Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп опинився у складній політичній дилемі внаслідок загострення конфлікту з Іраном. Йому бракує належних важелів впливу на Тегеран, однак він також не може дозволити собі відступ без значної втрати власного іміджу, адже саме дії Вашингтона частково спричинили ескалацію кризи з блокуванням Ормузької протоки.
Про це у прямому ефірі телеканалу «Апостроф» розповів аналітик програми «Північна Америка» Ради зовнішньої політики «Українська призма» Євген Костогризов.
За словами експерта, йдеться фактично про майже повне припинення судноплавства комерційних вантажів через Ормузьку протоку, що має значний вплив на глобальний енергетичний ринок. Внаслідок ускладнень у транспортуванні нафти з регіону Перської затоки виникає дефіцит у діапазоні від 7 до 10, а подекуди й до 13 мільйонів барелів на добу. Такий дефіцит утримує світові ціни на нафту на високому рівні і створює додаткову нестабільність у світовій економіці.
Ключові факти, які відзначив аналітик:
– Іран свідомо затягує конфлікт, розраховуючи на внутрішнє виснаження США — як у фінансовому, так і в політичному вимірах.
– Конфлікт має прямі аналогії з діями Росії в Україні, де Росія прагне вести війну на виснаження.
– Іранці вважають, що мають «карти» для укріплення своєї позиції, головна з яких — не поступатись американським умовам.
– США, за інформацією експерта, вже використали майже всі можливі варіанти впливу, окрім застосування ядерної зброї.
Євген Костогризов підкреслив, що американський лідер опинився між двох вогнів: з одного боку — відсутність дієвих механізмів, щоб змусити Іран до компромісу, з іншого — нездатність публічно визнати поразку чи вийти з конфлікту без досягнення результату. Водночас дії США, особливо військовий тиск на Тегеран, частково спровокували нинішнє блокування протоки, що ускладнює можливість політично вигідного відступу.
Аналітик зазначив:
– Президент не може відступити, бо сам погіршив ситуацію своїми діями — зокрема військовими ударами по Ірану.
– Блокада Ормузької протоки є своєрідним «ударом у відповідь», що ставить Трампа у вразливе становище.
– Страх втрати рейтингу та довіри міжнародних партнерів змушує американського лідера продовжувати військові дії, незважаючи на потенційні ризики.
З погляду стратегії виходу зі складної ситуації, експерт виділив можливість оголошення певної символічної «перемоги» з подальшим згортанням операції. Втім, такий варіант є малореалістичним через:
– Чіткий контроль Ірану над протокою.
– Невирішені довгострокові стратегічні питання, зокрема, що стосуються ядерної програми Ісламської Республіки.
– Неможливість США погодитись на припинення конфлікту без задоволення хоча б частини своїх інтересів — наприклад, руйнування ядерного потенціалу Ірану і розблокування Ормузької протоки.
За словами Костогризова, перспективи вирішення кризи залежать виключно від політичної волі Вашингтона, а точніше — від намірів президента Дональда Трампа. При цьому:
– Участь окремих держав або посередницьких структур навряд чи матиме значний вплив на ситуацію.
– Реальний тиск міг би здійснити лише широка міжнародна коаліція, яка об’єднує європейські країни, держави Близького Сходу та союзників США.
– Однак створення такої коаліції малоймовірне через геополітичні розходження та складність узгодження спільної позиції.
Раніше «Апостроф» інформував, що Сполучені Штати значно виснажили свої запаси ракет у процесі військового протистояння з Іраном. За новими підрахунками, за сім тижнів бойових дій країна використала майже половину наявних боєприпасів для систем протиповітряної оборони (ППО) та точкових ударів.
Внаслідок цього Вашингтон попередив європейських партнерів про можливі затримки у постачанні зброї за раніше підписаними контрактами. Причиною є дефіцит боєприпасів і озброєння, які США наразі широко застосовують у війні на Близькому Сході з Іраном.
