Гірка втрата у Кіровоградській області: прощання з трьома героями, які загинули у війні з РФ
Олександр Полянін – солдат зі сталевою витримкою
2 червня в двох громадах Кіровоградщини прощалися з героями, які віддали життя, захищаючи Україну. Серед них був Олександр Полянін, уродженець села Протопопівка Олександрійського району, народжений 5 березня 1980 року. Свій життєвий шлях він розпочав із навчання у Користівській школі та здобуття професії в училищі №33. Далі у нього був досвід служби в армії, робота на декількох шахтах, підприємствах та навіть закордоном.
Солдат Олександр Полянін. Facebook/Приютівська селищна рада та Суспільне Кропивницький
Військову службу Олександр проходив у ролі майстра другого відділення інженерних боєприпасів саперного взводу батальйону безпілотних систем. На жаль, 28 травня він помер через хворобу. Поховали його на військовому цвинтарі в Олександрії — йому було 46 років. У солдата залишились дружина та донька, які тепер бережуть пам’ять про свого захисника.
Євгеній Доманський – від рядового до майстер-сержанта з багатим досвідом
Євгеній народився 5 листопада 1985 року в смт Смоліне та з дитинства був справжнім патріотом свого краю. У 2002 році він закінчив Бірківську середню школу, а згодом Олександрійський професійний ліцей, де освоїв професії водія, тракториста-машиніста і слюсаря. Строкову військову службу вже проходив, але власне військова кар’єра почалася 20 вересня 2007 року, коли підписав контракт із легендарною 28-ю окремою механізованою бригадою імені Лицарів Зимового Походу.
За роки служби Євгеній пройшов шлях від рядового солдата до майстер-сержанта, став головним сержантом механізованого взводу. Його професіоналізм підкріплювали численні навчання в Україні та за кордоном, зокрема в Німеччині, а також участь у миротворчих місіях ООН, зокрема у Ліберії.
Військовий Євгеній Доманський. Facebook/Олександрівська селищна рада та Суспільне Кропивницький
Під час російсько-української війни він чоловіча мужність проявив на Донбасі — воював на Донецькому та Луганському напрямках, брав участь у важливому звільненні Херсона. З 24 грудня 2022 року бійця вважали зниклим безвісти, але остання новина підтвердила – Євгеній загинув того ж дня біля селища Курдюмівка на Бахмутському напрямку. Родичі, друзі і громада провели його в останню путь біля Бірківського сільського будинку культури, поховали на місцевому цвинтарі. Йому було лише 37 років.
Володимир Гавриш – солдат із серцем захисника
Володимир, який народився 31 серпня 1972 року у Херсоні, у 1995 році разом із родиною переїхав на Кіровоградщину, спочатку в село Лозоватка, а пізніше у Новоолександрівку. Тут він працював у місцевому колгоспі, сімейне життя та звичайне буденне існування було для нього важливим фундаментом.
Солдат Володимир Гавриш. Facebook/Вільшанська селищна рада та Суспільне Кропивницький
13 липня 2024 року його мобілізували до Збройних Сил України. Володимир служив у військовій частині А0224 як номер обслуги міномета в мінометному взводі десантно-штурмового батальйону. Попри свій вік він став на захист країни з понадлюдською стійкістю. Трагічно він загинув 27 травня під час виконання бойового завдання біля села Гаврилівка в Дніпропетровській області. Йому було 53 роки. Поховали героя у селі Станкувате Вільшанської громади, залишилась мама, яка тепер зберігає пам’ять про свого сина.
Пам’ять, яка живе у серцях
Світла пам’ять про Олександра, Євгенія та Володимира стала не лише більшим тягарем для їхніх родин, але й нагадуванням усім нам про ціну свободи. Ці чоловіки віддали найцінніше – своє життя, щоб ми могли жити у вільній та незалежній країні.
Їхня самопожертва, мужність і вірність Україні залишаться вічними. Вони стали героями, яких наша земля не забуде ніколи.
