Що показала війна США та Ізраїлю проти Ірану: уроки для Китаю і Тайваню
Конфлікт між США, Ізраїлем та Іраном, що триває вже досить довго, багато хто встиг охрестити перемогою Китаю. Ця боротьба значно підірвала авторитет Америки у світі, викликавши невдоволення серед народів, що страждають від інфляції та порушених ланцюгів постачання. Проте детальніший аналіз стратегії іранського опору дає важливі уроки для Китаю, який сумнівається, чи варто втілювати загрози щодо Тайваню.
Як Іран витримав удар могутнішого супротивника
Іран зміг стримати набагато потужніших американців у війні, яку, на перший погляд, США мали виграти легко. Незважаючи на удари по ключових лідерах і масоване бомбардування, а також гіршу зброю, Іран не припинив контратаки. Особливу увагу заслуговує його контроль над Ормузькою протокою.
Іранський флот не мав модерних кораблів — це були старі судна, кілька дизельних підводних човнів і швидкі катери для атаки. Повітряні сили не володіли просунутими бомбардувальниками або літаками наступу.
Незвичні переваги Ірану
- Велика кількість дронів та ракет, включно з протикорабельними крилатими ракетами.
- Можливість вражати як військові, так і цивільні цілі в регіоні.
- Децентралізована система управління та розосереджене розміщення озброєння для уникнення знищення.
Порівняння військових ресурсів Китаю та Тайваню
Хоч китайська армія і менш бойова порівняно з американською та не мала масштабних бойових дій десятиліттями, її переваги над Тайванем очевидні. Китайський флот — найбільший у світі, із сучасними авіаносцями, есмінцями, корветами із керованою ракетою і атомними підводними човнами. До того ж арсенал включає літаки, безпілотники, балістичні, крилаті та гіперзвукові ракети.
Тайвань теж не пасе задніх. Він має власні:
- Протикорабельні ракети та безпілотні літальні апарати, які створюють смертельну “зону винищення” в Тайванській протоці.
- Підкріплені морські і повітряні оборонні сили.
- Продовжену строкову службу, щоб відповісти на військове зростання Китаю.
Адміністрація Трампа сформувала військовий пакет вартістю $14 млрд для Тайваню, який, ймовірно, включатиме безпілотники, атаки протикорабельними крилатими ракетами, підводні безпілотники, системи ППО, реактивні артилерійські установки, міни та інші засоби оборони.
Значення не лише озброєння, а й тактики виживання
Перемога в сучасній війні залежить не тільки від їх кількості, а й від того, як вони застосовуються та управляються. Іран вистояв завдяки швидкій заміні лідерів після атак, розосередженню командування і використанню маскування. Озброєння ховали в підземних бункерах, а мобільні системи могли швидко висуватись, атакувати та відходити назад у укриття.
Тайваню необхідно розробити подібні заходи, щоб протистояти можливим ударам по своїм мережам управління та бути готовим вести бої в умовах атак на ключових керівників, супутникових та кібернетичних операцій. Це означає створення планів наступності, децентралізованого командування, а також інтенсивну роботу над обманом і підвищенням живучості.
Навчившись на помилках: роль авіації і сухопутних військ
Війна в Ірані показала, що сама авіація не може гарантувати перемогу. Америка намагалася уникнути великих втрат і затяжних бойових дій, спираючись на авіаудари. Китай, ймовірно, готовий визнати більший ризик втрат у потенційному конфлікті навколо Тайваню, але це нагадує: щоб захопити острів, доведеться вводити сухопутні війська і миритися з великими втратами.
Що може змінити гру у регіоні
Попри всі економічні і стратегічні виклики, конфлікт у Ірані відкриває можливості для Вашингтона і Тайбея. Головний урок полягає в тому, що навіть найпотужніший ворог може зазнати поразки завдяки:
- Використанню асиметричних методів і ефективній кількості зброї.
- Створенню стійких, децентралізованих структур управління.
- Активному застосуванню маскування, розосередження і мобільності.
Якщо США та їх союзники успішно візьмуть ці уроки на озброєння, Тайвань може зробити потужний крок уперед у здатності відбити китайську агресію. А це, можливо, й зовсім відверне ймовірність нападу.
Автори: Даніель Байман — директор програми з воєнних, нерегулярних загроз та тероризму у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (C.S.I.S.) і професор Джорджтаунського університету. Сет Джонс — президент Департаменту оборони та безпеки C.S.I.S. і автор книги «Американський перевага: військово-технічний зв’язок і джерела домінування великих держав» (Оксфорд).
