Професор, доктор Юліан Чіфу — відомий румунський науковець та колишній радник президента Румунії — присвятив багато років вивченню російської пропаганди, її методів і стратегій. Він детально аналізує, як ця пропаганда впливає не лише на українців, молдован та представників інших народів, що здобули незалежність від Радянського Союзу у 1991 році, але й на сусідні європейські держави.
У травні 2026 року в Одесі разом із своїми колегами з України та Молдови — Вірою Константиновою та Еленою Марзак — він опублікував книгу під назвою «Когнітивна інформаційна війна в Україні, Молдові та Румунії». Це видання присвячене аналізу дій і методів російської пропаганди в цих країнах, а також її впливу на соціальне життя їхніх суспільств.
У книзі, яку створювали Чіфу та його колеги, наголошується, що російська пропаганда вже давно перестала бути суто інструментом агітації. Вона стала повноцінною зброєю, спрямованою на підрив демократичних інститутів, дестабілізацію суспільної стабільності та зниження впевненості громадян у власних силах.
Професор Чіфу, який спеціалізується на вивченні російської пропаганди, розповідає про головні особливості цього явища в Румунії та Молдові, а також про те, що важливо розуміти західним аудиторіям, особливо англомовній спільноті:
1. Російська пропаганда вже не є звичайною агітацією. Ми маємо справу з першим поколінням когнітивної інформаційної війни.
2. Вона виходить далеко за рамки традиційної пропаганди, оскільки працює на розмиття та руйнування суспільної єдності.
3. Цей процес досягається через:
– Фрагментацію та посилення поляризації всередині суспільств.
– Використання усіх доступних засобів для досягнення цих цілей.
4. Це складна і багатошарова система, що включає не лише класичні методи пропаганди, а й психологічні операції та фальшиві наративи.
5. Особливу увагу приділено інформаційній війні, яка сконцентрована на індивідуумах із метою впливу на їхнє рішення, спотворення знань і маніпуляції уявленнями.
Що стосується західних партнерів і союзників, професор зауважує:
– На сучасному етапі вони вже засвоїли більшість знань, відомих у регіоні.
– Однак їхня реакція у перші роки була недостатньо своєчасною.
– Спочатку інформаційну війну недооцінювали, вважаючи її другорядною.
– Згодом стало очевидно, що проросійська пропаганда — це потужний множник сили, який критично впливає на мобілізацію і захист громадян, території та демократії.
– Російські спецслужби і пропагандистські структури ведуть тотальну атаку на публічний простір західних суспільств, що докорінно змінює ситуацію.
Особлива небезпека полягає у тому, що:
– Демократичні суспільства цінують свободу слова, право на зібрання, протести та активну громадську участь.
– Саме ці цінності стають полем для маніпуляцій і експлуатації противниками демократії.
– Росія розробила інструменти, які використовують вразливі місця і закладені в системних принципах демократії.
– Ці інструменти зловживають свободами та правами людини, щоб поставити населення у позицію підтримки цілей Кремля.
Про явище, яке професор називає ефектом дзеркала, йдеться так:
– Це феномен, коли обвинувачення в злочинах і діях перекидаються на опонента, хоча фактичним виконавцем є агресор.
– Наприклад, Росія звинувачує Україну в обстрілі міст, хоча насправді це сама Росія веде такі атаки.
– Прямої успішності такого прийому для безпосередніх учасників конфлікту він не має, адже обидві сторони знають істину.
– Втім, для третіх, віддалених від конфлікту сторін, які не сильно орієнтуються в деталях, такий маневр може працювати.
– Пропаганда активно плутає свідомість громадян, кидаючи численні альтернативні пояснення та суперечливі наративи, через що звичайній людині стає складно розібратися у правді.
Щодо атмосфери, яку створює російська пропаганда в Україні, відзначають:
– Основною метою є породження нігілізму і відчуття тотальної недовіри.
– Створення враження, що всі маніпулюють інформацією і зраджують, що призводить до розчарування і зневіри.
– Особливо це ефективно, коли люди не мають міцних переконань, не впевнені у власній ідентичності чи спільноті.
Проте, каже професор, якщо громадяни мають:
– Чітке усвідомлення своєї ідентичності.
– Сильні переконання.
– Знання історії та культури своєї громади,
то маніпуляції працюють значно гірше. На противагу цьому, менш освічені або соціально вразливі групи можуть бути більш сприйнятливі до пропагандистських методів і відчувати її вплив глибше.
Підсумовуючи, дослідження Юліана Чіфу разом із його українськими та молдовськими колегами висвітлюють надзвичайно складну і багатоаспектну природу сучасної російської пропаганди, що є не лише інформаційним інструментом, а невід’ємною частиною гібридної війни, спрямованої на підрив фундаментів демократії, стабільності та єдності суспільств у Східній Європі.
