Розширення ударів України за допомогою безпілотних літальних апаратів та ракет, завданих по всій території Росії, призводить до того, що головнокомандувач Кремля Володимир Путін дедалі більше ховається від відкритого світу. Цей факт свідчить про зростання військової спроможності України, зазначає видання Politico у матеріалі, опублікованому 9 травня — у день, коли в Росії традиційно проводиться парад на честь Дня перемоги.
Через чотири роки після початку широкомасштабного вторгнення в Україну, коли було заплановано захоплення столиці Києва та президента Володимира Зеленського за кілька днів, наразі саме Путін, як констатує видання, змушений переховуватися, переміщуючись із одного підземного укриття в інше.
Аналогічно Forbes проводить порівняння між тим, як український лідер протягом війни неодноразово з’являвся на численних відеозаписах просто на вулицях, відкрито демонструючи спротив російській агресії, та тим, як російський президент поступово відступає у глибину підземних комплексів, ізолюючись у своєму віддаленому «архіпелазі» великих бункерів.
Зокрема, видання цитує Пітера Дікінсона, аналітика Атлантичної ради — одного із провідних аналітичних центрів оборони та дипломатії у Вашингтоні, який 20 років тому приїхав в Україну як співробітник British Council, а нині очолює видання UkraineAlert. Дікінсон констатує, що Путін усвідомлює здатність України наносити удари глибоко на території Росії, а також її розвинену розвідслужбу, яка проникає навіть у структури російського державного апарату. Через це глава Кремля стає дедалі більш підозрілим і параноїдальним.
9 травня, коли світ уважно спостерігає за двома лідерами, Дікінсон підкреслює справжнє лідерство Зеленського, який стоїть поруч зі своїм народом, в той час як Путін ховається в глибині бункера.
Forbes також нагадує про історичні факти: у 1991 році Україна відновила державний суверенітет та водночас відмовилася від радянського ядерного арсеналу на своїй території. Водночас у самій Росії Путін прагне виставити себе абсолютним правителем «Радянського Союзу 2.0» — наддержави з найбільшим у світі ядерним потенціалом. Він регулярно погрожує застосуванням ядерної зброї не лише проти України, а й проти будь-якого союзника НАТО, який намагається підтримати демократію в Україні та вигнати загарбників.
### Фантомні болі Кремля та майже релігійні церемонії на Червоній площі
Автори Forbes також надають роз’яснення щодо важливості параду в Кремлі для Путіна — колишнього офіцера КДБ, який вважає розпад Радянської імперії однією з найбільших геополітичних катастроф ХХ століття.
– Незважаючи на занепад військової потуги та позицій на світовій арені після розпаду СРСР, Путін прагне створити ілюзію відродження російської наддержави.
– Частиною цієї стратегії є щорічні квазірелігійні церемонії, коли тисячі людей із Санкт-Петербурга до Владивостока збираються, щоб вшанувати перемогу Москви у Другій світовій війні.
– Паради, організовані ще за часів Сталіна, за Путіна перетворилися на демонстрацію військової могутності Росії, яка поширюється на весь світ, а сам президент виступає як всемогутній керманич великої нації.
Втім, починаючи зі вторгнення в Україну, яке вимагало відправлення велику кількість танкових з’єднань та ракетних бригад, а також великої кількості бойової техніки, їх виставляння на параді на Червоній площі стало неможливим. Це пояснюється як втратою значної кількості техніки унаслідок бойових дій, так і ризиком потенційних атак українських безпілотників у центрі Москви.
У зв’язку з цим цьогорічний парад став значно скороченішим — без бронетехніки та балістичних ракет.
За словами Пітера Дікінсона, це рішення Путіна про скорочення параду є свідченням поширення кризи та втрати статусу Росії у світі. «Нині мало хто вважає російську армію однією з найпотужніших, як це було перед 2022 роком», — пояснює аналітик.
Приховуючи міжконтинентальні ракети під час майже священного параду та ховаючись у лабіринтах підземних бункерів, Путін, за словами Дікінсона, мовчазно визнає, що не здатний гарантувати безпеку в столиці Росії.
Ще важливішим є те, що саме українські атаки, в тому числі за допомогою безпілотників, змусили російського президента відмовитися від широкомасштабної й такої для нього важливої військової демонстрації. Ця обставина надає Україні розширену свободу дій — тепер вона може оперативно діяти так, як вважає за потрібне, не узгоджуючи кроки з частково надмірно обережними західними союзниками.
### Парад Перемоги: стисла версія
CNN відзначає, що роками парад Перемоги в Росії символізував військову силу країни. Масштабна демонстрація важкої техніки та присутність високопосадовців були його печаткою. Однак у 2025 році все помітно змінилося.
Міністерство оборони Росії повідомило, що президент Володимир Путін проведе парад на Червоній площі в меншому форматі та без військової техніки — мотивуючи це «поточними оперативними обставинами». Водночас кількість іноземних лідерів буде меншою, ніж у попередні роки. Більшість міжнародних ЗМІ будуть вимушені покладатися на відео, надані російськими державними каналами.
Багатьом іноземним журналістам повідомили, що вони не зможуть бути присутніми на заході, присвяченому перемозі Радянського Союзу у Другій світовій війні.
Експерт із російської політики Сем Грін із Королівського коледжу Лондона вважає, що Путін хоче здаватися впевненим і контролювати ситуацію, однак нинішні зміни подають світові зовсім інший сигнал — той, який президент Росії зазвичай не хотів би демонструвати.
Цьогоріч Кремль очевидно пріоритетує безпеку над традиційною демонстрацією сили. Парад організовується на тлі посилення українських ударів глибоко всередину Росії, зокрема по нафтопереробних заводах.
На відміну від урочистостей 2025 року, де почесним гостем був голова КНР Сі Цзіньпін разом із численними світовими лідерами, список цьогорічних запрошених дуже обмежений. Серед них:
1. Президент Білорусі Олександр Лукашенко — ключовий союзник Путіна.
2. Король Малайзії султан Ібрагім Іскандар.
3. Президент Лаосу Тонглун Сісуліт.
Прем’єр-міністр Словаччини, член НАТО та ЄС, Роберт Фіцо, планує прибути до Москви для двосторонньої зустрічі з Путіним, однак він не братиме участь у параді, згідно з його власними заявами.
