Після того, як витрати Росії на війну в 2025 році почали займати дедалі більшу частку державного бюджету, міністр оборони Андрєй Бєлоусов пообіцяв російському диктатору Володимиру Путіну зекономити за рахунок більш ефективного пріоритизування видатків.
Проте протягом 2026 року оборонні витрати продовжують стабільно зростати, про що свідчать дані економіста та експерта з питань Росії з Берлінського інституту міжнародних відносин і безпеки Яніса Клюге, викладені у матеріалі Der Spiegel.
За перші шість місяців 2026 року військові витрати Російської Федерації збільшилися на 30%, досягши 10,7 трильйона рублів (приблизно 107 мільярдів євро). Уже наприкінці цього періоду вони склали близько 4,7% від прогнозованого ВВП країни на весь 2026 рік.
Експерт відзначає:
– Якщо темпи зростання збережуться у другій половині року, загальні військові видатки до грудня можуть перевищити 9% ВВП, що стане новим рекордом у пострадянській історії Росії.
Особливо показовим є розбіжність між фактичними витратами та бюджетними планами Кремля. Не лише Андрєй Бєлоусов обіцяв Путіну стабілізувати або навіть скоротити військові видатки, а й офіційний державний бюджет передбачав їх зниження. За даними Клюге, частка витрат на армію та озброєння мала знизитися з 7,8% ВВП до 6,4%.
Варто зауважити:
– Це була надзвичайно амбітна мета, яку, ймовірно, було б складно досягти навіть за умови припинення вогню.
Нинішня динаміка видатків економіста здивувала, зокрема через стрімке їх нарощування, попри хід війни, який «для Путіна принципово рухається в неправильному напрямку».
## Вплив українських ударів на російську економіку
Збільшення військових витрат відбувається на фоні інших значних викликів для російської економіки. Перші роки повномасштабної війни супроводжувалися економічним підйомом, що був зумовлений великими державними замовленнями для оборонної промисловості. Однак цей бум уже минув.
Окрім того, російські компанії відчувають негативний вплив високої ключової процентної ставки, встановленої Центральним банком задля стримування інфляції.
Паралельно Україна все активніше атакує економічну інфраструктуру Росії. У матеріалі Der Spiegel наголошується не лише на ударах по нафтопереробних заводах і експортних портах нафтової та газової галузей, а й на розширенні переліку об’єктів, що піддаються атакам, зокрема на склади найбільшого російського маркетплейсу Wildberries.
Клюге вказує:
– Москва точно не враховувала можливість того, що Україна за допомогою дронів зможе здійснювати настільки численні та ефективні удари.
Вплив цих атак вже відчуває населення: в багатьох регіонах країни спостерігаються перебої з дизельним пальним і бензином, що спричиняє утворення черг на автозаправках.
За даними опитування «Левада-центру», наводимого Der Spiegel, у липні 70% росіян оцінили ситуацію в країні як «напружену» або «критичну». Це відображає розбіжність із багаторічною стратегією Кремля, який прагнув максимально ізолювати населення від безпосередніх наслідків війни.
Через постійне зростання оборонних видатків Москва змушена збільшувати державний борг, щоб одночасно фінансувати бойові операції та соціальні програми.
Спочатку уряд РФ планував, що у 2026 році обсяг нових запозичень сягне 1,6% ВВП. Однак уже наприкінці липня цей показник досяг 2,8% ВВП, незважаючи на зростання цін на нафту і газ, що відбулося на тлі напруженості з Іраном.
Зростають і витрати на позики: інвестори вимагають від Росії понад 16% річних для кредитування держави. Через це Міністерство фінансів РФ влітку вирішило відкласти випуск нових державних облігацій, очікуючи сприятливіших умов.
Водночас фінансові резерви Москви поступово зменшуються. Ще у травні міністр фінансів Антон Сілуанов визнавав:
– Резерви не є безмежними.
За оцінкою Клюге, ліквідні активи російського Фонду національного добробуту наразі становлять лише близько 1,6% ВВП.
Хоча експерт і не вважає, що ці виклики вже позбавили Росію можливості продовжувати війну проти України, він наголошує, що Кремлю вдалося знайти необхідні фінансові ресурси, але ціна цього з часом зростатиме.
Перед Путіним стоїть два варіанти подальшого розвитку подій:
1. Зберегти існуючу економічну систему, яка успішно функціонувала майже три десятиліття, але для цього доведеться суттєво збільшити податковий тягар і провести жорсткі скорочення видатків.
2. Відмовитися від попередньої економічної політики на користь присвячення ресурсів війні, що означатиме радикальну зміну моделі функціонування держави.
У цьому контексті Росстат повідомляє про зростання ВВП та дефляцію у серпні, утім найбільший гравець на ринку маркетплейсів втратив 20% складів, дефіцит палива перейшов із панічного у фізичний, а порт Новоросійська припинив експорт половини російської пшениці.
Найсуттєвіше — ці окремі події поступово складаються в єдиний системний процес. Економіст Олексій Пластун у статті «Російська економіка входить у системну кризу. Чи далеко Кощієва голка» детально розкриває механізми цієї трансформації.
