа
Путін вже звик підтримувати авторитарні режими, які протистоять США, такі як Іран, Венесуела чи Куба. Досі його не лякали навіть гучні військові операції Вашингтона проти їхніх лідерів. Але усе змінилося з приходом Дональда Трампа до влади — його адміністрація відверто ігнорує міжнародні норми і стрімко діє за кордоном, максимально використовуючи військову потужність Америки.
Такої рішучості США Путін не очікував. Він зіткнувся з новою реальністю, де старі стратегії встановлення союзів та впливу починають валитися.
Іран і Росія: складні стосунки на межі співпраці
Хоча Іран колись активно допомагав Росії дронами під час війни в Україні, Москва доволі стримана щодо того, як підтримувати Тегеран в умовах американсько-ізраїльських ударів по іранським лідерам і військах. Офіційні заяви Кремля — це переважно загальні засудження без іменування лідерства американської сторони.
Експерти наголошують, що ця ситуація демонструє обмеженість союзницьких відносин із Росією. Володимира Путіна навіть критикують за те, що позиція його країни виглядає стриманою та обережною, незважаючи на значущу допомогу Тегерану у вирішальному конфлікті в Україні.
Як США активізують удари по союзниках Путіна
За останні два місяці Сполучені Штати і Ізраїль провели одночасно низку масштабних операцій, які фактично вдарили по провідниках проросійських країн:
- Смерть верховного лідера Ірану Алі Хаменеї.
- Затримання президента Венесуели Ніколаса Мадуро.
- Введення економічної блокади проти кубинського лідера Мігеля Діаса-Канеля.
У всіх цих випадках Росія помітно не втручалась, що свідчить про напруженість і обмеженість можливостей Москви.
Також цікаво, що навпаки Путін, котрий зазвичай вважав себе непереможним провокатором, зараз зіштовхнувся з новим гравцем – Дональдом Трампом, чия агресивність і непередбачуваність поставили всю російську тактику під сумнів. Аналітики навіть кажуть, що тепер саме Трамп є “найбільшим злом” на світовій арені, а Путін частково втратив статус найстрашнішого гравця.
Чи могла Росія допомогти Ірану – і чому цього не сталося?
Аналітики звертають увагу, що Росія була фактично прикуті до конфлікту в Україні і не могла відверто втручатися в ситуацію з Іраном, бо це означало б відкритий конфлікт зі США і Ізраїлем. Економічні проблеми, з якими Іран уже стикався, лише погіршили ситуацію, створюючи сприятливі умови для агресивних дій противників.
Російське керівництво змушене було змиритись із новою геополітичною реальністю, навіть у спільній роботі з Китаєм, адже британська та американська розвідки глибоко проникли у структури Ірану.
Майбутнє відносин Москви з присутніми союзниками
Путін поки що уникає публічної критики Трампа, оскільки для нього головне — зберегти результати в Україні, де відбуваються ключові події. Проте існує припущення, що Москва може підтримувати стосунки із проросійськими елітами у країнах, які наразі піддаються тиску Вашингтону, адже Трамп не прагне негайно змінювати внутрішній устрій усіх цих держав.
У свою чергу, Дональд Трамп і досі вбачає перешкоду для миру в особі Володимира Зеленського, а не Путіна, незважаючи на деякі територіальні здобутки українських військ. Такі складні взаємодії підкреслюють, що світова політична шахівниця лишається динамічною та непередбачуваною.
Автор: Пол Сонн — міжнародний кореспондент, що спеціалізується на політиці Росії, її внутрішніх та зовнішніх конфліктах, з особливим акцентом на війну в Україні.
