Віддали шану героям: прощання з Олегом Бучком та Андрієм Ткаченком у Кіровоградській області
Пам’ять про Олега Бучка: життя, служба, подвиг
У Гайворонській громаді на офіційній сторінці у Facebook повідомили про траурну церемонію прощання з Олегом Бучком — мужнім захисником України.
Олег народився 18 серпня 1976 року в селі Осіївка на Вінниччині. Його сім’я пізніше переїхала до міста Гайворон, де майбутній воїн виріс і сформувався як особистість. Після школи він здобув вищу освіту у Київському автомобільно-дорожньому інституті та працював експедитором у столиці.
15 липня 2025 року, усвідомлюючи важливість свого вкладу, Олег пішов захищати рідну землю. Службу він проходив у легендарній бригаді “Гарт” Державної прикордонної служби України, обіймаючи посаду заступника начальника другої прикордонної застави.
10 лютого 2026 року Олег вважався зниклим безвісти — інформація про його долю тримала близьких у напрузі. Згодом ДНК-експертиза офіційно підтвердила страшну звістку: він загинув у бою неподалік села Варварівка Чугуївського району Харківської області.
Життєвий шлях Андрія Ткаченка: від буднів села до бойових позицій
Прощання з Андрієм Ткаченком організували у Новомиргородській громаді, про це розповіли у відділі організаційної та інформаційної роботи міськради.
Андрій з’явився на світ 20 листопада 1998 року в селі Петроострів, що на території Новомиргородської громади. Закінчивши дев’ять класів, він вступив до багатопрофільного ліцею у селі Мокра Калигірка Черкаської області, де оволодів професією слюсаря-ремонтника.
До служби в армії хлопець трудився на молокозаводі в Мокрій Калигірці, а пізніше працював у рідному селі на різних роботах, щодня виконуючи свої завдання з відповідальністю.
16 серпня 2024 року Андрій підписав контракт із Збройними силами України, щоб долучитися до оборони країни. Він служив на найгарячіших фронтах — Донеччині та Дніпропетровщині, де проявив себе як відданий і сміливий боєць.
Нагороди та честь служби
За доблесть та сумлінне виконання обов’язків Андрій отримав чимало відзнак, серед яких:
- нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України “Золотий Хрест”;
- відзнака “За сумлінну службу”;
- медаль “За службу державі”;
- почесна нагорода Міністра оборони України “Залізний Хрест”.
Виконуючи бойові завдання, Андрій командував спеціальним відділенням штурмового батальйону. У 12 червня 2026 року, молодший сержант загинув під час операції поблизу села Славне Синельниківського району Дніпропетровської області.
Спогади та близькі: кого залишили герої
Обидва захисники залишили по собі глибокий слід у серцях рідних і громади:
- Олег Бучок — пам’ять про нього живе у рідному Гайвороні, де його чекали і шанували як справжнього героя.
- Андрій Ткаченко мав родину — батьків, дружину, сестру та бабусі, які втратили кохану людину, але гордо несуть його ім’я.
Прощання з цими мужніми воїнами стало нагадуванням про ціну миру і незламний дух українців, об’єднаних у боротьбі за свободу.
