Французькі студенти підняли бунт: масові протести проти кризи в освіті охоплюють країну
Хвиля студентського гніву захоплює Францію
Другий день поспіль французька молодь виходить на вулиці, протестуючи проти сумної реальності місцевої освіти. Гучні голоси та палкі вигуки, пікети й навіть зіткнення з поліцією — ось як молоде покоління висловлює свою незгоду з нинішньою ситуацією. За даними влади, учасників цього тижня стало менше, ніж на початку, однак їх все одно було тисячі, і всі вони рішуче виступали проти перевантажених класів, нестачі викладачів та занедбаних шкіл. Подібні багатотисячні мітинги, часом підсилені підтримкою профспілок, батьків і педагогів, тривають понад два тижні, спричиняючи закриття сотень шкіл та готуючи нові акції на найближчі дні.
Причини хвилювання: що обурює молодь?
Студенти об’єднуються під гаслом «конвергенції боротьб» — фразою, що набирає популярності серед учасників протестів, вимальовуючи широку палітру соціальних проблем.
- Занепокоєння через заморожування допомоги з житлом для студентів
- Підвищення плати для іноземних студентів
- Недостатня кількість викладачів
- Старі та погано оснащені навчальні заклади
Томас Друа, 22-річний студент права з університету Cergy Paris, підкреслює, що за п’ять років свого навчання ніколи не бачив подібного масштабу протестів. Особливо його обурює надто жорстке ставлення поліції до школярів, котрі, на його думку, позбавлені права на мирний захист своїх прав.
Приклади із життя протестуючих
Студентка психології Керра Андервуд, 20 років, була серед тих, хто зібрався на площі Бастилії в Парижі. Вона відзначила:
- Жорстокість поліції, спрямовану навіть на неповнолітніх
- Масові вигуки «макрон, йди!» та кричущі заклики до справедливості
- Суперечки, що переходили у сутички, під час яких вилітали предмети і застосовувався сльозогінний газ
Її однокурсник Оріан Лупесканд, який навіть плакав від газу, розповів про шок від нахабної поведінки правоохоронців, адже більшість студентів прийшли просто висловити свої вимоги мирним способом.
Соціально-політичний контекст загострює ситуацію
Напруга у країні зростає перед президентськими виборами в квітні, де праворадикальна кандидатка Марін Ле Пен має реальні шанси змінити Еммануеля Макрона. Саме тому демонстрації, окрім освітніх проблем, віддзеркалюють ширший соціальний конфлікт, який охоплює країну.
В паризькому ліцеї Турго, що розташований в центрі міста, дві 15-річні дівчата, Зое Бебі-Кутусіс та Мей Суаї, розповіли про свої мотиви підтримки протестів. Вони борються за:
- Рівні права та можливості для всіх учнів
- Кращі умови навчання незалежно від району проживання
- Зменшення проблем, пов’язаних з довгими навчальними днями, відсутністю викладачів і нехтуванням кліматичними викликами
Влада намагається заспокоїти хвилювання
Міністр освіти Едуар Геффре зустрівся з трьома великими студентськими організаціями, щоб обговорити ключові проблеми:
- Поганий стан шкільної інфраструктури
- Недосконалість системи вступу до університетів
- Проблеми із нестачею педагогів
- Необхідність підтримки демократичних процесів у навчальних закладах
Він пообіцяв, що скорочень робочих місць у навчальних закладах не буде, а в найближчі дні посилять кадрове забезпечення 3 000 тимчасових вчителів у найбільш проблемних школах.
Погляд із боку профспілок і подальше зростання протестів
Фінансова криза в країні змушує уряд обмежувати можливості для швидких рішень, тож поки що студентам пропонують в основному перервати навчання, аби мати змогу висловлювати свої претензії. Третього дня масових виступів, організованих учителями та професорами в середніх і вищих навчальних закладах, очікують на новий сплеск протестних настроїв.
- Минулого вівторка учасниками акцій стали близько 266 000 осіб по всій Франції
- В Парижі протестувало понад 71 000 учасників за даними Міністерства внутрішніх справ (профспілки говорять, що це число було удвічі більшим)
Понад 150 ліцеїв закрилися у четвер, хоча у вівторок їх було майже 900. Частина шкіл опинилася зачиненою через барикади й пожежі, поліція затримала тисячі активістів.
Історична паралель: 1968 і сьогодні
Дехто з учнів порівнює теперішній рух з травнем 1968 року — хвилею масових маніфестацій, вуличних сутичок і загальнонаціональних страйків, що творили історію Франції. Проте наразі нинішні протести є більш сфокусованими і менш ідеологічними, за словами історика Джуліана Бурга з Boston College.
- Водночас кожен великий соціальний рух у Франції відкриває потенціал для переходу до більш масштабної кризи
- Фундаментальні вимоги молоді можуть стати каталізатором широких політичних змін
Офіційна реакція уряду
Прем’єр-міністр Себастьян Лекорню у промові до нації намагався заспокоїти бурхливі настрої, пообіцявши:
- Заповнити вакантні викладацькі посади
- Виявити і вирішити термінові проблеми із шкільною інфраструктурою
- Сприяти обговоренню і покращенню освітнього процесу в школах
Він закликав молодь дивитися в майбутнє з упевненістю і обирати свій шлях, хоча багато хто зі студентів сприйняв це як затягування часу.
Наприклад, 17-річний протестувальник Августін Ласаб заявив, що вони не припинять блокувати школи, доки влада ігнорує їхні вимоги. У кожному крику на вулицях Парижа чути жагу змін, і ця хвиля може стати початком нової сторінки у соціальній історії Франції.
