7 червня в Кропивницькому відбулася традиційна щотижнева акція підтримки українських захисників, які перебувають у полоні чи вважаються зниклими безвісти. На площі Героїв Майдану та вздовж вулиці Великої Перспективної зібралися рідні, друзі та небайдужі мешканці міста, – повідомляє журналістка видання “Доступ. Медіа”.
Перший бойовий вихід і зникнення безвісти: історія Михайла Пікаша
Вікторія Пікаш розповіла про свого сина Михайла, який зник безвісти 11 вересня 2025 року на Донеччині, у районі села Плещіївка Костянтинівського напрямку.
Інформації про обставини його зникнення небагато, а свідчення товаришів по службі різняться. Жінка з надією чекає на повернення свого сина живим.
«Побратими дають суперечливі відомості, але ми віримо, що Михайло знайдеться і житиме».
Для Вікторії ці акції — важливі, бо тут збираються люди з однаковою болем та сподіваннями. Вони підтримують одне одного, моляться і не втрачають віри.
«Ці зустрічі додають сил і надії. Тут ми тримаємося за віру та очікування своїх дітей».
Михайла мобілізували 27 червня минулого року. Після підготовки він прибув до військової частини, а 11 вересня зник вже під час першого бойового завдання.
До війни йому було 32 роки. Хоча за освітою він педагог, вчитель фізкультури, Михайло присвятив себе танцям: бальним, народним і класичним. Працював на круїзних лайнерах за кордоном, пізніше повернувся в Україну й облаштував сімейне життя.
Його вдома чекають дружина, маленький син, батьки, брат та вся родина.
Юрій Шумілов: правда, що рідним поки що не підтвердили офіційно
35-річний Юрій служив у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Його матір, Оксана Шумілова, розповідає, що син зник безвісти 2 червня минулого року.
Родина має відомості, що Юрій загинув під мінометним обстрілом російських військ. Військові тримали оборону 70 днів, і обстріл трапився саме в день їхнього виходу з позиції.
«Друг, що вижив, розповів про загибель Юрія. Але тіло лишається на позиції вже рік».
Командир повідомив про загибель сина, проте офіційно Юрій досі вважається зниклим безвісти.
«Ротний сказав: “Нема тіла — немає справи”. Хоча через півтора місяця дружина отримала фото тіла. Усе це залишається на папері статусом безвісти зниклого».
Спочатку пані Оксана важко сприйняла цю інформацію. З лютого 2025 року вона щотижня бере участь в акціях, щоб домогтися повернення тіл загиблих і можливості гідного поховання.
«Ми дуже сподіваємося на репатріацію і повернення Юрія додому».
Юрій вступив до ЗСУ 4 березня 2022 року. Військову справу пов’язала також його батька та брата.
Василь Брусник – пошуки без жодних новин
1 березня 2025 року під час бойового завдання в Бахмутському районі зник безвісти Василь Брусник. Його дружина Ірина ділиться, що зв’язок із чоловіком обірвався після того, як він пішов з побратимами на операцію.
«Наразі ми не маємо жодної інформації про його долю».
Ірина відвідує акції разом із двома синами, 9 та 7 років. Через відсутність на кого залишити дітей вони всі разом виходять підтримати чоловіка та батька.
Чоловіка мобілізували восени минулого року. Востаннє Ірина говорила з ним телефоном у лютому. Потім зв’язок тримався лише через його побратима, поки знову не зник повністю.
Читайте також: «Прокидаєшся зранку і перша думка про сім’ю»: історія військового з Кіровоградщини з позивним «Мафія»
зниклі безвісти
акція підтримки
