Старший сержант Тетяна Вікторівна свідомо та добровільно приєдналася до лав Збройних Сил України, а згодом до її військової частини долучився і її син. Наразі вони разом служать у 42-й окремій бригаді морської піхоти, де жінка обіймає посаду сержант-менеджерки.
Про життєвий шлях і службу цієї військовослужбовиці розповіли у 42-й окремій бригаді морської піхоти.
До початку широкомасштабної війни Тетяна Вікторівна працювала у державних установах, жила звичним життям і мала власні плани на майбутнє. Проте, з початком повномасштабного вторгнення, вона прийняла рішення долучитися до оборони країни.
Основні моменти її шляху:
1. Спершу жінка особисто звернулася до територіального центру комплектування (ТЦК), не чекаючи на повістку. Однак у перші місяці війни їй відмовили, пояснивши це тим, що найбільш потрібні були кухарі та медичні працівники.
2. Не зважаючи на відмову, вона не відмовилася від свого наміру. Через рік, під час формування 42-ї бригади, Тетяна знову спробувала вступити, і цього разу її прийняли.
3. Почала службу на посаді солдата, виконуючи обов’язки з діловодства та роботи з документами.
4. Завдяки наполегливості, відповідальності та досвіду вона поступово піднялася по службі і нині обіймає посаду сержант-менеджерки бригади.
Робота Тетяни Вікторівни полягає не лише в оформленні паперів, а й у здійсненні комплексного контролю над документальним обігом:
– вчасна реєстрація документації;
– передача на підпис відповідним особам;
– контроль за виконанням прийнятих рішень;
– недопущення помилок, які можуть вплинути на діяльність інших військовослужбовців.
В цій діяльності надзвичайно важливі:
– уважність до деталей;
– глибоке знання системи документообігу;
– здатність передбачати потенційні проблеми.
Навіть одна незначна помилка, неправильна цифра у документах, помилкове написання прізвища чи відсутність необхідного паперу можуть спричинити суттєві труднощі для роботи підрозділу.
Колеги в бригаді характеризують Тетяну Вікторівну як наполегливу, вимогливу та відповідальну військовослужбовицю. Незважаючи на постійне навантаження, іноді їй хотілося б відволіктися від службових обов’язків, просто прогулятися містом і побути звичайною жінкою. Однак вимоги служби диктують свої умови, і робочий день часто завершується лише після повного виконання всіх завдань.
Особливе місце в її історії займає служба сина Володимира, який пізніше також долучився до 42-ї окремої бригади морської піхоти. Наразі мама і син служать у різних підрозділах, виконуючи різноманітні завдання, але об’єднані спільною формою і приналежністю до однієї бригади.
Їхня історія — це приклад відповідальності, наполегливості та громадянської позиції, готовності діяти, а не залишатися осторонь:
– не лише говорити про обов’язок, а беззаперечно його виконувати;
– не очікувати, що хтось інший зробить роботу за тебе, а самостійно прийматися до дій.
Джерело інформації: 42 окрема бригада морської піхоти.
На додаток, за останніми повідомленнями:
– 60-річний громадянин Франції висловив бажання вступити на службу до Збройних Сил України та надіслав листа президенту Володимиру Зеленському.
– Міський голова Чорноморська також оголосив про намір отримати військовий контракт у ЗСУ.
– Чоловіки віком понад 60 років мають можливість служити в армії на контрактній основі.
