Чи вмирає уява у цифрову епоху? Як технології змінюють наш творче мислення
Тридцятирічний журналіст Фран Перес згадує той момент, коли його друзі почали втрачати інтерес до ігор ігор для дітей. «Жахливий день», — мовить він. Його навіть звинуватили у дитячості через відмову долучатися до нових занять: сидіти в кімнаті, говорити або спостерігати за іншими групами дітей. У відповідь він гордо виголосив фразу, яку повторює й досі: «Проблема в тому, що у вас немає уяви.»
Ці прості слова, вимовлені хлопчиком понад 20 років тому, цілком відображають важливу правду: уява — здатність створювати в умі образи того, що не сприймається органами чуття безпосередньо — сьогодні стає рідкістю. Це один із наслідків впливу сучасних технологій на наш мозок, і суспільство, здається, забуло про неї як про ключову когнітивну здатність.
Зникаюча уява — що про це кажуть науковці?
Незважаючи на численні дискусії щодо зниження уваги, пам’яті і навіть навичок орієнтації на карті, тема занепаду уяви майже не обговорюється.
Журналістка й авторка книжки В обороні уяви Бегоня Кесада звертає увагу на такий феномен: наша уява — це ніби повітря, яке ми не помічаємо, але яке завжди з нами.
Справжньою перепоною на шляху вивчення уяви є те, що її складно виміряти. На відміну від пам’яті або уваги, які можна порахувати або оцінити кількістю запам’ятованих дат чи прочитаних сторінок, уява гостро виявляється лише в творчому процесі.
Дослідження творчу спадщину
У 2011 році в The College of William & Mary проаналізували близько 300 000 тестів на творче мислення Торренса. Результат виявився тривожним — уява знизилась з 1990 року. Цю творчу «асфіксію» зазначали й у публікаціях провідних ЗМІ, зокрема в The New York Times, висвітлюючи домінування культурних ремейків, сиквелів і ребутів.
Також ми дедалі частіше споживаємо продукти, які створені та уявлені іншими за нас. За даними дослідження ElectronicsHub, іспанці дивляться на екран близько 35% свого дня — майже шість годин! За цей час уява майже не потрібна: короткі, швидкі та яскраві відео вимагають лише пасивної уваги, не дають мозку можливості вигадувати щось своє. Це різко контрастує з читанням книги або мовчазним перебуванням у самотності — відсутність стимуляції в таких моментах і живить уяву.
Вплив екранів на мозок і психіку
Психіатр Ґері Смол, науковець, якого згадує Кесада, досліджував лобову частку мозку — центр пам’яті, уяви та складного мислення. Він довів, що надмірне використання екранів залишає цей мозковий ресурс неактивним, подібно до занедбаного будинку з покриттям пилом і іржею.
Пісенна виконавиця Іренгаррі розмірковує у своєму іспаномовному Substack-блозі, що збільшення часу, проведеного перед аудіовізуальними пристроями, значно погіршує здатність уявляти. Вона не може відчути, уявити дотик крапель дощу, запах пелюсток чи фактуру одягу — адже сприйняття через екран пригнічує інші почуття.
Уява в час пандемії
Під час COVID-19 Кесада відзначила, наскільки уява допомагала підтримувати зв’язок із близькими і займати дітей. Водночас вона помітила, що загалом відносини дітей зі школою та друзями стали цифровими, що загрожує природній здатності фантазувати.
Одна з поширених думок: дорослішання часто означає втрату дитячої фантазії, коли в серці не блукають уявні монстри, а жмик піску перестає бути скарбом. Часто цей момент настає передчасно саме через надмірний час перед екраном, замінюючи творчі ігри.
Інновації чи кінець уяві?
У липні Mattel підписала угоду з OpenAI, щоб створити продукт, який дозволить дітям спілкуватися з ChatGPT через ляльку Барбі. Деталей небагато, але очевидно, що це позбавить малечу необхідності вигадувати голос або історії для своїх іграшок, бо голос їм «дадуть» штучним способом.
Кесада рішуче заявляє: «Діти ніколи не потребували, щоб їхні іграшки говорили — вони самі наповнюють їх життям». Така технологія може натомість послаблювати творче мислення.
Уява — ключ до емпатії та моральних виборів
Поет і професор Фернандо Вальверде, що викладає романтичну літературу в Університеті Вірджинії, глибоко досліджував уяву у контексті моралі. У своїй біографії Перші Шеллі він натрапив на фразу: «Головний інструмент морального добра — це уява».
Ці слова змусили Вальверде замислитися: лише коли ми здатні уявити біль, який наші вчинки можуть спричинити іншим (іншими словами — проявляти емпатію), ми вільно обираємо свій моральний шлях.
Експеримент із відключенням технологій
Вальверде проводить унікальний експеримент зі студентами: у його аудиторії заборонені всі гаджети і навіть ручки, які з’явилися після 19 століття. Це своєрідний ритуал для розриву технологічної залежності.
Результати вражають:
- Студенти вчаться уявляти час без годинника, іноді заняття закінчують зарано, іноді із запізненням.
- Це спочатку викликає тривожність, але з часом залежність від смартфонів слабшає.
- Значно зростає соціальна взаємодія — кількість знайомих імен у групі збільшується з 5 до 18.
Вальверде підкреслює, що технології мають багато позитивних сторін, але надмірне занурення у віртуальний світ шкодить живому спілкуванню і уяві.
Читання — тренажер для уяви
Обидва експерти, Кесада і Вальверде, наголошують на важливості звички читати. Не випадково у статті про уяву зображений Дон Кіхот — лицар, що живе у світі фантазій і образів.
Читання — це активний процес, що вимагає залучення розуму і терпіння. Твір розгортається уяві як цілий ландшафт, і лише повне занурення робить історію справжньою для кожного з нас.
Тож якщо ви хочете знову відчути силу уяви: читайте більше, відмовляйтеся від надмірної кількості екранів і давайте мозку можливість мріяти вільно.
