Незважаючи на невелику кількість світових зірок, тривалі й не завжди захоплюючі фільми у конкурсній програмі, а також холодну вітряну погоду, відкрився 79-й Каннський кінофестиваль. Журналісти та кінокритики жартували, що, можливо, організатори більше уваги приділили підготовці ювілейного заходу наступного року, через що дещо “упустили” цьогорічний, а несприятлива погода лише цьому сприяла.
Свою підтримку фестивалю додав актор Джон Траволта, який прибув до Канн, аби представити свій новий фільм “Нічний політ до Лос-Анджелеса”. Проте ця стрічка не була включена до конкурсної програми.
Обговорення теми України та війни не обмежувалося лише показами українських стрічок. Тема російського вторгнення відображалася як фон у багатьох інших картинах.
Російська делегація привезла, за їхніми словами, антивоєнний фільм, однак при цьому уникають вживання слова “війна”.
—
### “Весна” – картина про спротив
Однією з головних подій для України в Каннах став показ повнометражного фільму “Весна”, що висвітлює життя українців під окупацією.
Прем’єра стрічки, представленої у позаконкурсній програмі “Спеціальний показ”, викликала великий інтерес: квитки розкупили за декілька хвилин.
Аудиторія, добре поінформована про базові факти війни, тепер більше цікавиться глибинними деталями. Після показу режисера оточили французькі глядачі з питаннями, зокрема щодо того, чи правда, що росіяни свідомо спалюють тіла загиблих військових, оформлюючи їх як зниклих безвісти, аби ухилитися від виплат родинам. Цей аспект яскраво відображений у фільмі.
Стрічка “Весна”, створена у копродукції Франції, Литви та Естонії, розповідає про священника, який намагається гідно поховати загиблих мешканців маленького містечка на окупованих територіях. Окупанти називають загиблих зрадниками та забороняють поховання, але герой продовжує чинити опір і допомагати рідним у пошуках справедливості. Фільм демонструє цей спротив крізь призму сирен повітряної тривоги, обстрілів і теплу надію на скорий прихід української армії та завершення окупації.
Ростислав Кирпиченко, режисер стрічки, в інтерв’ю BBC Україна підкреслив:
– “Серце війни перебуває саме на окупованих територіях. Людям там доводиться жити з окупантами, розуміючи, що їхнє життя вже не належить їм. Вони можуть робити з тобою що завгодно. В таких умовах виникає питання, як зберегти людяність, коли не залишають вибору.”
У Каннах прийнято залишати залу, якщо фільм не подобається — це вважається цілком нормальною практикою і не сприймається як неповага до режисера. Оскільки фестиваль презентує багато стрічок одночасно в різних кінозалах, глядачі мають вибір. Якщо стрічка не викликає зацікавлення — краще перейти на інший показ.
Показ “Весни” зібрав повний зал, і майже ніхто не вийшов до завершення, а опісля режисера та команду зустріли аплодисментами. Проте варто відзначити, що овації в Каннах не завжди відображають успіх фільму; вони часто є проявом поваги до роботи кінематографістів.
Під час прем’єри режисер Ростислав Кирпиченко зазначив, що цей момент для нього одночасно є радісним і трагічним:
– “Ми не можемо не думати про українців, які й досі страждають під окупацією, хто піддається вбивствам, насиллю й катуванням. Ми також пам’ятаємо про тих, хто потерпає від штучного голоду в Олешках.”
Режисер має цікаве походження: народився у Литві, має литовське громадянство, але материнська лінія — українська, а батьківська — білоруська. Інтерв’ю він дав українською мовою.
Після початку повномасштабної війни в Україні, Ростислав не зміг залишатися осторонь і зняв свій перший повнометражний фільм. Головні ролі виконали українська акторка Анастасія Пустовіт та литовський актор Кястутис Ціценас. Спочатку режисер не володів українською, але за кілька місяців інтенсивних занять заговорив нею майже бездоганно. Литовське звучання помітне лише в сценах, де його персонаж спілкується російською з окупантами.
Одним з найскладніших аспектів підготовки стала кастингова робота у пошуках хлопчика на дитячу роль, що включає сцену насильства. Багато батьків не були готові ризикувати психічним станом дітей. Першочергово шукали серед українських дітей-біженців, але в результаті роль дісталась литовському юному актору, родина якого проживає поруч із українцями.
—
### “За мить до світанку”
Ще один український проект — короткометражна стрічка “За мить до світанку” — була представлена на Marché du Film, професійному кіноринку, що проходить паралельно з Каннським кінофестивалем. Це одна з найбільших світових платформ для продюсерів, дистриб’юторів, режисерів та інвесторів, де відбуваються презентації нових проектів, пошук фінансування та продаж прав на показ.
Стрічка є поетичною короткометражкою про жінок, які чекають повернення своїх чоловіків і синів із російського полону. Вона майже не містить діалогів, натомість розповідає мовою музики, символів і візуальних метафор.
Режисер Руслан Богдан у інтерв’ю підкреслив:
– “Назва стрічки символізує ту мить перед світанком — коли темрява найбільша, але світло уже близько. Ми не знаємо, чи повернуться додому військові, про яких іде мова, так само як не знають їхні родини. Але шлях від темряви до світла — це єдиний варіант, який у них є, і тому вони продовжують рухатися вперед.”
—
### Про “спеціальну військову операцію” у Каннах
На початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році під час відкриття Каннського кінофестивалю було показано відеозвернення президента Володимира Зеленського, після якого зал аплодував стоячи.
Тоді російська присутність на фестивалі була мінімальною — багато журналістів з Росії не отримали акредитацію або не змогли приїхати. У конкурсній програмі тоді включили стрічку Кирила Серебренікова “Дружина Чайковського”, яка майже не торкалася теми війни.
У цьому році російський режисер Андрій Звягінцев представив свій новий фільм “Мінотавр”. Після прем’єри, що супроводжувалась тривалими оплесками, він заявив, що радий знову повернутися й працювати.
Ця стрічка — адаптація еротичного трилера 1969 року “Невірна дружина” Клода Шаброля, де історія любові, ревнощів і зради розгортається на тлі сучасної Росії та війни.
Критики сумніваються в справжності заяв про антивоєнний посил стрічки. Американська журналістка, членкиня журі премії “Золотий глобус” Лєна Бассе зауважила:
– “Вражає, що жоден із персонажів не називає цю війну війною, а використовує виключно офіційний термін ‘спеціальна військова операція’. Розповідати історію ревнощів і вбивства на фоні війни недостатньо, щоб вважати фільм по-справжньому антивоєнним.”
Під час пресконференції режисер і команда уникали слова “війна”. Сам Звягінцев наголосив, що йому було важливо показати російський контекст і зняти фільм російською мовою. Він також повідомив, що перебуває за кордоном “з певних причин”, а ідея ремейку виникла у 2017–2018 роках — до початку війни.
—
### Війна у фотооб’єктиві
Україна була представлена в Каннах не лише своїми фільмами, але й супутніми заходами. Одним із таких стала фотовиставка “Небесні погляди”, присвячена фотографам і документалістам, які загинули або отримали поранення, висвітлюючи російське вторгнення в Україну.
Серед представлених робіт — світлини Макса Левіна, загиблого у 2022 році під час документування війни, французького фотографа Антоні Лаллікана, який загинув у жовтні 2025 року в результаті атаки дрона, а також Георгія Іванченка, що отримав тяжке поранення.
Український режисер і фотограф Мстислав Чернов, відкриваючи виставку, висловив біль і розчарування:
– “Мене дуже засмучує, що з організацією таких виставок ми вшановуємо загиблих журналістів і фотографів. Ми повинні цінувати їхню працю за життя, а не ставати свідками їхньої смерті.”
Чернов закликав відвідувачів зробити все можливе для того, щоб перелік жертв більше не збільшувався і військові дії припинилися.
У 2026 році Мстислав також очолює журі премії “Золоте око” — головної нагороди Каннського кінофестивалю за документальне кіно, яке буде вручено під час церемонії закриття.
—
### Українські стрічки у конкурсній програмі
Незважаючи на те, що на фестивалі було представлено лише два українські фільми, тема війни згадувалася і в конкурсній програмі.
Зокрема, несподівано про вторгнення РФ йдеться у японській стрічці “Нотатки з Нагі” режисера Кодзі Фукади. Головні герої живуть поблизу військової бази, де регулярно проходять навчання, і звуки вибухів стали частиною повсякденності для місцевих жителів.
Новини про бомбардування України та жертви вони дізнаються з радіо, проте залишаються байдужими, зайняті власними проблемами.
Режисер пояснює:
– “Під час підготовки фільму війна в Україні щойно починалася. Війни постійно тривають десь поруч. Військова база у стрічці символізує, що ці конфлікти ніколи не бувають далеко від нас і впливають на наше життя незалежно від нашої волі.”
Війна згадується і у франко-бельгійському фільмі “Історія жінки”, який розкриває особисту історію хірургині. У стрічці йде телефонна розмова, в якій розповідається про поїздки лікарки до Львова, де вона робить операції людям, що постраждали від війни.
Також серед зіркових гостей фестивалю був іспанський актор Хав’єр Бардем, який зіграв головну роль у фільмі “Рідна людина” з конкурсної програми.
Під час пресконференції він заявив, що картина висвітлює проблему токсичної маскулінності, через яку в Іспанії:
– “Щомісяця в середньому двох жінок вбивають їхні колишні чоловіки або колишні партнери.”
Бардем також порівняв цю проблему із поведінкою сучасних політиків:
– “Це питання стосується і пана Трампа, і пана Путіна, і пана Нетаньягу — усіх цих великих мачо, які заявляють: ‘Мій член більший за твій, і я розбомблю тебе до біса’. Це токсична чоловіча поведінка, яка приводить до загибелі тисяч людей.”
—
### Підсумки та перспективи
Хоча представлення України на цьогорічному Каннському кінофестивалі було менш масштабним порівняно з минулим роком, коли актор Шон Пенн і музикант Боно вивели на червону доріжку українських військових, відчуття забуття про Україну не було.
Українськими фільмами цікавляться, задають питання про ситуацію на місцях, а також часто висловлюють підтримку.
Однак фахівці кіноіндустрії зазначають:
– Попри творче бажання, бракує бюджетних ресурсів.
– Вирішення цієї проблеми має відбуватися на державному рівні, аби митці могли не тільки створювати нові проекти, а й представляти їх світовому загалу.
– Адже інтерес до українських історій і контенту зберігається.
Переможці 79-го Каннського кінофестивалю будуть оголошені ввечері 23 травня в Палаці фестивалів на легендарному бульварі Круазет у Каннах, де відбудеться урочиста церемонія вручення знакових пальмових гілок.
