Після 225 днів, проведених у прифронтовому окопі, м’язи українського піхотинця настільки ослабли, що він фактично не міг пересуватися. Командири п’ять разів намагалися замінити його іншим бійцем, проте жодного разу не змогли до нього дістатися. Ротація військових на сході України є надзвичайно складною через постійну загрозу з боку безпілотників.
Ця територія неподалік Костянтинівки є однією з найнебезпечніших на передовій. Українські військові визнають, що російські сили вже дісталися до околиць міста. Сам піхотинець із позивним “Кеня” протягом двох діб проходив 11 кілометрів, обминаючи міни та уникаючи виявлення дронами, щоб повернутися до своєї бригади.
93-тя бригада Збройних сил України має завдання утримувати оборону Костянтинівки та навколишніх населених пунктів, не допущаючи просування російських військ. Значення цього міста важко переоцінити, адже у разі його падіння Москва зможе просуватися у напрямку останніх ключових опорних пунктів Донбасу — Краматорська та Слов’янська — відразу з півночі, сходу та півдня.
Президент Російської Федерації Володимир Путін визначає захоплення Донбасу як пріоритетне завдання, а українська розвідка підтверджує, що російська влада прагне реалізувати це вже цього року. У свою чергу, президент України Володимир Зеленський вважає, що Кремль готується до масштабного наступу в літній період.
Однак останнім часом наступальна кампанія Росії на Донбасі ускладнилася. У квітні темпи захоплення територій у цьому регіоні зменшилися вдвічі у порівнянні з березнем та в шість разів у порівнянні з груднем 2025 року, про що свідчать дані українського моніторингового ресурсу DeepState.
Завдання “Кені” полягало в утриманні позиції та уважному контролі за будь-якими рухами супротивника. Він і його побратими вступали в бій лише у випадку прямої спроби російських сил прорватися вперед.
За словами бійців, більшість сутичок тепер ведуться за допомоги безпілотників, а ця зброя докорінно змінила способи ведення бойових дій. “Кеня” та його підрозділ діють у парадоксальних умовах сучасної війни: хоча все більше машин замінюють людей на передовій, роль піхотинців залишається критичною, особливо при утриманні або захопленні територій.
Зникли традиційні масові атаки з колонами танків і хвилями піхоти. Натомість воєнні операції часто виконують групи з двох-трьох бійців, що пересуваються пішки через поля чи на мотоциклах, а іноді навіть на конях або велосипедах.
Швидкість бойових дій тепер важливіша, ніж бронювання, якщо хочеш залишитися живим у “кілзоні” — спустошеній ділянці фронту, де повсюдно панують дрони, що виявляють і знищують будь-який рух.
Це так звана “сіра зона” вздовж лінії фронту, в якій будь-які пересування негайно помічають і беруть під приціл безпілотники. “Кожного разу, коли нам доводилося виходити з окопів, ми молилися повернутися живими”, — ділиться “Кеня”.
Вночі вони користуються антидроновими плащами для захисту від тепловізійних камер, проте їх ефективність не перевищує 20 хвилин. Антитіл безпілотникам неможливо повністю замінити: дрони не здатні захоплювати позиції чи контролювати важливі точки, як-от висоти чи переправи. Тому, навіть у добу роботизації та дистанційного керування зброєю, залишається аксіома: без солдатів на землі армія не може утримати територію.
З цієї причини Україна тримає таких бійців, як “Кеня”, у невеликих окопах і бліндажах безпосередньо в межах “кілзони”. У цих “норах” вони практично безперервно перебувають.
Військовий із позивним “Граната”, який після 110 днів служби на передовій залишив позиції наприкінці квітня, пояснює: “Наша основна місія — сидіти й слухати, а також зупинити ворога, коли він намагається наблизитися.”
Ці нори, невеликі за розміром, залишаються малопомітними для дронів, що безперервно патрулюють небо. Найбільшим жахом для воїнів залишається бути виявленими противником.
Так склалася сумна доля “Хані”, що провів на фронті 122 дні. Палестинський студент, який у 1990-х роках приїхав до України і залишився тут, він обороняв позицію, розміщену у підвалі двоповерхового будинку, коли російські дрони та артилерія перетворили будівлю на руїни.
Коли окупанти намагалися проникнути до підвалу, “Хані” та його товариші відкрили вогонь, виявивши себе. Тоді вороги:
1. Скинули з дронів вибухівку.
2. Застосували дрони-камікадзе.
Дрон, підключений до оптоволоконного кабелю, проник у підвал, але заплутався в проводах на вході й почав обертатися. “Хані” вистрілив у котушку кабелю, внаслідок чого безпілотник втратив зв’язок з оператором.
В цей час двоє російських солдатів прорвалися на позицію захисників. Вони підірвали протитанкові міни зовні, зруйнувавши вхід і заваливши його уламками, вважаючи, що бійці загинули. Проте завдяки таємному запасному виходу воїни вижили.
Перебуваючи на передовій, “Граната” згадує, що його побратим отримав тяжкі поранення через вибухівку із газом, скинуту російськими військами, які намагалися вигнати їх з позицій.
Усі шляхи постачання всередину “кілзони” Донбасу наразі перерізані, тож припаси та боєприпаси доставляють за допомогою повітряних дронів. Проте і вони не завжди надійні, оскільки їх часто знищують чи глушать, що призводить до перебоїв з постачанням.
“Кеня” зазначає, що малі запаси їжі часто знищували миші. «Вони гризли все, окрім металу. Через це ми мусили швидко з’їдати всі продукти, крім консервів, інакше вони все знищували», — пояснює солдат.
На запитання про найбільший дефіцит у окопах, усі бійці одностайно відповіли, що це вода. “Найяскравіший момент для мене — це був дощ, — ділиться “Кеня”. — Я роздягнувся й вийшов надвір помитися.”
Взимку температура падала до –25 °C, а старі, зношені спальники майже не захищали від холоду, коли доводилося спати на промерзлій землі або бетонній підлозі. Напарник “Хані” захворів і одного дня просто не прокинувся — трагічно помер від переохолодження.
Нещодавно в Україні виник скандал, коли рідні військовослужбовців 14-ї бригади поскаржилися на неналежне забезпечення провіантом та тривале перебування солдатів на позиціях у надзвичайно складних умовах. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський відреагував видачею указу, який обмежує перебування на передовій до двох місяців.
Військові, з якими спілкувалася ВВС, схвально поставилися до цього рішення, але висловили сумніви щодо його фактичного виконання. За словами “Кені”, ніхто не може точно передбачити, скільки часу вони перебуватимуть на позиції, адже це залежить від:
– безшумності підходу групи, що йде на зміну,
– погодних умов.
Якщо загрози залишаються високими, ротація не здійснюється.
За твердженнями українських воїнів, утримання цих позицій в зоні фронту є надзвичайно важливим, щоб не дати противнику можливості просунутися углиб країни.
Зі свого боку, українські військові повідомляють, що російські сили активно перегруповуються вздовж фронту, готуючись до можливого масштабного наступу влітку. Українські підрозділи у відповідь посилили удари по російській військовій логістиці та критично важливих шляхах постачання, що, ймовірно, уповільнило темпи наступу ворога.
За інформацією базованого у США Інституту вивчення війни, протягом минулого місяця Москва втратила в Україні більше територій, ніж захопила.
Втім, саме піхотинці, що перебувають у перших лініях “кілзони”, продовжують виконувати найвідповідальнішу і найважчу роботу — утримувати українську землю. За словами “Хані”, без них лінія фронту давно б провалилася.
