Темні сторони торгівлі дикою природою: історії з Нігерії
Від панголінових лусок і слонових бивнів до африканських сірих папуг і морських корів — нелегальна торгівля тваринами та продуктами дикої природи є однією з найприбутковіших кримінальних схем у світі. Обсяги чорного ринку з відбору та реалізації диких тварин сягають щонайменше 20 мільярдів доларів на рік.
Крадіжки майбутнього: трафік людиноподібних мавп
Минулого року журналіст побував у Нігерії, щоб розслідувати проблему незаконного вивезення людиноподібних мавп з Африки — явище, яке посилюється завдяки соцмережам, де часто знімають відео з шимпанзе та горил, яких тримають як домашніх улюбленців. Саме там була врятована малесенька горила на ім’я Білі — один із небагатьох щасливчиків. Проте торгівля шимпанзе, горилами і бонобо — лише маленька частка великої мережі незаконної реалізації дикої флори і фауни.
Під тягарем панголінових лусок
У Лагосі співробітники Нігерійської митної служби зважують вилучені панголінові луски в спеціальному сховищі. Минулого разу були перехоплені неймовірні 196 мішків, які, ймовірно, належать приблизно 38 тисячам панголінів — тварин, відомих своїми лускатими тілами. Головним стимулом для попиту на такі вироби є віра в їхні лікувальні властивості. Наприклад, колись роги носорогів цінувалися дорожче за золото та коштували до $30 000 за фунт. Луски панголінів у традиційній азійській медицині вважаються здатними лікувати від абсцесів до онкологічних хвороб.
Торгові шляхи та портрет злочинців
Приблизно за 560 кілометрів на схід, у місті Калабар, митники виставляють вилучені частини тварин, привезені контрабандистами з Камеруну та інших африканських країн. Цей перетин кордону часто використовується для нелегального ввезення та вивезення живих істот і їхніх частин. У березні минулого року затримали людину, яка перетинала кордон з пакетами голов папуг, пір’ям, а також частинами шимпанзе — руками, ногами та головами.
Боротьба з тіньовим бізнесом: особисті історії
Ануху С. Мані починав працювати в Нігерійській митній службі в 2009 році, та лише з 2013 року, коли він потрапив до спеціального розвідувального підрозділу, захист дикої природи став справжнім пріоритетом. Разом з колегами він налагоджував співпрацю з правоохоронцями західноафриканських країн, а під кінець десятиліття боровся з докорами міжнародної спільноти, яка вказувала на Нігерію як на центр трафіку диких тварин. Так з’явився Спеціальний офіс з охорони дикої природи, очолюваний Мані.
Їжа та традиції: роль дикої природи в раціоні західної Африки
У певних регіонах Західної та Центральної Африки бушміт (м’ясо дикої тварини) залишається основним джерелом тваринного білка. Його споживання посилилося через демографічний вибух та зростаючу купівельну спроможність, особливо в містах, де дика їжа вважається делікатесом. Проте дикі тварини не можуть відновлюватися з такою швидкістю, щоб задовольнити цей попит. На місцевих ринках, як, наприклад, у місті Епе за 60 км від Лагоса, можна побачити крокодилів і варанів, що пропонуються на продаж.
Вирубка лісів і нові загрози для дикої природи
Ще однією великою проблемою є знищення природного середовища проживання тварин. Наприклад, у штаті Крос-Рівер у Нігерії, мешканці займаються виробництвом пальмової олії, яка підтримує життєдіяльність місцевих спільнот. Проте розширення галузі призводить до масштабного зрубування лісів, відкриваючи доступ браконьєрам у глибокі ліси. Це становить серйозну загрозу для багатьох видів дикої природи.
Порятунок розумних папуг і шимпанзе
У Калабарі співзасновник організації захисту тварин Pandrillus, Пітер Дженкінс, тримає коробку з вилученими сірих папуг, яких часто незаконно продають як екзотичних домашніх улюбленців. Магазини для тварин іноді слугують прикриттям для контрабанди: коли нелегальні тварини не можуть бути продані офіційно, їх ховають серед легального товару, наприклад, качок або кроликів. Корупція серед митників і працівників вантажного транспорту часто сприяє цим схемам.
Життя у реабілітаційних центрах: історія Біллі, Брендана і Мілі
Птахи потрапили до реабілітаційного центру Pandrillus, де утримують врятованих диких тварин — птахів, приматів і інших. Там живуть Брендан і Мілі — два шумні та енергійні шимпанзе, а також Білі — спокійна і хитрувата дитинча горили. Всі троє були вилучені з дикої природи, коли ще були малюками.
За кілька днів спостережень можна побачити, як вони граються: лізуть по рейках, гойдаться на мотузках, валяються й плескаються у відрі з водою. Вони мають унікальні характери — настільки цікаві одне одному, що не хочуть розлучатись навіть після гри.
- Брендан і Мілі голосно вітали доглядальницю й не відпускали її, коли вона хотіла піти;
- Білі ж трималася спокійніше, але могла бути дуже хитрою, щоб добитися свого;
- Вони нерозлучні, особливо вночі — сплять разом на одній платформі, купкою хутра і лап.
Планується, що Білі в найближчі місяці перевезуть до заповідника для західних рівнинних горил у Республіку Конго або Габон, а Брендан і Мілі — до Шимпанзе-центру Pandrillus у Нігерії.
Проєкт виконаний за підтримки Пулітцерівського центру. Автор статті Юдхіджит Бхаттачарджі — досвідчений журналіст з більш ніж десятилітнім досвідом у сферах геополітики, глобальної безпеки та розвідки. Автор книг «Шпигун, який не вмів писати» та «Банда, що крала посуд». Фотограф Арлетт Башизі з Демократичної Республіки Конго фокусується на житті своїх співвітчизників, особливо жінок і молоді.
