Під час тривалих ракетних та безпілотних ударів російської армії, що наносять значні пошкодження цивільній інфраструктурі України і спричиняють жертви серед мирного населення, Київ відповідає посиленими атаками дронів, досягнення яких все частіше фіксуються на території Росії. Як це стало можливим? Яка нинішня ситуація на фронті? І чому експерти вважають події новою фазою конфлікту? На ці питання дали відповіді провідні політичні й військові аналітики.
### Причини посилення атак українських безпілотників у регіонах РФ
На думку військового аналітика, полковника Збройних сил Австрії Маркуса Райснера, у війні відбувся суттєвий зсув. Він наголошує, що сьогодні Україна веде війну на стратегічному рівні. На відміну від попередніх років, коли російські авіаудари фактично домінували, Київ тепер здатен оперативно відповідати на повітряні напади РФ.
Райснер пояснює такий розвиток подій наступним чином:
– Україна значно підвищила свій рівень навчання та підготовки.
– Попри певне дистанціювання зі сторони США, Київ знайшов нових партнерів у Європі, які допомагають виробляти безпілотники у великій кількості.
– Збройні сили України накопичили ресурси, що дозволяють запускати більшу кількість дронів, ніж Росія може відбити за допомогою систем ППО.
Аналогічну думку висловлює ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп. Він підкреслює, що українці не просто наростили сили, а налагодили масштабне виробництво широкого спектра безпілотних літальних апаратів, що і пояснює зростання масштабності ударів. Він також зазначає, що вихід на такий рівень — це не тимчасове явище.
Водночас, Шарп зауважує, що така тактика застосування дронів задля стримування наступальних дій противника не є принципово новою. Безпілотники давно стали основним засобом ураження на фронті для обох сторін. Однак активізація російського наступу й збільшення задіяної піхоти створюють більше цілей для України.
За словами Давида Шарпа, активне застосування українськими військами дронів зумовлене не лише тактичною вигодою, а й потребою через дефіцит власних піхотних сил та авіації. Безпілотники при цьому є відносно доступним, масово виробленим й ефективним засобом у сучасних умовах ведення бойових дій.
### Російські нафтові переробні заводи як ціль для України
Експерт Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко подає точку зору, що застосування дронів для нанесення ударів по території Росії є однією з головних форм асиметричної війни для протидії агресії. Він наголошує, що в умовах ресурсної нерівності Київ має спрямовувати сили на удари по ключових об’єктах, які підтримують воєнні дії Росії, зокрема:
– Військові заводи, що виробляють ракети для ударів по Україні.
– Об’єкти нафтової інфраструктури, зокрема нафтопереробні заводи.
Фесенко пояснює: основним джерелом ресурсів, які дозволяють РФ продовжувати війну, є доходи від продажу нафти, отже ці об’єкти є «законною ціллю» для українських ударів.
Він також вказує на перспективні об’єкти для атак:
1. Особлива економічна зона «Алабуга», де розташовані російські підприємства з виробництва безпілотників.
2. Балтійські порти, які відіграють ключову роль в експорті нафти з Росії.
3. Військові об’єкти у районах Москви та Санкт-Петербурга.
Полковник Маркус Райснер додає, що російський офіційний наратив про «віддаленість війни» і відсутність загрози для мешканців Москви та Петербурга вже не є правдоподібним, особливо за умов ударів українських безпілотників у глибині російської території.
### Чому російська система ППО не справляється з українськими дронами?
Російська влада все частіше повідомляє про збиття українських безпілотників уже поблизу Москви та інших міст Росії. Однак чому система протиповітряної оборони РФ не може ефективно протистояти?
Ізраїльський військовий експерт Давид Шарп виділяє кілька причин:
– Технічне оснащення ППО Росії далеко не є інноваційним або найсучаснішим. Російські комплекси були спроєктовані передусім для боротьби з традиційними повітряними цілями, а не з безпілотниками.
– Недостатній рівень підготовки військового персоналу та командного складу.
– Дефіцит засобів протиповітряної оборони — проблема, характерна не тільки для РФ, а й для інших країн, зокрема США, Саудівської Аравії та України.
Крім того, Шарп зазначає, що Росія витрачає значну кількість ППО, зокрема на боротьбу із безпілотниками-обманками, що ускладнює захист від реальних загроз.
В результаті сукупності цих факторів система ППО Росії стає менш ефективною, а дрони, подолавши першу лінію оборони, важко шукаються на території країни.
Незважаючи на певні успіхи, Шарп також зазначає, що Збройні сили України зустрічаються зі своїми викликами, зокрема у плані чисельності особового складу та якості резервів.
Зараз Росія намагається перегрупувати ресурси для посилення наступальних дій у літній кампанії. Мета — досягнути більшого прогресу, ніж це було навесні, що не виправдало очікувань командування та президента Путіна. Російське керівництво не полишає наміру захопити Донбас і, ймовірно, інші стратегічно важливі території, що залишаються у межах досяжності. Отже, варто очікувати посилення бойових дій на ключових ділянках фронту.
### Чи варто очікувати ескалації війни або мирних переговорів?
Політичний експерт Володимир Фесенко вказує, що Кремль нині перебуває у патовій ситуації на фронті і має дві основні альтернативи:
1. Розпочати поступові та реалістичні переговори про припинення воєнних дій через прагматичний компроміс.
2. Вдаватися до ескалації конфлікту, включаючи масштабну мобілізацію, що є досить ризикованим кроком. Такі дії можуть посилити внутрішні кризи в Росії — зростання невдоволення населення та втому від війни.
Фесенко також відзначає, що Москва може розглядати варіант атаки на сусідні європейські держави, можливо, у гібридній формі, з метою перевірки сили НАТО та залякування західних країн для припинення підтримки Києва й досягнення поступок для Росії.
Водночас він підкреслює складність та ризикованість будь-якого із цих сценаріїв. За його словами, Кремль поки що не ухвалив остаточного рішення, роблячи ставку на тривале продовження атаки на Україну влітку з надією змусити країну до капітуляції, а восени — визначитися з подальшою стратегією.
—
Таким чином, поточна фаза конфлікту характеризується переходом України до стратегічного протистояння через масове застосування безпілотників у відповідь на повітряні удари Росії, що суттєво змінює характер війни та масштаби бойових дій на обох фронтах.
