Під час конференції «Воєнні медіавиклики 2026: Безпека» відбулася панельна дискусія на тему: «Безпека журналістів на війні: радикальні зміни, особливі виміри, досвід і ризики 2026 року. Бронежилет минулого VS антидроновий захист?». Модератором заходу був Дмитро Тузов. У розмові взяли участь головна редакторка «Кордон медіа» Олеся Боровик, засновник і керівник Frontliner Андрій Дубчак, кореспондент «Радіо Свобода» Єгор Логінов та журналіст Kyiv Independent Френсіс Фарелл.
Обговорення було присвячене впливу масового застосування дронів на умови праці воєнних кореспондентів, а також питанням, які засоби безпеки стали обов’язковими, чи варто переглянути чинні правила та яким чином має змінюватися підготовка та оснащення редакцій, які працюють у прифронтових районах. Паралельно учасники радистілися іншими конференційними темами: «Хто має вирішувати, коли наша правда починає заважати національній безпеці?» та бесідою з радником президента України з комунікацій Дмитром Литвином.
Повномасштабна війна кардинально змінила умови роботи журналістів на фронті, зокрема через масове використання безпілотників, що спонукає переосмислювати алгоритми дій і необхідний арсенал засобів захисту. Дмитро Тузов акцентував увагу на чинних нормах, які забороняють медійникам брати зброю в руки, адже це позначає отримання статусу комбатантів. Водночас він запитав, чи не настав час змінити підходи до безпеки журналістів в умовах «антидронової війни» та яким є необхідне спорядження для тих, хто працює біля лінії фронту.
Єгор Логінов повідомив, що з 2022 року істотно змінився набір засобів безпеки, зокрема:
– Важливим інструментом є детектор дронів типу «Чуйка», який реєструє не оптоволоконні, а дрони на аналоговому сигналі на відстані до чотирьох кілометрів. При наближенні дрона оператор має приблизно шість секунд, щоб зупинитися й розбігтися у різні сторони відповідно до встановлених алгоритмів, адже зазвичай ціллю є транспортний засіб.
– Детектор «Цукорок» ефективно виявляє розвідувальні безпілотники, зокрема Supercam і Zala, що використовуються для коригування ударів ударними дронами, наприклад «Ланцетом».
Журналіст зауважив, що розвіддрони часто працюють у тандемі з ударними дронами («Молнія», «Ланцет»), і «Цукорок» допомагає визначати характер сигнала і тип дрона в повітрі. Він підкреслив, що традиційні правила роботи журналістів у зоні бойових дій не відповідають поточним вимогам високотехнологічної війни і наполягав на необхідності мати при собі зброю для збереження життя, що вимагає перегляду алгоритмів і правил.
Френсіс Фарелл розповів, що деякі редакції вже неодноразово піднімали питання використання зброї журналістами. Він відзначив, що такі зміни повинні грунтуватися на практичному досвіді фронтових журналістів і відбуватися з максимальною обережністю, щоб уникнути негативних наслідків міжнародних стандартів. Водночас він наголосив, що перш за все слід активніше тренуватися, обговорювати питання супроводу з військовими та консультуватися про необхідність змін в правилах.
Олеся Боровик поділилася, що редакції вже використовують сучасні пристрої для виявлення дронів – «Чуйки», «Янголи» тощо, проте цьому недостатньо. Вона вказала на проблему одночасної уваги журналіста до детектора, неба, зйомки та оперативної роботи, тому виникає потреба в окремій посаді координатора з безпеки. При цьому вона не підтримує ідею озброєння журналістів, мотивуючи це тим, що взяття зброї означатиме приєднання до Збройних сил України, а наразі найкращим захистом є бронежилет. Однак вона визнає, що у деяких випадках, аби не викликати увагу ворога, журналісти відходять від формальних норм безпеки і намагаються виглядати як місцеві.
Дмитро Тузов звернув увагу на питання, чи може досвід управління безпілотниками допомогти журналістам краще розуміти тактику ворога і адекватніше оцінювати загрозу.
Андрій Дубчак підкреслив, що мова йде не тільки про дрони, а про комплексну підготовку воєнних кореспондентів, яка має нагадувати базову загальновійськову підготовку, триваючу принаймні один-два тижні з метою вироблення рефлекторних реакцій. Він додав, що надто теоретичні знання в критичних ситуаціях не дають очікуваних результатів, тому навчання повинно максимально імітувати реальні фронтові умови. Підготовка має охоплювати всі аспекти роботи в зоні бойових дій — від пересування до надання домедичної допомоги.
Модератор попросив визначити мінімальний комплект спорядження, без якого журналістська група не повинна вирушати до бойової зони. Єгор Логінов зазначив, що обов’язковими є:
– Аптечка, зібрана згідно з належними стандартами, включно з декількома турнікетами на всі кінцівки.
– Запас турнікетів, гемостатиків і необхідних медичних засобів.
– Регулярне проходження курсів домедичної та тактичної медицини (мінімум раз на пів року) з урахуванням актуалізації протоколів, таких як MARCH.
– Легкий бронежилет, який дозволяє швидко пересуватись, замість важких бронеплит.
До обов’язкового оснащення також належать засоби зв’язку, зокрема рації — одна з яких завжди залишається у водія поруч із автомобілем для швидкого реагування.
Журналісти поділилися практичними рекомендаціями:
– У зону близько десяти кілометрів від лінії фронту вирушають лише з військовими, які добре орієнтуються у поточній обстановці.
– Окрім «Чуйки» і «Цукорка», використовують засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), що постійно оновлюються через розширення частотних діапазонів російських дронів.
– Маскувальна сітка для автомобіля вважається корисним додатком до спорядження. Вона особливо необхідна в районах, де активно діють FPV-дрони і ударні безпілотники, які полюють на автомобілі.
– Найважливішим інструментом безпеки вважається обізнаність: інформація з відкритих джерел, дані від військових, волонтерів та місцевого населення.
– Рекомендується застосовувати балістичні окуляри, які захищають очі від осколків у випадку вибуху, навіть на відстані від фронту.
– Важливо мати стабільний зв’язок, через такі засоби, як Starlink, а також офлайн-карти на мобільних пристроях.
– Маскувальний шарф-сітка допомагає залишатися непомітним для дронів, які не обладнані тепловізорами.
– Неодмінно потрібно мати кілька вогнегасників, оскільки більшість автотранспорту, що згорів, не було вчасно загашено.
Варто зауважити, що більшість українських редакцій досі не має фінансової можливості закупити сучасне спеціалізоване обладнання та броньовані автомобілі. Зі слів Олесі Боровик, донори часто відмовляють, аргументуючи це тим, що бронемашина автоматично прирівнює журналістів до військових, а РЕБ і поготів.
Особливу увагу було приділено питанням маркування журналістів. Андрій Дубчак зазначив, що міжнародні організації вже визнають, що традиційні сині бронежилети з позначенням «Press» можуть привертати небажану увагу операторів ворожих дронів. Через це багато міжнародних і українських медіа відмовились від символіки і використовують чорні бронежилети з балістичним захистом першого або другого класу, які максимально закривають тіло від уламків.
Таким чином, традиційні знаки і захисне спорядження можуть збільшувати ризик бути ураженими FPV-дроном, що підтверджує зростаюча кількість випадків цілеспрямованих атак на журналістів у районі бойових дій. Відтак, Frontliner рекомендує переходити на більш сучасні методи захисту та адаптуватись до специфіки високотехнологічної війни.
Команда «Детектора медіа» понад двадцять років виконує роль наглядового органу (watchdog) українських медіа, аналізуючи якість контенту та спонукаючи медіагравців дотримуватися професійних і етичних стандартів. Метою є забезпечення правдивої та повної інформації для читачів. До 22-річчя видання було відновлено Спільноту — коло активних людей, які бажають і можуть фінансово підтримати редакцію, долучитися до спільної генерації ідей і отримувати ексклюзивну інформацію про стан справ в українській медіасфері. Нині якісна журналістика стає важливою як ніколи.
