Україна за час повномасштабної війни перетворилася на одного з провідних світових виробників безпілотних систем. Саме безпілотні апарати радикально змінили природу бойових дій, перетворившись із другорядного інструменту на ключовий елемент сучасного ведення війни.
Сьогодні в країні сформувалася потужна індустрія, що спеціалізується на виготовленні безпілотників та роботизованих комплексів. У ній працюють сотні компаній, які щодня випускають тисячі одиниць техніки, що здатна виконувати широкий спектр завдань — від розвідки до точкових ударів по стратегічних об’єктах глибоко в тилу противника. Детальніше про це розповідається у спеціальному репортажі на телеканалі FREEДОМ.
Автор матеріалу — Максим Урлапов.
Масовий підхід замість дорогих інновацій
Компанія Fire Point є одним із яскравих прикладів масового виробництва дронів. Тут створюють далекобійні безпілотники моделей FP-1 і FP-2, які використовуються для атак на нафтобази, склади боєприпасів та інші військові об’єкти на території Росії. Частота таких ударів постійно збільшується, що прямо пов’язано зі зростаючими обсягами виробництва.
Вже з 2025 року випуск FP-1 і FP-2 вдалось подвоїти — підприємство виробляє близько 6 тисяч дронів щомісяця. У міру зростання виробничих потужностей кількість успішних атак на об’єкти російської військової інфраструктури також зростатиме.
Основною перевагою цих безпілотників є не унікальність технологій, а простота конструкції і можливість масового виробництва. Як пояснює технічна директорка Fire Point Ірина Терех, при розробці дронів першочергова мета полягала в тому, щоб зробити їх максимально доступними й зручними для серійного запуску:
«Коли розробляли FP-1 та FP-2, ми одразу націлювалися на створення дуже дешевих і масових дронів. Звісно, існують чудові технічні рішення, зокрема й західного виробництва, проте їх масштабування з низькою ціною і у великих кількостях неможливе. Ми, мабуть, є одними з найбільших у світі виробників дронів такого класу, випускаючи їх у кількості, що перевищує будь-кого в світі», — зазначає Терех.
За словами експертів, унікальне поєднання низької вартості та великих обсягів випуску дозволяє створювати ефективну зброю, що швидко адаптується до змінний умов поля бою.
Військові також підтверджують ефективність таких далекобійних українських безпілотників. Командувач Сил безпілотних систем Збройних сил України, Роберт Бровді («Мадяр»), підкреслює, що:
«В Україні створені одні з найдієвіших засобів для глибокого ураження. Не будемо стверджувати, що найкращі у світі, але це — перевірені інструменти», — зазначив Бровді.
Він наголосив, що ефективність дронів визначається не лише їхньою здатністю уражати цілі, а й швидкістю модернізації:
«Ці системи дуже результативні, бо вражають цілі, на які спрямовані, і їх оперативно адаптують до нових умов. Адже противник постійно покращує свою ППО та створює методи захисту від наших безпілотників», — додав командувач.
Постійна адаптація стала однією з особливостей українського виробництва безпілотників. Розробники регулярно оновлюють програмне забезпечення, системи протидії радіоелектронній боротьбі та навігаційні рішення. Як відзначає Ірина Терех:
«Найбільші зміни відбуваються в програмній частині: програмне забезпечення постійно оновлюють, вдосконалюють обладнання для протидії електронній боротьбі і покращують навігаційні системи, що дозволяють працювати в умовах радіоперешкод».
Крім того, військові безперервно надають зворотний зв’язок, оперативно інформуючи про виявлені проблеми та нові вимоги:
«Іноді військові виявляють проблему вночі, і поки команда повертається з бойового завдання, інженери вже отримують технічне завдання. Так забезпечується регулярне оновлення дронів, щоб відповідати вимогам сучасного фронту», — зазначає Терех.
FP-1 і FP-2 мають різне оснащення всередині, але зовні практично однакові. Виробляються вони на єдиній платформі, що дозволяє спростити як виробництво, так і технічне обслуговування. Наразі підприємство випускає приблизно 200 апаратів на добу. Конфігурація безпілотника залежить від конкретного завдання:
-
Для ударів по об’єктах у глибині Росії — оснащення включає збільшений паливний бак і невелику бойову частину, що забезпечує дальність польоту до 1600 км, достатню для ураження нафтопереробних заводів і енергетичної інфраструктури.
- Для операцій біля лінії фронту — безпілотники мають потужнішу бойову частину і зменшений об’єм пального, що дозволяє літати на відстань до 300 км та ефективно уражати командні пункти, склади та інші військові об’єкти.
Паралельно із цим українські виробники працюють над новими типами безпілотників, включно з моделями, здатними не лише атакувати цілі, а й запускати власні ракети. Так з’явився перший український безпілотний носій ракет.
Одночасно на ринку зростає конкуренція серед виробників далекобійних систем. Військовий експерт Павло Нарожний відзначає, що сьогодні існують щонайменше 15 різних виробників із моделями, що мають різну дальність польоту та різні способи управління — із підтримкою GPS, без нього або з іншими навігаційними технологіями:
«Різноманітність рішень стимулює постійне вдосконалення технологій та пошук нових методів ураження цілей», — каже Нарожний.
Сучасні українські безпілотники здатні атакувати об’єкти на відстані до 2 тисяч км від лінії фронту. Найвідоміші з них — «Лютий», «Паляниця», «Пекло» і «Бобер» — застосовуються для ударів по нафтопереробних заводах, військових підприємствах та інших об’єктах у глибокому тилу Росії.
За оцінками фахівців, ряд українських розробок можуть уражати цілі навіть на відстані до 3,5 тисяч кілометрів, фактично виставляючи під загрозу більшу частину європейської території Росії аж до Уралу.
Український досвід викликає серйозний інтерес у світі, адже у сфері далекобійних безпілотних систем Україна фактично випереджає багатьох західних партнерів.
Військовий експерт Олег Катков наголошує:
«Жодна європейська країна не має реальних можливостей завдавати конвенційних далекобійних ударів на відстань понад 1500 км. Наприклад, у Німеччині та Італії вже звучать заклики терміново закуповувати перевірені в Україні далекобійні засоби, бо наразі їхні розробки — це переважно проєкти і макети, які стануть реальні лише у 2030-х роках».
Дрони-перехоплювачі як відповідь на ворожі атаки
Одним із ключових викликів для України стали масовані атаки російських безпілотників, які запускають сотні і навіть понад тисячу ударних дронів щоденно по українських містах. Відповіддю на цю загрозу стало накопичення галузі виробництва дронів-перехоплювачів.
Завдяки масовому виробництву цих систем Україна знищує більшість ворожих безпілотників ще в повітрі. У мережі регулярно з’являються кадри, де український дрон наздоганяє та знищує російського безпілотника прямим влучанням.
Представник однієї з компаній, що виробляє дрони-перехоплювачі, Рудольф Акопян повідомив:
«За останні пів року лише одна модель нашого дрона знищила понад 4,5 тисячі повітряних цілей, серед яких російські «Орлани», «Молнії» та «Гербери»».
Окрім цього, українські виробники намагаються мінімізувати залежність від іноземних компонентів, переважно китайських. Багато ключових деталей тепер виготовляють всередині країни.
Активно застосовують і технології тривимірного друку — на підприємствах працюють десятки 3D-принтерів, що дозволяють оперативно виробляти необхідні компоненти. Як зауважує Акопян:
«Спочатку у нас було лише три маленькі принтери, які потребували налаштувань, а сьогодні — вже 70 принтерів на одному виробництві, і таких підприємств у нас багато».
Коли дрон на 2 тисячі доларів замінює дорогущу ракету
Українські технології викликають неабиякий інтерес у західних партнера, зокрема в країнах Європейського Союзу. Вони створюють спільні підприємства з українськими компаніями та інвестують у розвиток виробництва безпілотників-перехоплювачів. Зокрема, Німеччина профінансує виготовлення 15 тисяч українських дронів «Стріла».
Виробництво починає виходити й за межі України — так, німецька компанія THYRA та українська TAF Industries домовилися про масштабне виготовлення дронів-перехоплювачів на території Німеччини.
Інтерес до українських розробок виявляють не тільки європейські країни — США та країни Перської затоки також активнозапозичують цей досвід. Вони раніше стикалися з атаками з боку іранських безпілотників і змушені були знищувати їх дорогими засобами ПРО.
Для прикладу:
- Вартість однієї ракети комплексу Patriot становить близько 4 мільйонів доларів.
- Український дрон-перехоплювач, який здатний знищити аналогічний безпілотник, коштує приблизно 2 тисячі доларів.
Таким чином Україна залишається фактично єдиною країною у світі з налагодженим серійним виробництвом подібних систем.
Олег Катков відмічає:
«В Україні є системні серійні рішення у сфері зенітних дронів, тому говорити про конкурентів поки що важко. Об’єктивно конкурентів у світі просто немає. Україна виробляє їх швидко і масово, бо в інших країнах немає потреби відбивати атаки півтори тисячі дронів щодня».
Варто додати, що дрони-перехоплювачі — лише частина великої української індустрії безпілотних систем.
Лідерство у виробництві ударних FPV-дронів
Україна є одним зі світових лідерів із виробництва бойових FPV-дронів, маючи потенціал виробляти 4 мільйони таких апаратів на рік. При цьому наявні виробничі потужності дозволяють довести обсяги до 20 мільйонів одиниць щорічно за умови належного фінансування.
Військовий експерт Павло Нарожний додає:
«Ми вже не маємо справу з кількома підприємствами, а з цілою індустрією. За день Україна завдає близько 10 тисяч ударів дронами-камікадзе».
За різними оцінками, нині у цій галузі зайнято не менше 500 компаній, які конкурують між собою, прагнучи розробити максимально ефективну і при цьому доступну зброю.
Держава полегшила розвиток сектору, спростивши бюрократичні процедури, запровадивши фінансові стимули та встановивши прозорі правила для виробників.
Міністр оборони Михайло Федоров акцентує увагу на життєво важливій ролі конкуренції:
«Війна — це війна на виснаження, математика війни дуже проста. Конкуренція на ринку дозволяє виробляти ефективні засоби у великій кількості. Ми дали ринку правила гри».
Роберт Бровді робить конкретні оцінки ефективності інвестицій у безпілотники:
- Вартість виробництва одного дрона становить приблизно 882 долари.
- За його словами, це дуже вигідний курс обміну — матеріали на життя окупанта.
«Вкладення у безпілотники дають величезні втрати для ворога: один витрачений долар конвертується у сто доларів збитків для противника», — додає Бровді.
Саме тому виробництво FPV-дронів продовжує швидко розширюватись: підприємці створюють нові компанії, інвестують власний капітал і фактично стають частиною оборонної системи держави.
Михайло Федоров зауважує, що особливою силою українського виробництва є амбітність:
«Українці надзвичайно амбітні — і саме цього бракує багатьом європейським країнам. Ми прагнемо робити найкраще у світі й набагато ефективніше, що є нашою сильнішою стороною».
Багато компаній за кілька років змогли пройти шлях від невеликих стартапів до галузевих лідерів із мільярдними обігами.
Протягом війни Україна створила унікальну модель розвитку оборонних технологій — активна конкуренція, постійний зворотній зв’язок із фронту, оперативні інженерні рішення та підтримка держави сприяли формуванню однієї з найдинамічніших галузей військово-промислового комплексу світу.
Зараз українські безпілотники не лише захищають країну від російських атак, а й викликають інтерес армій і оборонних установ світу.
Технологічна революція у розпалі
Виробництво безпілотників охоплює тисячі цехів по всій Україні, де працюють не лише досвідчені інженери, а й студенти, волонтери і навіть люди без технічного досвіду, у тому числі жінки старші за 50 років, які до війни не займалися подібною діяльністю.
Одна із співробітниць, що за фахом адвокат, розповідає:
«Після того, як мій чоловік пішов служити, я зрозуміла, що теж маю зробити внесок у перемогу. Спочатку складно було, але з часом це схоже на збірку конструктора».
Безпілотники проходять випробування у спеціально обладнаних приміщеннях і на полігонах. Деякі проєкти, які спочатку були невеликими волонтерськими ініціативами, вже стали промисловими підприємствами, що випускають дрони великими серіями. Це пояснюється тим, що на війні безпілотники — витратний матеріал, і Україні їх потрібно дуже багато.
За словами співзасновника групи компаній із виробництва дронів Валерія Яковенка:
«Україна є найбільшим світовим виробником бойових FPV-дронів».
Окрім того, українські компанії працюють над безпілотниками зі штучним інтелектом, які можуть автономно управлятися при втраті зв’язку та вести вогонь із гранатометів.
Головним козирем України залишається масове виробництво та низька вартість FPV-дронів, що дозволяє завдавати величезних втрат ворогу та розширювати так звану «кілзону» — зону фронту, де ворог швидко виявляється і знищується.
За підрахунками військових, ця зона може розширитися до 50 км. Роберт Бровді вважає це цілком реальним і додатково акцентує:
«Впровадження штучного інтелекту та масове насичення фронту дронами лише ущільнить вогонь і зменшить шанси вижити будь-кому в цій зоні».
Паралельно із розробкою повітряних безпілотників, стрімко розвивається і виробництво наземних роботизованих комплексів (НРК). В таких цехах по всій країні працюють дві зміни.
Україна стала одним зі світових лідерів і в цій сфері. На одному з найбільших підприємств виробляють сотні наземних роботів щомісяця, які проходять випробування на полігоні: пересуваються навколо осі, долають перешкоди, перевіряються на прохідність і стійкість.
Одні з ключових характеристик таких роботів:
- Вантажопідйомність понад 400 кг, що дозволяє забезпечити артилеристів снарядами.
- Керування ведеться за допомогою пульта, а завдяки супутниковому зв’язку роботи можуть діяти на відстані понад 100 км.
Засновник компанії з виробництва НРК Тарас Остапчук пояснює, що роботи створюються з урахуванням військових умов і мають легкий броньований корпус, захищений від уламків. Вони здатні продовжувати роботу навіть після пошкодження коліс або підриву на протипіхотній міні.
Виробництво наземних роботів постійно масштабується:
- У 2025 році обсяги виросли в чотири рази.
- На 2026 рік заплановано збільшення в шість разів.
Для цього відкриваються нові цехи, розширюються приміщення і наймається персонал із швидким навчанням.
За словами Остапчука:
«Після воєн завжди наступає технологічна революція, і зараз в Україні відбувається стрімкий технологічний прорив — кількість фахівців збільшується у геометричній прогресії».
Виробництво дедалі більше орієнтується на компоненти, виготовлені в Україні, із поступовим витісненням китайських та західних деталей.
Формується ціла екосистема підрядників:
«З’являються компанії, які пропонують замінити імпортні комплектуючі дешевшими локальними аналогами без втрати якості», — розповідає Остапчук.
Наземні комплекси регулярно модернізуються — оновлення відбуваються приблизно кожні два місяці, додаються нові функції та покращуються експлуатаційні показники:
- Збільшено кількість камер з однієї до трьох.
- Підвищено кліренс.
- Додано підтримку мобільного зв’язку і Starlink.
- З’явилася телеметрія двигунів: температура, оберти, сигналізування про перегрів.
- Встановлено два акумулятори всередині.
Всі ці вдосконалення народжуються завдяки безперервному зворотному зв’язку із військовими.
Наземні роботи вже використовують не лише для логістики, а й для бойових завдань — вони оснащуються кулеметами і ведуть прицільний вогонь по окупантах.
Існують також НРК-камікадзе — наприклад, один із таких роботів з боєкомплектом 300 кг вибухівки знешкодив будівлю, з якої вели вогонь російські солдати.
Ще один важливий аспект — вперше в історії позицією противника в Україні управляють виключно за допомогою наземних роботизованих комплексів і безпілотників.
Українські інженери розробляють складні комбіновані системи: один із наземних роботів несе на собі шість безпілотників, які можуть злітати безпосередньо з платформи.
Наземні роботизовані комплекси буквально рятують життя солдатів, працюючи на найбільш небезпечних ділянках фронту, де ризик для людей надзвичайно високий. Вони доставляють вантажі під обстрілами, рухаються по замінованих зонах, евакуюють поранених. Кількість таких комплексів на фронті невпинно зростає.
Наразі в Україні зайнято майже 300 компаній, що працюють у цій сфері — це сформована галузь, яка фактично виросла з нуля.
Держава забезпечує масштабування виробництва, підписавши контракти на 11 мільярдів гривень (близько 260 мільйонів доларів). У 2026 році планують виготовити 50 тисяч роботів для фронту.
Україна — збройна лабораторія світу
Окрім безпілотників і наземних роботів, Україна активно розвиває і інші види озброєнь. Уже створено першу власну керовану авіабомбу з успішним проведенням випробувань.
Також у країні виробляють ракети, серед них — далекобійні комплекси «Нептун» та «Фламінго». За допомогою «Фламінго» було уражено завод в Воткінську, що знаходиться за 1500 км від лінії фронту. На цьому підприємстві виробляли ракети стратегічного призначення.
Компанія Fire Point розробляє балістичну ракету FP-9, бойове застосування якої заплановане вже на цей рік. Збити таку ракету буде набагато складніше, ніж дрони, адже вона здатна проривати навіть щільне кільце протиповітряної оборони Москви.
Ірина Терех вважає, що FP-9 може кардинально змінити хід війни:
«FP-9 дозволить перенести війну в саме серце Москви. Як вона там почалася, так і має закінчитися. Збивати балістичні цілі складніше, бо ракета входить у ціль вже на фінальній стадії, коли ППО бачить її пізно».
Вона також зазначає:
«Можливо, у Росії просто бракує засобів для перехоплення подібних ракет, або їх зовсім немає. Балістична ракета великої дальності може змінити хід війни».
Fire Point створила також ракету-перехоплювач «Фрея», покликану знешкоджувати російську балістику. Вже проведено кілька успішних випробувань.
Українські технології виходять на європейський ринок
Сьогодні українська оборонна індустрія — це комплексний комплекс із дронів, наземних роботів, ракет та систем перехоплення, що масштабують виробництво. Ці розробки стали символом захисту, сили, волі та справедливості.
Виступ президента України Володимира Зеленського, зроблений серед розробок українського ВПК, зробив Україну одним із світових лідерів зі створення зброї:
«І так виглядає незалежність. Це інструменти для її захисту. Аргументи, щоб вибороти мир».
Президент підкреслив, що маркування «зроблено в Україні» стало синонімом ефективності, і водночас наголосив — країна не збирається зупинятися.
Вся ця зброя покликана не лише зупинити наступ російської армії, а й у перспективі стати складовою частиною європейської системи безпеки.
Тому політики Європи дедалі частіше закликають зміцнити підтримку України, адже Європа у відповідь отримує потужного союзника і додаткову гарантію безпеки.
Президент Фінляндії Александр Стубб пропонує змінити парадигму допомоги:
«Замість того, щоб говорити, що Україна потребує від Європи, варто почати думати, чого Європі треба від України. Ми повинні відмовитись від уявлення, що тільки ми допомагаємо Україні. Я — рішучий прихильник вступу України до ЄС і НАТО, бо жодна армія в Європі не веде сучасну війну так, як робить це Україна».
Україна отримала значну кількість західного озброєння, що допомогло вистояти під ударами, але нині понад половину зброї на фронті виготовлено українськими компаніями.
Україна має потенціал значно наростити виробництво власної зброї, якщо отримає достатнє фінансування.
На відміну від багатьох західних країн, Україна щодня відбиває атаки на полі бою і швидко перетворює бойовий досвід на ефективні інженерні рішення.
Так країна формує зброю майбутнього, спрямовану на зменшення людських втрат і підвищення вартості війни для окупанта, що, у свою чергу, має сприяти якнайшвидшому встановленню миру.
Якщо у вас заблоковано доступ до сайту й соцмереж FREEДОМ — існує алгоритм дій для обходу блокувань.
Джерело: uatv.ua (скріншоти матеріалів)
