Конфлікт в Україні 2026 – розглядаємо три можливі варіанти розвитку від тріумфу до стагнації

У середині 2020-х років світ опинився на роздоріжжі стратегічних змін, які визначать напрямок глобального розвитку на багато майбутніх років. Сьогодення характеризується рівнозначною ймовірністю того, що події цього року можуть увійти в історію як серія кількох локальних, водночас взаємопов’язаних військових конфліктів, або ж стати прелюдією до початку нової світової війни, що розгорнеться на різних, віддалених один від одного театрах воєнних дій — Центральноєвропейському, Близькосхідному, Балтійському та Південноазійському.

Війна в Україні остаточно перестала бути лише європейським військовим конфліктом і перетворилась на складний геополітичний вузол, у якому переплітаються інтереси ключових гравців світового масштабного рівня: США, Росії, Китаю, Індії, країн Європи та Близького Сходу.

Проведений аналіз воєнно-політичних сценаріїв розвитку України на 2026 рік базується на актуальних геополітичних трендах, експертних оцінках та динаміці світових ринків. Головним фактором, який найбільше через свою сутність визначатиме ймовірність реалізації того чи іншого сценарію, стане виснаження ресурсної бази: військової, безпекової, фінансової, матеріальної та психологічної.

Хід бойових дій і подальший розвиток ситуації в Україні критично залежатимуть від:

• перебігу конфлікту на Близькому Сході;
• спроможності світових ринків адаптуватися до нафтово-енергетичного шоку;
• стабільності ресурсної бази Російської Федерації;
• рівня обороноздатності України;
• психологічної стійкості українського суспільства.

Основні фінансові показники, що визначають можливі межі сценаріїв, подано нижче:

• Державний бюджет України, затверджений із дефіцитом приблизно 19% від валового внутрішнього продукту (ВВП), становить близько 1,94 трлн грн (приблизно 44 млрд доларів).
• Витрати на оборону сторін конфлікту:
  • Україна — близько 2,8 трлн грн (приблизно 65 млрд доларів);
  • Росія — близько 14,9 трлн рублів (приблизно 177 млрд доларів).
• Зовнішня фінансова підтримка Європейського Союзу Україні у розмірі 90 млрд євро на два роки призначена для покриття дефіциту бюджету та додаткового фінансування оборонних потреб.

Моделі майбутнього України та світу

Запропоновані сценарії, ймовірно, не будуть реалізовані в ізольованому вигляді. Кожен із них може поєднувати в собі елементи, тенденції та чинники з різних описів сценаріїв. Наприклад, у одному сценарії можуть поєднуватися низькі нафтові ціни та відсутність надання Європейським Союзом кредиту Україні в 90 млрд євро.

1. Оптимістичний сценарій «Перевага України та виснаження Росії»

• Імовірність реалізації: 15–20%

У цьому сценарії передбачається, що Україна успішно перейде до ведення так званої «війни дронів», отримуючи якісну і кількісну технологічну перевагу. Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс вийде на масштабне виробництво далекобійних ракет і до 7 мільйонів різноманітних дронів на рік, що майже повністю нейтралізує перевагу Росії у живій силі. Зауважимо, що заяви деяких посадовців щодо виробництва до 20 мільйонів дронів на рік виглядають недосяжними навіть у разі здійснення найоптимістичнішого сценарію.

Одночасно Україна отримає кредит від Європейського Союзу на 90 млрд євро, що дасть змогу значно посилити національний ОПК. Коаліція США та Ізраїлю проведе успішну військову кампанію проти Ірану, що призведе до зниження цін на нафту до довоєнного рівня і збільшить постачання західної зброї Україні.

Вплив ситуації на Близькому Сході:

• Військова операція США і Ізраїлю проти Ірану почне руйнувати іранський військовий потенціал, а також заводи з виробництва балістичних ракет та ядерної зброї.
• Росія втратить впливового союзника.
• США відкриють Ормузьку протоку для вільного судноплавства, що спричинить зниження цін на енергоносії.
• Ціна нафти марки Brent повернеться до рівня 55–60 доларів за барель.

Економічна ситуація в Україні та Росії:

• ВВП України збільшиться на 4,5–5% завдяки зростанню виробництва оборонної продукції, розблокуванню логістичних шляхів та поверненню частини біженців.
• Курс гривні стабілізується в діапазоні 43–44 грн/долар.
• Російська економіка продемонструє ознаки стагфляції: висока інфляція (понад 15%) поєднуватиметься з припиненням зростання ВВП.
• Зниження цін на нафту на світовому ринку до 60–65 доларів (на нафту марки Urals — до 40 доларів) створить серйозну бюджетну «дірку», яку неможливо перекрити внутрішніми резервами.
• У внутрішній економіці Росії посилиться кризовий стан через падіння реальних доходів та перенавантаження оборонно-промислового комплексу. Представники еліти Москви почнуть приховано виводити капітал.

Військові потреби України:

• Відбуватиметься масштабне постачання сучасного озброєння: літаки, далекобійні ракети, системи ППО та ракети до них.
• Оборонні підприємства України, окрім масового виробництва дронів (за планами МОУ до 7 млн одиниць на рік), випускатимуть достатню кількість далекобійних крилатих і балістичних ракет, снарядів тощо.

Психологічний клімат серед населення і еліти воюючих країн:

• В Україні спостерігатиметься суспільне піднесення з огляду на звільнення окремих територій (наприклад, встановлення сухопутного коридору до Криму або деокупація частини півдня).
• Російська еліта, усвідомлюючи безперспективність продовження війни, почне прихований саботаж рішень Кремля та готуватиметься до «м’якої» передачі влади.

У результаті Росія буде змушена шукати вихід із війни і погоджуватися на припинення вогню через загрозу економічного і політичного краху режиму. Процес деокупації територій супроводжуватиметься гарантіями безпеки від НАТО або потужними двосторонніми угодами.

2. Базовий сценарій «Заморожений конфлікт»

• Імовірність реалізації: 55–60%

Цей сценарій вважається найбільш імовірним, за умов якого війна триватиме у позиційному форматі протягом усього 2026 року, з переходом бойових дій у фазу високотехнологічної складності. Жодна зі сторін не матиме значущої переваги, фронт стабілізується за лінією зіткнення з локальними успіхами обох сторін.

Вплив ситуації на Близькому Сході:

• Конфлікт США та Ізраїлю проти Ірану набуде тривалого характеру та триватиме кілька місяців.
• Судноплавство в Ормузькій протоці залишатиметься обмеженим і непередбачуваним.
• Світові ринки будуть нервово реагувати, підтримуючи ціну на нафту в межах 75–85 доларів за барель.
• Такі умови дозволять Росії збалансувати бюджет, проте не забезпечать достатньої ресурсної бази для масштабного формування нових військових підрозділів чи технологічної переваги над Україною.

Економіка України та Росії:

• Україна продемонструє стабільність завдяки внутрішнім реформам і підтримці ЄС, хоча економічне зростання гальмуватиметься постійними обстрілами енергетичної інфраструктури і бойовими діями.
• ВВП зросте до 2,5%, середній курс долара складатиме 45,7 грн/долар, інфляція уповільниться до 7,5%.
• Російська економіка переступить у фазу воєнного капіталізму: виробництво зброї забезпечуватиме мінімальне зростання ВВП (до 1%), а цивільний сектор буде в стагнації через дефіцит кадрів від мобілізаційних заходів.

Військове забезпечення України:

• Західні кола забезпечуватимуть політику «контрольованого конфлікту»: постачатимуть зброю для оборони, але не в масштабах для повної перемоги, уникаючи неконтрольованої дестабілізації РФ.
• Поставки американської зброї через механізм PURL будуть обмеженими на тлі війни в Ірані.
• Виникатиме нагальна потреба у стабільних поставках зенітних ракет до систем ППО Patriot.
• Україна буде змушена зосередитися на власному виробництві озброєнь, особливо дронів (до 5 млн одиниць на рік).

Психологічна напруга серед населення і еліти:

• Психологічна втома охопить обидві країни.
• В Україні вона проявиться у зниженні довіри до влади, зменшенні волонтерської активності та зростанні запиту на справедливу мобілізацію.
• В Росії — у тотальній апатії: населення не підтримуватиме активних протестів і сприйматиме «спецоперацію» як неминуче лихо.

Фронт стабілізується, жодна зі сторін не отримає достатніх ресурсів для вирішального наступу. Переговорний процес обмежиться питаннями припинення вогню та розведення військ без подальшого врегулювання і без укладення офіційної мирної угоди. Війна набуде форми «замороженого» конфлікту, подібно до кіпрського чи корейського сценаріїв: формально тимчасово окуповані Росією території юридично залишаться українськими, а лінія фронту фактично стане новим кордоном між державами.

3. Песимістичний сценарій «Примус України до миру на умовах Росії»

• Імовірність реалізації: 20–25%

Такий варіант можливий за умов критичного зменшення західної підтримки, стратегічних помилок українського керівництва на фоні глобальної економічної кризи та успішної мобілізації в Росії. Це дозволить Збройним силам агресора накопити стратегічні резерви для нового масштабного наступу.

Вплив ситуації на Близькому Сході:

• Бойові дії в Ірані затягнуться, що спричинить стабільну блокаду Ормузької протоки.
• Ціни на нафту залишатимуться високими — 120–150 доларів за барель.
• Росія отримуватиме надприбутки від продажу нафти, які конвертуватиме у фінансове забезпечення бойових операцій на російсько-українському фронті.
• Війна в Ірані відтягне до 70% уваги й ресурсів США.
• ЄС через внутрішні розбіжності не зможе надати Україні фінансову підтримку.

Економічне становище України та Росії:

• Україна зіткнеться з критичним дефіцитом бюджету через обмеження зовнішньої допомоги.
• ВВП істотно зменшиться.
• Відбудеться різка девальвація гривні.
• Постійні атаки на енергетичну систему призведуть до поступової деіндустріалізації.
• Росія стабілізує курс рубля коштом нафтогазових доходів та проведе нову хвилю мобілізації, отримавши можливість фінансувати військові дії протягом наступних 2–3 років без системних ризиків для режиму.

Військові потреби України:

• Критичний дефіцит боєприпасів і техніки, включаючи дрони.
• Армія перейде до глухої оборони, втрачатиме окремі населені пункти і території через неможливість вести контрдронову і контрбатарейну боротьбу.
• Авіація Росії отримає перевагу у повітрі над Україною.
• Через дефіцит зенітних ракет систематично знищуватимуться об’єкти критичної інфраструктури і цивільні цілі.

Психологічний клімат у громадськості й еліт:

• В Україні настане зневіра у можливості продовження бойових дій.
• Загостриться внутрішньонаціональний розкол.
• Посиляться настрої «миру за будь-яку ціну і на будь-яких умовах».
• Виникне публічний конфлікт між опозиційними політичними силами, військовою елітою і керівництвом держави щодо стратегії подальших дій.
• В Росії еліта і населення об’єднаються навколо ідеї остаточної перемоги над Україною.

Реалізація цього сценарію передбачатиме істотний ризик примусу України до миру на умовах Росії за рахунок виснаження внутрішніх ресурсів та суттєвого скорочення західної допомоги. Це може призвести до надзвичайно невигідних умов перемир’я або мирної угоди, зокрема:

• відмови від членства в НАТО або нейтралітету;
• визнання територіальних втрат;
• обмеження чисельності Збройних сил України;
• гуманітарних поступок (мова, церква тощо).

Такі умови створюватимуть ризики внутрішньої громадянської нестабільності після завершення бойових дій.

Основні підсумки

1. 2026 рік буде роком «ресурсного фронту» для України, котрий охопить військову, технологічну, фінансову та психологічну компоненти.
2. Для реалізації принаймні базового сценарію Україні потрібно не тільки утримувати лінію фронту, але і забезпечити надходження міжнародної допомоги, а також спрямувати зусилля на розвиток власного оборонно-промислового комплексу, зокрема виробництво дронів і далекобійних ракет.
3. Однією з найбільших загроз для України є потенційна втрата внутрішньої єдності та соціальна депресія.
4. Військовий конфлікт між США, Ізраїлем та Іраном є чинником-«чорним лебедем», здатним зашкодити обороноздатності України. Зараз він спричинив дефіцит нафти та зростання цін на енергоносії.
5. Нафта та газ залишаються головною економічно-фінансовою зброєю Росії. Якщо світові ціни на нафту повернуться до довоєнних рівнів, а США поновлять антиросійські санкції, Росія рано чи пізно програє економічні перегони в озброєннях.
6. Україна у 2026 році має зосередитися на максимальному розвитку власного оборонно-промислового комплексу, виробництві сучасних видів озброєння та підготовці до тривалого позиційного протистояння, де перемога здобуватиметься не лише на полі бою, але й виснаженням економічного потенціалу агресора.