Війна, розпочата Росією проти України, переросла у ширше конфронтаційне протистояння за участю інших держав, що несить ризик перетворення на масштабний європейський або навіть світовий конфлікт. Існує загроза можливого вторгнення Путіна в одну з країн НАТО. Одночасно зростає небезпека виникнення глобальних криз на Близькому Сході та в Індо-Тихоокеанському регіоні, спричинених протистоянням між США і Китаєм. Валерій Чалий, дипломат і колишній посол України у США (2015–2019), у інтерв’ю 24 Каналу зазначив, що у світовій системі формуються нові устої. Перед Україною стоять серйозні виклики, аби уникнути затримання у “сірій зоні”.
### Залучення інших країн до війни та можливі сценарії розвитку конфлікту
Валерій Чалий підкреслює, що російсько-українська війна вже давно переросла у масштабніший конфлікт, адже Росії допомагають Іран та Білорусь, яка надає свою територію для агресії. Цей конфлікт має ознаки європейської війни, до якої залучаються інші держави. Водночас відбуваються й ширші військові зіткнення – на Близькому Сході, де розгортається регіональна війна, а також у Індо-Тихоокеанському регіоні, де можливе виникнення ще одного вогнища протистояння.
Варто звернути увагу, що США й Іран близькі до підписання меморандуму про припинення конфлікту на Близькому Сході. Сторони досягли значного прогресу в перемовинах, а американська місія в Ормузькій протоці можливо буде призупинена.
Поточна фаза війни означає, що світ вступає у період багаторічних конфліктів і нестабільності.
### Визначення стратегії завершення війни в Україні
В контексті війни на українській території ситуація залишається складною, зокрема через застарілі підходи до формування стратегій як зі сторони України, так і європейських партнерів і Росії. Війна може тривати, доки є ресурси, але цей шлях не є прийнятним для України.
З огляду на події, Валерій Чалий вважає, що ескалація конфлікту буде посилюватися: Росія та Путін прагнутимуть демонструвати слабкість країн НАТО, здійснюючи провокаційні кроки. Саме це може спричинити необхідність перегляду підходів до розв’язання конфлікту, адже нинішня глобальна ситуація відзначається відсутністю міжнародних рішень щодо завершення широкомасштабної війни. Попри підтримку України, вирішення проблеми поки немає.
Можливі варіанти розвитку подій:
1. Проведення Росією атаки на країни НАТО, що призведе до більш активної участі альянсу у захисті Європи, і питання вирішуватиметься наступного року.
2. Якщо ж цього не станеться — триватиме війна на виснаження, яка є неприпустимою для України.
Аналітики зазначають, що Росія готує ґрунт для нападу на одну з країн Балтії. Кремль звинувачує НАТО, зокрема Литву, у свідомому загостренні напруги поблизу кордону з Калінінградською областю.
### Перспективи війни та підготовка НАТО
Думка Валерія Чалого про майбутні події у контексті можливого удару Росії по Європі частково співпадає з позицією адмірала Роба Бауера, колишнього голови Військового комітету НАТО. За його словами, Росія може здійснити напад на одну з європейських держав не через Україну, а у контексті дій Китаю щодо Тайваню, що викликає тривогу в НАТО.
Спостерігаючи за тактикою Росії протягом останніх років, можна виділити такі етапи агресії:
– вторгнення в Грузію у 2008 році з метою окупації території;
– анексія Кримського півострова;
– поява конфлікту на сході України;
– повномасштабне вторгнення 2022 року.
Корумповані структури та розвідка в Росії, за словами експерта, можливо, надали неповні чи неправильні дані про ситуацію в Україні напередодні війни. Це, у поєднанні з нездатністю Путіна правильно оцінити здатність українців до оборони, призвело до провалів на початковому етапі.
Росія зберігає наміри мобілізувати населення для тривалої війни, намагаючись створити образ «священної війни» з НАТО, що з метою консолідації суспільства й підвищення бойового духу. Однак ресурси Росії обмежені, і спроби вторгнення в Європу ще не здійснені через їх брак матеріального забезпечення.
### Ступінь готовності НАТО до російських загроз
Хоча танки залишаються важливим компонентом війни, дедалі частіше застосовуються сучасні технології:
– наземні роботизовані комплекси,
– безпілотники,
– диверсійні підрозділи.
Ці засоби можуть бути застосовані для коротких і швидких операцій, що тривають близько 48 годин. Проте НАТО поки не має повної готовності протистояти таким атакам.
Поступовий перехід концепції стримування у концепцію недопущення означає, що війська альянсу мають бути розташовані у країнах Балтії заздалегідь, задля оперативної реакції. Наприклад, німецька дивізія перекидається в Литву, тисячі британських військових присутні в Естонії, а італійські літаки патрулюють повітряний простір.
Водночас існує розуміння, що Путін не чекатиме, поки НАТО повністю сформує систему захисту. Фактично, вікно можливостей для Росії на це становить близько півроку–року.
### Причини невдачі плану Путіна на початку повномасштабної війни
Плани Путіна щодо швидкого захоплення Києва, приблизно за три дні, виявилися помилковими. На це вплинули кілька чинників:
– корупція і помилки у внутрішній розвідці РФ,
– надцінка можливостей на український опір,
– готовність українців до спротиву,
– ефективна оборона Збройних сил України, ветеранів АТО, аеромобільних підрозділів та наявність сучасної зброї – «Джавелінів», «Байрактарів», а також автоматів Калашникова.
Ключові фактори утримання Києва:
1. Злагодженість та підготовка військових частин, які були тактично розумно розподілені.
2. Використання далекобійної та точної артилерії.
3. Надання американської допомоги, яка включає сучасні системи протитанкової боротьби.
Хоч план з мінімальними силами не спрацював, це дало змогу Україні зберегти столицю й сформувати дієву оборону.
### Загрози для країн НАТО та регіональна безпека
Існують великі ризики нападу Росії на країни, що межують із РФ та Білоруссю, особливо через те, що Білорусь не контролює повністю російські війська, які розгортаються на її території. Серед можливих цілей – Польща, країни Балтії, Молдова, зокрема Придністров’я, де зберігається зброя колишньої 14-ї російської армії.
Особливу увагу привертає «Сувальський коридор» – територія між Литвою та Польщею, що межує з Білоруссю і Калінінградською областю. Перетин кордону по суходолу мав би означати відкритий акт агресії проти країни НАТО, що свідчитиме про новий рівень конфлікту. Саме тому експерти погоджуються з думками про загрозу розгортання військових дій у регіоні.
### Ризики нового світового конфлікту через співпрацю Росії і Китаю
Китай є ключовим гравцем у зоні Індо-Тихоокеанського регіону, що робить протистояння між США і Китаєм також потенційно глобальним. Стратегії американців щодо оборони починаються з перших ліній захисту, що охоплюють Японію, Філіппіни, Південну Корею, а центральним елементом є протока між Тайванем і Китаєм.
Ключові моменти:
– США прагнуть контролю транзитних шляхів продовольства, енергоресурсів та напівпровідникових компонентів.
– Китай активно прагне посилити контроль над регіоном, який вважає історично своїм.
– Китайський флот поки не має достатніх можливостей для проведення масштабної десантної операції на Тайвані, однак прагне бути готовим до 2028 року.
Водночас, потенційними точками напруги залишаються:
1. Корейський півострів з непередбачуваною Північною Кореєю, що володіє ядерною зброєю.
2. Пакистан і Індія – країни з давнім конфліктом, який може ескалувати.
Ключовий ризик – можливе застосування ядерної зброї чи використання існуючих ядерних арсеналів як елемента страху та шантажу.
### Ядерний шантаж Росії та загроза техногенних катастроф
Путін неодноразово вдавався до ядерного шантажу щодо України, а готовність застосування тактичних ядерних боєприпасів у 2022 році викликала серйозне занепокоєння серед американської розвідки.
До того ж загроза техногенної катастрофи на окупованій Запорізькій атомній електростанції залишається актуальною. Через відсутність кваліфікованого персоналу і примусове утримання українських працівників на станції, існує ризик масштабної аварії, що може стати катастрофою безпрецедентних масштабів – навіть гіршою за Чорнобильську.
Подібні технологічні ризики пов’язані й із іншими об’єктами інфраструктури України, які можуть стати мішенями чи інструментами у війні.
### Нові тенденції у світовій політиці та розмивання меж між режимами
Сучасний світ перебуває у процесі створення нової глобальної системи. Останні події свідчать:
– руйнування традиційної архітектури безпеки,
– зростання проявів авторитаризму,
– ерозія демократичних інституцій.
Дональд Трамп, як політична фігура, але не єдиний гравець, продовжує впливати на політику США, яка, зокрема, пов’язана з військовим бюджетом і пріоритетами оборони. Пентагон зосереджується на інноваційних технологіях та стратегічних секторах, таких як космос, штучний інтелект, нові озброєння.
Ймовірне остаточне переформатування світової системи може призвести до руйнування ООН або радикального перегляду її ролі, що вказує на кризу міжнародного права.
### Перспективи для України та необхідність формування союзів
Для України критично важливим є:
– правильний перехід у нову систему безпеки,
– включення до субрегіональних оборонних союзів,
– підписання двосторонніх безпекових угод із ядерними державами (США, Велика Британія, Франція),
– інтеграція в європейський економічний простір як частина ЄС.
Вчасне формування таких механізмів зможе уникнути повернення у “сіру зону” із новими загрозами.
Окрім цього, через застарілі стратегії на багатьох рівнях існує ризик затягування війни, що у довгостроковій перспективі може створити загрозу для суверенітету України і загальноєвропейської безпеки.
Такий підхід потребує колективної відповідальності з боку українських керівників і міжнародних партнерів з огляду на важливість спільного бачення безпеки регіону.
—
Цей комплексний аналіз підкреслює множинність загроз та викликів, перед якими стоїть Україна і світ, а також дає уявлення про складний та багатовекторний характер нинішнього глобального протистояння.
