9 травня 2026 року голова Київської обласної державної адміністрації Микола Калашник відвідав людей, чиє дитинство було спопелено війною Другої світової. Він підкреслив: «Тоді вони були дітьми війни, сьогодні ж — поважні, мудрі люди, що пройшли крізь надзвичайно важкі випробування і зберегли найголовніше — людяність, силу духу та любов до України».
В Циблівській громаді Бориспільського району очільник КОДА зустрівся з Володимиром Трохимовичем Канівцем, людиною, яку тут шанують як талановитого педагога, директора Лецьківської школи та математичного генія. Саме він був одним із засновників цього навчального закладу і протягом 27 років очолював педагогічний колектив, виховавши численні покоління учнів.
Декілька фактів із біографії Володимира Трохимовича:
– На момент початку війни йому було лише п’ять років.
– Під час бесіди згадували ті важкі роки, сповнені дитячих втрат і болю, які залишили слід на все життя.
– Його батько загинув безвісти на фронті.
– Син і двоє онуків продовжують захищати Україну, служачи в армії та добровольцями.
Микола Калашник зазначив, що така боротьба поколінь — це найкраще свідчення сили родинних традицій, готовності боронити Батьківщину та передавати любов до рідної землі від батьків до дітей.
Неможливо не відзначити життєву енергію Володимира Трохимовича, якому 91 рік, — активного, життєрадісного чоловіка з чудовим почуттям гумору, який і досі доглядає за власною пасікою, маючи п’ять вуликів. За його словами, бджільництво — це не лише праця, а й душевний спокій. Очільник облдержадміністрації зауважив, що саме така наполегливість і любов до праці характерна для покоління людей, які завжди цінували землю, працю і життя у всіх його простих проявах.
Того ж дня Микола Калашник познайомився з Вірою Миколаївною Деркач — корінною мешканкою міста Бориспіль. Віру Миколаївну вітають з 96-річчям, а війну вона зустріла всього десятилітньою дитиною.
Її життєва історія — це приклад важкої праці, невтомної витримки та непохитної стійкості:
– Майже півстолітній трудовий стаж — 47 років праці в різних галузях, від колгоспу ім. Кірова до швейної фабрики.
– Множина заслужених нагород за працю.
– Втрата чоловіка в ранньому віці та самостійне виховання двох дітей.
– На жаль, у 2024 році пішов із життя її син.
Сьогодні поруч із нею донька Світлана, яка ніжно піклується про маму, щодня даруючи тепло родинного затишку.
Під час зустрічі пані Віра згадувала про власне життя, роботу, людей і важливу справу відбудови країни після війни, зроблену з руїн.
Микола Калашник підкреслив, що в її словах відчувається глибока мудрість, душевний спокій і внутрішня сила — якраз ті якості, на яких тримається наша держава. Він наголосив, що такі зустрічі мають велику цінність, адже дозволяють не просто почути історії, а відчути живу пам’ять покоління, яке пережило війну, голод, незчисленні втрати і тяжку працю, зберігши при цьому непохитну віру в життя.
За словами голови КОДА, це наш священний обов’язок — берегти цих людей, бути поряд із ними, слухати їх і з вдячністю пам’ятати все, що вони зробили заради майбутнього України.
