8 травня Україна та весь західний світ вшановують пам’ять тих, хто загинув під час Другої світової війни. Цей день присвячений осмисленню страшної трагедії війни і висловленню рішучості, що війна — найбільша біда, яка може спіткати сучасне суспільство.
Водночас у Росії панує абсолютно інший порядок денний. Тамтешнє суспільство, перебуваючи в ілюзії надуманої величі, повністю спотворило істинний зміст цих травневих днів.
Сучасне святкування Дня Перемоги в Росії, яке супроводжується щорічними парадами, демонстрацією танків та ракет на тлі пропагандистських заходів, не має нічого спільного з первісним значенням цього свята. Попри те, що за 80 років після війни проводилися різноманітні заходи на честь 9 травня, навіть Йосип Сталін у ті часи не прагнув перетворювати цей день у всенародне свято-балаган, оскільки тоді громадяни чітко розуміли справжню вартість перемоги.
Історик і народний депутат Володимир В’ятрович пояснює:
- З часом у радянської влади з’являлося все більше ресурсів на святкування Дня Перемоги, що відповідно робило це свято все більш значущим для них.
- Після розпаду СРСР у 1991 році спадкоємність святкування зберігалася, зокрема і в Україні, де 9 травня продовжували вважати надзвичайно важливим днем.
Сучасна Росія довела спотворення значення цього свята до крайності, зробивши його однією з трьох ідеологічних «скрєп», на яких тримається путінський режим. Дві інші «скрєпи» — це образ зовнішнього ворога в особі «колективного Заходу» та концепція «руського міру» із месіанським підґрунтям. Використання свята, яке супроводжується «сльозами на очах», як потужного маніпулятивного інструменту, хоч і не є винаходом Путіна, проте він беззаперечно перевершив своїх попередників у цьому.
Сталін і День Перемоги
Перший військовий парад на честь Дня Перемоги відбувся 24 червня 1945 року. Його приймав маршал Радянського Союзу Георгій Жуков, а командував парадом маршал Костянтин Рокоссовський. Вони проїхали Красною площею Москви верхи — Жуков на білому коні, Рокоссовський — на вороному. Тодішній генеральний секретар ЦК КПРС Йосип Сталін спостерігав за парадом із трибуни мавзолею Леніна.
20 наступних років по тому військових парадів на 9 травня не проводили. Ба більше, з 1948 року День Перемоги навіть перестав бути офіційним вихідним. Відповідний указ Президії Верховної Ради СРСР, підписаний 23 грудня 1947 року, переніс вихідний з 9 травня на 1 січня.
Чому Сталін не прагнув роздувати культ перемоги, яка відбулась за його правління? Є кілька причин.
Офіційна версія:
- Час не призначений для святкувань, необхідно зосередитися на відбудові країни.
Проте ця позиція не витримує критики, адже інші радянські свята проводилися без змін, зокрема День трудящих 1 травня та День Жовтневої революції 7 листопада.
Справжні мотиви Сталіна:
- Загроза його владі від надмірної уваги до Дня Перемоги.
- Недовіра до популярності маршалів, особливо Георгія Жукова.
- Сталін не бажав, щоб суспільство приділяло надто багато уваги ветеранам.
Історик Володимир В’ятрович відзначає, що:
- Через двадцять років після війни ще залишалися живими ті ветерани, які зазнали найбільших втрат і пошкоджень здоров’я.
- Вони погано сприймали прифарбовані та перебільшені наративи про війну.
- Висока смертність серед цієї категорії людей створювала простір для поступового нарощування радянської пропаганди.
Парад 24 червня 1945 року
Фото: wikipedia.org
Хоча у період з 1948 по 1965 роки радянська влада не ігнорувала День Перемоги, відзначення мало інший характер:
- Проводились спортивні змагання.
- Тематичні матеріали публікувалися в газетах.
- Ветеранів запрошували до шкіл для виступів.
Проте відбирали лише тих учасників війни, які погоджувалися підтримувати «радянський канон» війни. Тих, хто не бажав говорити за офіційний наратив, просто не демонстрували. Реальні ветерани не хотіли афішувати перемогу чи вихваляти війну через сумні спогади.
Особистий досвід Володимира В’ятровича розповідає:
- Його дід, учасник Червоної Армії, 9 травня вважав днем пам’яті загиблих побратимів, а не приводом для героїзації.
Важливо також зазначити, що існують численні публікації про те, що калік війни намагалися ізолювати від суспільства, відправляючи їх у санаторії, звідки вони не поверталися. Цю інформацію В’ятрович поки що не зустрічав у документах, утім припускає, що через низький рівень медичної допомоги така категорія ветеранів швидко вмирала, що було вигідним для радянської пропаганди.
Окремо слід згадати артилерійські салюти, які лунали у містах-героях та столицях союзних республік, звучачи 30 разів. Вибір локацій часто пояснювався політичною лояльністю місцевих керівників. Наприклад, у 1948 році салюти влаштували у Калінінграді й Львові, попри те, що ці міста не мали статусу міст-героїв чи столиць. За словами історика Богдана Івченка, такий крок у Львові був спрямований протидіяти впливу Української Повстанської Армії (УПА) в регіоні.
Хрущов уникав масових святкувань
При Микиті Хрущові святкування Дня Перемоги трохи змінилося, але не розширювалося:
- Проводили тематичні вечори, головний акцент робили на вшануванні ветеранів та обговоренні подальшої відбудови країни.
- Зменшилася кількість артилерійських салютів — з 30 до 20.
- Газета «Правда» двічі не присвячувала першу шпальту привітанням із Днем Перемоги (у 1956 та 1958 роках), натомість висвітлювала інші політичні чи економічні питання.
Брежнєв і розширення святкувань
Військовий парад 9 травня відновився у 1965 році, до двадцятої річниці Перемоги, вже за Леоніда Брежнєва. Тоді ж 9 травня стало офіційним святом і вихідним днем.
В’ятрович відзначає:
- Брежнєв, на відміну від Сталіна, не був учасником Жовтневої революції, і тому йому потрібне було власне свято, яке прив’язало б його до радянської історії.
- Для покоління Брежнєва такою подією була Велика Вітчизняна війна.
- Сам Брежнєв є автором мемуарів «Мала земля», які описують героїчну оборону плацдарму під Новоросійськом.
Трилогія Брежнєва – це збірка мемуарів із трьох книг: «Мала земля», «Відродження» та «Цілина». Хоча авторство офіційно належить Брежнєву, фактично їх створювала група професійних журналістів на основі його спогадів. За цю трилогію у 1980 році він отримав Ленінську премію з літератури. Найпопулярніша книга, «Мала земля», детально описує 225-денну героїчну оборону під Новоросійськом у 1943 році і мала наклад 15 мільйонів примірників.
«Малая земля» Леоніда Брежнєва
Фото: wikipedia.org
Історик підкреслює:
- Для Брежнєва розширення святкувань Дня Перемоги було способом узаконити себе як керівника Радянського Союзу.
- З 1967 року 9 травня почав витісняти 7 листопада та став найважливішим державним святом.
У 1975 році була створена знаменита пісня «День Победы» (слова Володимира Харитонова, музика Давида Тухманова), яка відображає ставлення до свята:
- «День Победы порохом пропах…»
- «Праздник с сединою на висках»
- «Радость со слезами на глазах»
Це водночас спогад про ціну перемоги і сум за загиблими, і аж ніяк не настрій із агресивним підтекстом «можем повторить».
Андропов та Черненко: протистояння Заходу
Наступники Брежнєва, Юрій Андропов і Користянтин Черненко, не доклали значних змін до відзначення свят.
За Андропова:
- Ветеранам видавали значні продуктові пайки.
- 9 травня відбувалися концерти у телевізійному ефірі.
- Військового параду не було, хоча готувалися до проведення масштабного параду у 1985 році (40-річчя Перемоги).
- Зокрема, 9 травня 1983 року пройшло покладання квітів до Могили невідомого солдата, але самої церемонії через стан здоров’я Андропов не відвідував.
Святкування обмежувалися:
- Урочистими зборами в Большому театрі (8 травня).
- Професійним покладанням квітів 9 травня.
- Вечірнім артилерійським салютом.
Під час його правління тривала активна підготовка до святкування 40-річчя Перемоги на тлі загострення відносин із США, які визнали СРСР «Імперією Зла» і запускали програму космічного захисту від радянської ядерної загрози.
За Черненка ж відзначення 9 травня 1984 року було дуже формальним:
- Відбулося покладання квітів (Черненко був відсутній).
- Роздавали продуктові набори.
- Телебачення транслювало тематичні фільми та святковий концерт увечері, що передувався хвилиною мовчання о 19:00.
- Дата стала фактично вихідним днем для прогулянок.
Водночас радянська преса активно готувала суспільство до 40-річчя Перемоги у 1985 році, публікуючи фронтові спогади ветеранів у таких газетах, як «Правда» та «Известия».
Горбачов і два паради
Під керівництвом Михайла Горбачова 1985 року відбувся третій масштабний військовий парад в історії СРСР. Сам Горбачов із ветеранами спостерігав за ним із мавзолею Леніна.
Особливості святкування:
- Пенсії ветеранів підвищили, впровадили безкоштовні ліки та 50% знижки на оплату житлово-комунальних послуг для пільговиків.
- Святкування відбувалося під час антиалкогольної кампанії, тож під час урочистостей за святковим столом пили лимонад замість алкоголю.
- Горбачовська політика гласності дала змогу відкривати архіви часів війни, обговорювати помилки командування.
Проте в останні роки життя Горбачов підтримував агресивну політику Росії щодо України, включно з анексією Криму.
Михайло Горбачов на параді 1985 року
Фото: скріншот відео
За п’ять років перебудови відбувся ще один парад – до 45-річчя Перемоги, останній у Радянському Союзі. Його символіка залишилася традиційною: вітання ветеранів, демонстрація військової сили, нагородження, покладання квітів. Водночас у повітрі відчувалися напруженість і поступове ослаблення святкової урочистості — країни Балтії вже не брали участь в офіційних святкуваннях, а на мітингах тих, хто виступав проти Горбачова, радянське телебачення не робило акцентів.
Єльцин і пошук нових сенсів
Перший президент Російської Федерації Борис Єльцин намагався переосмислити 9 травня, відходячи від милітаристської риторики на користь ідей примирення і національного єднання:
- Перші три роки за Єльцина святкували скромно, паради з військовою технікою були замінені ходами ветеранів.
- У 1993 році на тлі політичної кризи опозиціонери намагалися використовувати День Перемоги для протестів.
- У 1995 році відзначили півстолітній ювілей Перемоги гучно: хода ветеранів і військовий парад пройшли на Поклонній горі (оскільки Червона площа була на реконструкції).
- Було відкрито меморіальний комплекс на Поклонній горі та пам’ятник маршалу Жукову.
Єльцин і керівництво Росії на параді 1995 року
Фото: wikipedia.org
На цей парад приїхало 56 світових лідерів, серед яких:
- Президент США Білл Клінтон
- Прем’єр-міністр Великої Британії Джон Мейджор
- Канцлер Німеччини Гельмут Коль
- Президент Франції Франсуа Міттеран
З 1995 року військові паради почали проводити щорічно, проте без важкої техніки, акцентуючи увагу на відродженні державності.
Єльцин також використовував 9 травня як інструмент політичного впливу: у 1996 році День Перемоги став частиною його передвиборчої кампанії з гаслом "Голосуй, або програєш".
Останній парад за часів Єльцина відбувся 1999 року у похмурій атмосфері, на тлі кризи та зі слабким фізичним станом президента.
Путін і «побєдобєсіє»
Володимир Путін без перебільшень зруйнував справжнє значення 9 травня. Він створив міф про велич Росії, що базується на перемозі у Другій світовій, до якої його покоління не має жодного стосунку.
У той час, коли цивілізований світ відзначає 8 травня як День пам’яті та примирення, російська влада:
- Замінює глибоку скорботу і усвідомлення ціни війни нахабним гаслом «можем повторить».
- Активно заохочує масову участь у мілітаризованих заходах, включаючи костюмовані акції «Безсмертний полк».
- Поширює соцмережні пропагандистські дописи, що ототожнюють визвольну війну радянських військ із загарбницькою війною Росії в Україні.
- Приховує історичні факти про початок Другої світової та союзну політику Сталіна у підручниках.
Путін щорічно проводить військові паради, демонструючи «велич» Росії. Якщо раніше на них часто приходили іноземні гості, то після 2022 року світові лідери почали уникати цих заходів. Виняток — лідер Китаю Сі Цзіньпін, який відвідав парад у 2025 році, але залишився не враженим мілітаристським шоу.
Ключовим елементом парадів є стратегічні ракетні комплекси «Ярс», які символізують ядерне стримування, на тлі численних погроз Кремля нанести «ядерний удар» по Україні, Великій Британії та іншим країнам.
У 2022 році парад поступово занепав:
- Спочатку скасували повітряну частину (офіційно через негоду).
- Значно скоротили техніку, замінюючи її музейними експонатами.
- Основним центром уваги стала промова Путіна, у якій він вперше «приватизував» перемогу, не згадуючи роль союзників, водночас виправдовуючи вторгнення в Україну як «випереджувальну відсіч агресії» НАТО і України.
- Хвилина мовчання була присвячена не лише загиблим в Другій світовій, а й загиблим російським окупантам в Україні.
- Були використані символи «Z», які поєднувалися з георгіївською стрічкою і різними привітаннями — офіційно їх намагалися уникати на заходах, але в соцмережах і на вулицях вони поширювалися.
Парад 2022 року, промова Путіна
У 2023 році замість звичних колона важкої техніки на площі курсував лише один танк — музейний Т-34. Подібна картина спостерігається й у наступні роки.
Володимир В’ятрович підкреслює:
- Навіть у радянські часи керівники не дозволяли собі гасла «Можемо повторити», яке є прямою антитезою загальносвітовому гаслу «Ніколи знову».
- Перемога над нацистською Німеччиною стала інструментом мілітаризації суспільства та підготовки до майбутніх воєн.
Не лише Путін маніпулює спадщиною війни. За радянських часів День Перемоги в першу чергу поважали і святкували для ветеранів. За влади Путіна учасники Другої світової перетворилися у своєрідний реквізит, який «витягають» лише раз на рік.
Путін виділяє ветеранам скромну подяку — 10 тисяч рублів (менше 6 тисяч гривень), іноді дають дешеву ковбасу, чай і рушник, пакети з емблемою «Єдиної Росії» і обов’язкові фотозвіти у соціальних мережах.
Довгожителі отримали «заслужені подарунки»
Фото з соцмереж
Для порівняння: у Казахстані, який не акцентує на «великій перемозі», до 9 травня ветеранам Другої світової (їх там залишилось лише 57 на всю країну) цьогоріч виплатять по 5 мільйонів тенге (приблизно 473 тисячі гривень).
Курйозним стало й те, що кремлівські ЗМІ поширили інформацію ніби «тисячі російських військових» приєднаються до акції «Безсмертний полк» на фронті. У самій РФ цю заяву сприйняли з гумором, натякаючи, що Збройні сили України працюють саме над цим.
Наталія Сокирчук, «Главком»
