Масштабна військова операція США в Південній Америці: понад 200 загиблих у боротьбі з наркоконтрабандою
Військові удари у Східній частині Тихого океану
За останній тиждень унаслідок бомбардувальної кампанії, яку здійснює американська армія проти підозрюваних у наркотрафіку в прибережних водах Південної Америки, загинуло понад 200 осіб. У суботу було підтверджено смерть трьох чоловіків внаслідок атаки на човен у Східній частині Тихого океану. Військову операцію очолює генерал Френсіс Донован, керівник Південного командування США. Загальна кількість жертв сягнула щонайменше 202 людини в понад 60 бойових ударах.
Операції тримаються в таємниці, а тіла загиблих рідко вдається знайти. Фізичні докази — уламки суден та наркотиків — фактично відсутні. Влада США стверджує, що затримані судна перевозили кокаїн, проте експерти висловлюють сумніви.
Юридичні та практичні аспекти операцій
Багато правознавців вважають такі удари протизаконними. Армія не має права навмисно атакувати цивільних, навіть якщо існує підозра у порушенні закону, за винятком випадків, коли вони створюють безпосередню загрозу. Експерти також підкреслюють, що наразі немає жодних доказів, що ці дії суттєво вплинули на обсяги кокаїну, що потрапляє до США з Південної Америки.
Вплив на прибережні громади Колумбії та Еквадору
Жертви нараховуються не лише у людських втратах — для прибережних громад Колумбії та Еквадору це значить багато більше. Місцеві мешканці не лише втрачають рідних, які не повернулися з моря, але й змушені змінювати звичний спосіб життя, адже життя, пов’язане з океаном, тепер завжди під загрозою.
- Рибалки почали уникати виходити в море через страх перед військовими ударами.
- Маленькі швидкісні човни «ланчас», які використовують як контрабандисти, так і рибалки, майже не відрізняються.
- Через конфлікт, багато цілих містечок припинило рибальську діяльність.
Жінка з рибальської родини в Сан-Матео (Еквадор) розповіла:
«Рибалки звикли боротися з природними стихіями – вітром, дощем, сонцем. Але тепер тут і пірати, і ці бомбардування. Ми живемо у постійному страху. Багато хто просто перестав ходити на риболовлю».
Життя між двох небезпек: військових та наркокартелів
Жителі Еквадору та Колумбії опинилися у складній ситуації, де з одного боку — активна американська військова кампанія, а з іншого — наркоторговці, які часто захоплюють човни рибалок для своїх операцій. Різниця між рибалками й контрабандистами у таких умовах часто розмивається.
- У низький сезон деякі рибалки беруться за тимчасові завдання з перевезення наркотиків, щоб покращити свій дохід.
- Колумбійський президент Густаво Петрó, на відміну від уряду Еквадору, різко засудив операції, назвавши їх «вбивством».
- Після серйозної атаки у жовтні, коли загинув колумбійський рибалка, Петро припинив обмін розвідданими з американськими військовими для цієї операції.
На півострові Гуахіра (Колумбія), де в грудні вперше знайшли уламки ураженого човна й тіла двох членів екіпажу, майже всі чоловіки залишили міста Пуерто Лопес і Сіапана. Люди переходять на інші види зайнятості, подалі від моря.
Інспектор поліції Арістотель Пальмар Гарсія розповів, що колись жваві рибальські громади тепер стали «містами-привидами». Молодь переїжджає в міста, працює на мото-таксі, але багато хто каже, що готовий «покинути все».
Зростання частоти ударів і технічна перевага армії США
Державна колумбійська судово-медична служба підтвердила, що зберігає тіла двох людей, знайдених у грудні, проте їхні особи поки невідомі. Ударна активність досягла піку минулого грудня — 14 операцій за місяць. У квітні–травні вона знову прискорилася: практично кожні три дні фіксувався новий авіаудар.
- Військові збільшили кількість секретних літаків та безпілотників MQ-9 Reaper.
- Це дало змогу виконувати удари зі стратегічних баз у Ель-Сальвадорі та Пуерто-Рико.
- Шанс уникнути атаки знизився з 50% до 25%, як повідомляють військові джерела.
Закритість операцій та їхній вплив на місцеве населення
Військові та адміністрація майже не надають інформації про операції, окрім розмитих відео у соціальних мережах. Дослідження The New York Times виявило, що використовуються як безпілотники, так і пілотовані літаки, чим суттєво відрізняється від традиційних дій Берегової охорони США.
Рибалки з Еквадору кажуть, що їх не тільки турбувала присутність військових на їхніх водах, але й загроза раптових авіаударів безпілотників. Це додає ще більший психологічний тиск на простих людей.
Як розповідає Джонні Валенсія, 59 років, рибалка з Джараміджо:
«Ми тепер не ловимо рибу — збираємо пластик, що вибивається на берег, і продаємо на переробку. Заробіток мізерний. Ми іноді їмо один-два рази на день, а іноді лягаємо спати без кави».
У звіті також брали участь журналісти Сімон Посада та Ерік Шмітт.
