Кіровоградщина збирає рекордний врожай, але аграрії стикаються з викликами експорту
Схід і південь України нині є ареною військових дій, а для Кіровоградщини цей сезон став важливим випробуванням для аграрного сектору. Майже два з половиною мільйони тонн зернових уже зібрані, але складнощі з експортом і падіння цін змушують фермерів шукати нові шляхи збереження доходів.
Збір урожаю: цифри та реалії
Цьогоріч аграрії Кіровоградської області наростили намолот до 2,424 мільйона тонн зернових культур, що на понад 160 тисяч перевищує показники минулого року. Раніше, у 2025-му, цей обсяг був дещо меншим — 2,260 мільйона тонн.
Регіон традиційно виробляє приблизно 3,5 мільйона тонн зерна, з яких 23% залишається для власних потреб: харчування, кормів і посівного матеріалу. Основна частина — це експортний потенціал, від якого фактично залежить місцева аграрна економіка.
Залежність від експорту в цифрах
Область — це справжній експортер збіжжя, але наразі через повномасштабну війну та блокування портів ситуація ускладнилась:
- 60% зменшення експорту порівняно з вереснем минулого року;
- обстріли російськими військами Одеси ускладнили морські поставки;
- аграрії утримують урожай через низькі закупівельні ціни.
«Можна сказати, що наша область залежить від експорту. Цьогорічна збиральна кампанія пізніх культур проходить на тлі невпевненості, адже наразі аграрії не мають змоги реалізувати урожай у звичних обсягах. Але ми пам’ятаємо 2022 рік, коли складнощі були не меншими — тоді завдяки модульним зерносховищам і зернорукавам вдалося зберегти ресурс і пізніше вийти на ринки», — сказала Валерія Фурманова, керівниця департаменту агропромислового розвитку.
Підтримка агровиробників у складні часи
Через затримки з реалізацією продукції у багатьох фермерських господарств виникають проблеми з обіговими коштами. У цьому випадку на допомогу приходить пільгове кредитування за державною програмою «5-7-9%».
Ці кредити дають змогу:
- купити необхідну техніку;
- придбати добрива та посівний матеріал;
- вчасно виплачувати заробітні плати.
«Цей механізм — як рятівне коло для аграріїв, що підтримує їхню життєздатність. Важливо, щоб працівники отримували зарплату щонайменше 26 тисяч гривень, тож підприємства мають достатній ресурс для цього», — підкреслила Валерія Фурманова.
Нові можливості експорту
Хоча морські порти Одеси постійно зазнають атак і судновласники не хочуть ризикувати, виникають альтернативні шляхи вивозу продукції.
Міністр аграрної політики Тарас Висоцький відзначив:
«Наш пріоритет — розширення всіх можливих інструментів для експорту, у тому числі активна робота з відкриттям портів Одеси в майбутньому. Наразі уряд і Світовий банк розробили програми, які допомагають аграріям компенсувати витрати на тимчасове зберігання збіжжя, наприклад, зернорукавів — до 80% вартості», — зазначив міністр.
Крім того, запроваджене кредитування під заставу зерна, і до 90 мільйонів гривень на обігові кошти аграрії можуть отримувати під 10% річних.
Альтернативний маршрут Дуная: очевидні обмеження
Українське зерно також постачається через дунайські порти, але ця можливість не може повністю замінити морський маршрут.
Одесський трейдер Володимир Кошельник пояснює:
«За мирних часів або за стабільної роботи зернового коридору Одеса обробляла до 6 мільйонів тонн в місяць. Наразі ж Дунайський маршрут дає лише 600–800 тисяч тонн. Це падіння майже у десять разів, і наші порти просто не можуть впоратися з такими обсягами.»
Логістика тепер стала прибутковішою для перевізників, попри ризики, пов’язані з військовими атаками:
«Перевізники отримують підвищену плату за доставку і беруть на себе серйозні ризики у війні, що триває. Це розрахунок «ризик-винагорода»», — зазначає трейдер.
Через обмежену пропозицію і злет попиту ринок змінив свою природу — з ринку продавця він став ринком покупця, що суттєво впливає на цінову політику.
Обнадійливі сигнали: експорт починає відновлюватися
За даними Українського клубу аграрного бізнесу, у першій декаді вересня експорт зернових та олійних культур зріс на 84% у порівнянні з серпнем, сягнувши майже 700 тисяч тонн. Основними каналами стали Дунай та залізниця.
Проте падіння експорту влітку завдало аграріям збитків на рівні двох мільярдів доларів, а валютні надходження до України скоротились на 40%.
«Аграрна продукція — це половина українського експорту, а валютний обіг життєво необхідний для фінансування ЗСУ та інших бюджетних потреб», — роз’яснив аналітик Максим Гопка.
Очікується, що у жовтні об’єми експорту агропродукції зростуть до 2,3 мільйонів тонн завдяки оптимізації маршрутів.
Соняшник — яскравий промінь у складній ситуації
У Новоархангельській громаді завершують збір соняшнику — культури, яка для багатьох фермерів стала стратегічною опорою, оскільки потребує менше витрат порівняно із зерновими і залишається прибутковою.
Особливості вирощування соняшнику у господарстві:
- площа посіву — 330 гектарів, що відповідає минулорічному рівню;
- урожайність — до 3 тонн з гектара;
- станом на зараз ціна впала з 33 тисяч гривень до 20 тисяч за тонну.
«Соняшник — наше рятівне коло. Він завжди був вигідним. На сьогодні одна тонна соняшника коштує як чотири тонни пшениці», — розповідає керівниця господарства Ольга Голобородько.
Важливо, що соняшник реалізують українським олійним заводам, що протистоїть зберіганню і додає бюджету країни завдяки сплаті податків.
Що з пшеницею?
У тому ж господарстві пшеницю поки не продають, очікуючи на підвищення ціни, адже трейдери пропонують близько 5,5 тисяч гривень за тонну, що значно нижче порівняно з минулорічними приблизно 9,7 тисячами гривень.
Це спричинило фінансові труднощі, особливо із виплатою орендної плати за землю.
«Ми не єдині, хто зіткнувся з браком обігових коштів. Пощастило, що орендодавці розуміють ситуацію і не вимагають негайних розрахунків», — пояснює Ольга Голобородько.
Нішеві культури: альтернатива у нестабільні часи
Щоб диверсифікувати доходи, господарство почало активно вирощувати менш поширені культури, які мають стабільний попит у фармацевтичній, харчовій та переробній промисловості.
До основних нішевих культур належать:
- просо — урожайність 47 центнерів з гектара, з якого виробляють пшоняну крупу;
- червона сочевиця — цьогорічний врожай близько 24 центнерів;
- коріандр та гірчиця — вирощуються для спеціалізованих потреб.
Також у господарстві виробляють насіння першої репродукції, яке реалізують іншим аграріям, що допомагає підтримати стабільність фінансів у період низьких цін.
«Насіння — це ще один спосіб вистояти у важкий час, поки ринок зерна перебуває в стагнації», — додає заступник керівника господарства Ярослав Голобородько.
Тож подальша ситуація із врожаєм і цінами залежатиме від ринкових коливань та подолання логістичних бар’єрів в Україні.
