Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році назвала цей момент «моментом істини» для Європи. Зараз, після багатьох років затягувань, континент, здається, дійсно усвідомлює важливість цієї заяви, зазначає видання The Economist.
Нині країни Європейського Союзу, а також інші європейські держави, зокрема Велика Британія, забезпечують майже всю підтримку для України. Водночас відбувається посилення військової співпраці, зокрема Франція та Велика Британія ініціювали спільний проєкт для моніторингу потенційного припинення вогню.
Важливі моменти поточного розвитку подій:
1. Україна вже цього місяця має отримати перший транш із нового кредитного пакету обсягом 90 млрд євро (105 млрд доларів).
2. Санкції проти Російської Федерації продовжують посилюватися.
3. Останні успіхи України на передовій знову активізували дискусії щодо можливих дипломатичних шляхів врегулювання конфлікту.
4. Європейські держави прагнуть більш істотної ролі після того, як зусилля США не виправдали очікувань.
Президент Франції Еммануель Макрон у лютому підкреслив: «Ми хочемо бути частиною вирішення проблеми та маємо належати до обговорення». Видання зауважує, що такого роду висловлювання вперше лунають не як прохання, а як впевнене твердження.
Посолка Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова відзначила стійкість підтримки Європи, яка перевершила багато очікувань. Але водночас європейські міністри та офіційні особи визнають, що, незважаючи на посилення ролі ЄС, держави не сьогодні не мають чіткої стратегії, яка б передбачала щось більше, ніж просто забезпечення виживання України.
В останній час у Європі активізувалися дебати щодо можливості призначення спеціального представника для переговорів із російським диктатором Владіміром Путіним. Серед потенційних кандидатів розглядаються колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель та колишній прем’єр-міністр Італії Маріо Драґі.
Проте, навіть на фоні цих обговорень, європейські країни досі не визначилися з бажаним результатом від подібного діалогу, констатує The Economist. 28 травня глава європейської дипломатії Кая Каллас намякнула, що не варто сприймати такі припущення надто серйозно.
Європейські представники вважають, що Путін нині перебуває у складній ситуації, але не демонструє жодних ознак готовності до компромісу чи відмови від своїх вимог. Тому перспективи для реальних і результативних переговорів залишаються обмеженими.
Один із європейських урядовців зауважив, що Європа насправді не має чим запропонувати Кремлю, окрім, можливо, уповільнення запровадження нових санкцій. Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна підкреслив, що країни ЄС не відмовляються від переговорів, якщо це справжній діалог, проте наразі фактично нема тем для обговорення.
Внутрішньо в Європі спостерігається відсутність єдиного бачення подальших кроків. З одного боку, деякі держави намагаються через неофіційні канали та посередницькі переговори визначити межі можливих поступок Росії. З іншого боку, повноцінні переговори з Путіним, у яких ЄС б відкрито підтримував Україну, нині виглядають малоймовірними.
Найактивніше можливість переговорів обговорюється в так званому форматі «E-3», до якого входять Велика Британія, Франція та Німеччина. Це викликає занепокоєння в країнах Східної Європи, зокрема в Польщі, що провідні західні держави можуть спробувати відновити відносини з Росією, ігноруючи їхню позицію.
Якби Путін погодився на компроміс, припинення вогню, швидше за все, вимагало б від Києва погодитися на втрату територій на сході країни, зокрема в регіоні Донбасу. У такій ситуації, за словами видання, Європа могла б пом’якшити такі умови для України, прискоривши розгляд заявки на вступ до ЄС, окрім неоднозначних гарантій безпеки.
Минулого року під час мирних переговорів за участю США обговорювалася перспектива, що Україна зможе приєднатися до Євросоюзу вже у 2027 році. Однак, попри підтримку таких очікувань з боку Урсули фон дер Ляєн та інших європейських політиків, у Європі вважають це малоймовірним.
На відповідному тлі канцлер Німеччини Фрідріх Мерц запропонував ідею так званого «асоційованого членства». Такий формат передбачав би доступ України до деяких структур ЄС, але без права голосу, субсидій та повного доступу до єдиного внутрішнього ринку. Президент Володимир Зеленський рішуче відкинув цю пропозицію, назвавши її несправедливою.
Видання повідомляє, що на саміті ЄС цього місяця можуть відкрити один чи кілька переговорних кластерів щодо українського вступу. Проте один із європейських чиновників зауважив, що нинішні розмови про членство виглядають не зовсім щирими з обох сторін.
У Європі поширена думка, що Зеленський недостатньо стримує надмірні очікування щодо швидкого приєднання України до союзу. Крім того, існують побоювання, що створення особливих умов для України може викликати незадоволення у країнах Балканського регіону, які також давно очікують на членство в ЄС.
Дослідниця України в Європейській раді з міжнародних відносин Яна Кобзова відзначає: «Я спостерігаю суттєві зміни в українській самосвідомості. Раніше багато хто вважав ЄС рятівником, а сьогодні все більше говорять про власну самостійність і відповідальність. Багато українців стверджують: “Тепер ми захищаємо вас”».
The Economist також зазначає, що допомога на 90 млрд євро надається з істотними вимогами. Для завершення першого етапу вступу до ЄС Україна має до 2027 року провести реформи в сфері верховенства права, після чого фінансову підтримку зможуть повністю розблокувати.
Разом із тим, європейські посадовці залишаються незадоволеними темпами реформ в Україні. Один із них підкреслив, що від Києва очікують більш активних дій, які допоможуть європейським країнам ефективніше відстоювати українські інтереси.
Для Європи нині також спливає час. Уже наступного року у багатьох великих державах континенту відбудуться вибори, зокрема у Франції в квітні. Політичні аналітики побоюються, що у разі перемоги правопопулістської партії «Національне об’єднання» новий уряд може відійти від низки європейських зобов’язань, зокрема від подальших програм фінансування.
Ця політична сила ймовірно займатиме позицію проти вступу України до ЄС. Колишній представник НАТО, нині експерт консалтингової компанії Rasmussen Global Фабріс Потьє зазначає, що французькі аграрії ще не повністю усвідомлюють наслідки цього питання й найскладніші дискусії перебувають попереду.
Активізація дискусій про підтримку України, дипломатію і можливість її вступу до ЄС свідчить про те, що Європа дедалі більше бере на себе відповідальність за конфлікт біля своїх східних кордонів, підкреслює The Economist. Однак значна частина цієї стратегії досі базується на сподіваннях:
– що український народ збереже стійкість,
– що адміністрацію президента США Дональда Трампа вдасться переконати зайняти жорсткішу позицію щодо Москви,
– або що Путіна врешті переконають сісти за стіл переговорів.
«Тепер це однозначно війна Європи. Питання в тому, чи зможе вона стати миром Європи», — резюмує Потьє.
Раніше міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус висловив думку, що наразі мають місце ознаки переломного моменту у складній оборонній боротьбі України проти російських військ. За його словами, Росія в цей час переживає період ослаблення як у внутрішній політиці та економіці, так і на фронті, що відкриває для України певні можливості.
