Після удару Сполучених Штатів по Ірану Дональд Трамп визначив кілька цілей цієї операції – від ліквідації ядерної програми до зміни режиму та повної капітуляції Тегерану. Однак навіть прибічники Трампа, готові підтримати будь-який його план, опинилися в розгубленості та не можуть чітко зрозуміти кінцеву мету цієї військової кампанії. Через події на Близькому Сході Республіканська партія зазнала розколу, поділившись на три основні фракції.
У той же час пересічним громадянам США ця ситуація не дуже до вподоби. Ветеран американської армії та політик Адріан Боненбергер в інтерв’ю для 24 Каналу розповів про причини розколу всередині партії Трампа, а також про те, які наслідки може мати війна на Близькому Сході для України та глобального світу. Детальніше – у матеріалі.
Яка ж мета США у конфлікті на Близькому Сході?
Наскільки контрольованою є ситуація у війні проти Ірану? Можливо, радше слід говорити про обмежену військову кампанію, аніж повномасштабний конфлікт? Чи відбувається все відповідно до заздалегідь визначеного плану?
Це важко визначити, бо майже кожні два дні з’являються повідомлення про нову версію плану. Щодо останньої наявної інформації – ідеться про беззастережну капітуляцію Ірану. Раніше ж лунали заяви, що Штати мають намір знищити ядерну програму Ірану, його потенціал розробки ядерної зброї, хоча торік уже повідомлялося, що це нібито зроблено. Також в пресі звучали гіпотези про зміну режиму та усунення радикальних сил Ірану – це говорилося на початкових етапах конфлікту.
Одне з найбільш переконливих пояснень полягає у тому, що спочатку Ізраїль планував нанести удари по Ірану, а Вашингтон підтримав Тель-Авів як свого союзника. Вбачалося, що у разі атаки Ізраїлем Іран відповість на американські цілі, і тому США відчули необхідність втрутитися.
Оцінити ефективність кампанії дуже складно:
- Якщо мета – ліквідувати ядерний потенціал Ірану, то, ймовірно, ситуація під контролем і Штати завдали серйозних ударів.
- Якщо ж мета полягає у зміні режиму, то справи йдуть гірше: історія демонструє, що повітряні операції неефективні для усунення глибоко вкорінених режимів.
- У разі ж прагнення до безумовної капітуляції Ірану складно зробити точний прогноз, оскільки невизначеність із метою ведення війни лишається.
Президент Дональд Трамп вже заявив, що Іран нібито програв конфлікт, назвавши країну "невдахою Близького Сходу". Водночас у американських ЗМІ зазначають, що влада досі розглядає варіанти: чи вводити сухопутні сили, чи обмежитись авіаударом, чи розпочати повномасштабну кампанію. Чи існує ризик заглиблення американської участі у військових діях? Ветеран відповідає, що ризик є завжди.
При цьому він наголошує:
- Порівнювати дії США з діями Росії варто обережно. Україна веде ефективний опір російській агресії, завдавши серйозних втрат ворогу.
- Проте в разі відсутності чіткої стратегії в американських військових буде складно підготуватися до заданої цілі операції.
- Знищення ядерної програми можна виконати ракетними ударами, ускладнивши Ірану відновлення ресурсів на рік і більше.
- Однак зміна режиму або безумовна капітуляція неминуче призведе до необхідності введення сухопутних сил, що, зі свого боку, розширить масштаб операції й збільшить втрати.
При цьому Боненбергер резюмує, що для досягнення безумовної капітуляції Ірану потрібно багато військових сил і роки послідовних зусиль, з обов’язковим схваленням Конгресу США.
Американці і війна в Ірані: підтримка чи опір?
Як сприймає американське суспільство аргументацію про необхідність обмеження ядерної програми Ірану, загрозу регіону та Ізраїлю? Чи підтримують вони ідеї зміни режиму — те, про що все частіше говорять?
За словами ветерана, серед його знайомих американців немає жодного, хто б підтримував масштабну війну або зміну режиму у Ірані. Водночас багато хто схвалює ідею блокування ядерної програми та надання допомоги Ізраїлю, який воює з іранськими проксі, такими як «Хезболла» чи ХАМАС.
Підкреслюється, що після 20-річної війни в Афганістані американців важко переконати підтримати новий військовий конфлікт. Трамп у своїй президентській кампанії обіцяв не втягувати країну в чергову війну, позиціонуючи себе як «президента миру».
Натомість:
- У Республіканській партії відбувається плутанина через відсутність єдиного меседжу від її лідерів.
- Різні політики озвучують суперечливі причини: допомога Ізраїлю, боротьба з ядерною програмою, зміна режиму, безумовна капітуляція – це все створює хаос.
- Через цю невизначеність навіть прибічники Трампа не можуть чітко визначитися із підтримкою.
Враховуючи все це, кампанія залишається непопулярною, а початок війни без консолідованої позиції є ризикованим і складним процесом. Зазначається, що Іран успішно змінює хід бойових дій.
Розкол у партії Трампа: причини та наслідки
Незважаючи на обіцянки не ініціювати воєнні конфлікти, Дональд Трамп уже говорить про можливі кампанії, наприклад, на Кубі. Це породжує розчарування серед його прибічників.
У Республіканській партії існують три головні фракції:
- Традиційні консерватори, які давно підтримували ідею війни з Іраном. Водночас вони критикують нинішнє управління кампанією за хаотичність і відсутність чіткої стратегії.
- Підтримувачі MAGA, які залишаються лояльними до Трампа, проте розгублені через постійні змінні меседжі. Вони прагнуть прозорості і єдності позицій, аби ефективно підтримувати лідера.
- Антисеміти та антиізраїльські радикали з правого крила, яких обурює допомога США Ізраїлю. Ця група уникає підтримки будь-якої військової кампанії заради Тель-Авіва.
Разом із тим, загалом у партії поширені розчарування та плутанина. Багато прихильників Трампа і MAGA вимагають зрозумілості щодо причин і цілей військового втручання.
Наслідки зміни режиму в Ірані для України та світу
Чи вигідна Україні поразка діючого іранського режиму, який був союзником Кремля?
Ветеран підтримує думку, що:
- Помірковане, авторитетне керівництво, яке готове вести діалог із Заходом, безумовно буде сприятливою зміною для України.
- Старий режим несе відповідальність за військову допомогу Росії, тому його послаблення чи заміна посприяють інтересам Києва.
Проте історичні приклади регіону спонукають припустити інший сценарій:
- Якщо режим впаде, ситуація може скотитися в хаос, що відтворить сценарії Лівії, Іраку чи Афганістану.
- Можливе посилення радикальних сил, які будуть небезпечнішими за нинішніх аятол.
- Внаслідок хаосу у регіоні, що контролює важливі транспортні шляхи (наприклад, Ормузьку протоку), зміняться енергетичні потоки з подальшими негативними наслідками для світової економіки.
Це забезпечує вигоду державам-конкурентам, зокрема Росії, яка через ускладнені обставини змогла збільшити продажі своєї нафти Індії.
Позиція Ізраїлю щодо Ірану
Чи прагне Ізраїль послаблення та дестабілізації Ірану, щоб усунути основного регіонального ворога?
Боненбергер висловлює дві точки зору:
- З одного боку, зменшення впливу Ірану означатиме зниження фінансування таких груп, як «Хезболла» та ХАМАС, що безумовно підвищить безпеку Ізраїлю.
- З іншого — стабільність у регіоні важлива для уникнення масштабних конфліктів. Дестабілізація може призвести до посилення радикалів, погіршення ситуації та фактично підвищення ризику воєнного протистояння.
Публічні позиції ізраїльського керівництва свідчать про готовність нанести потужні удари, вважаючи Іран слабким. Однак реальність може виявитися складнішою, і це може призвести до ескалації.
Мемуари ветерана: що повинен знати американський читач про Україну?
Після повернення до США у 2023 році Адріан Боненбергер написав мемуари про власний досвід в Україні, де він навчавав деякі українські військові підрозділи.
Головні тези:
- Книга нараховує близько 37 тисяч слів, що не відповідає мінімальним стандартам видань, проте повністю відображає його бачення.
- Вона стала основою для його незалежної кампанії на пост губернатора Коннектикуту.
- Ветеран акцентує увагу на величезній ролі децентралізації, як в економічній, так і в військовій сферах, для сталості демократії.
- Він підкреслює, що право на службу у війську – це не лише привілей, а й обов’язок, необхідний для збереження свободи громадян.
- На прикладі України Боненбергер показує, як громадяни усвідомлюють свою свободу, навіть якщо політично розходяться в думках, і готові боротися за власні права.
Автор також порівнює демократичні цінності США з історичними монархічними і деспотичними системами, вказуючи на важливість правової гарантії свобод, а не їх тимчасової наявності у вигляді привілеїв.
Продовження повного інтерв’ю американського ветерана можна переглянути у відео на сайті 24 Каналу.
