З глибоким сумом: Кіровоградщина прощалася з чотирма відважними захисниками
7 вересня у чотирьох громадах Кіровоградської області відбулися траурні заходи на честь загиблих героїв, які віддали свої життя, захищаючи рідну землю. Віддали шану Геннадію Литвиченку (Олександрійська громада), Василю Плотніцькому (Приютівська), Леоніду Петрарю (Петрівська) та Олегу Власюку (Побузька).
Спогади про Геннадія Литвиченка: шлях Мужності
Юлія Марюхно, речниця Олександрійської міської ради, поділилася деталями прощання з Геннадієм. Народився він 23 серпня 1977 року у місті Торецьк Донецької області. До початку війни працював слюсарем на збагачувальній фабриці, а у 2024 році разом із сім’єю переїхав до Кіровоградщини, спочатку в Малу Виску, а згодом — в Олександрію.
У липні 2025 року Геннадія мобілізували до ЗСУ. Він мужньо служив до 20 серпня 2026 року, коли загинув у Чугуївському районі Харківщини. Герой залишив двох доньок, які тепер ростуть із пам’яттю про свого батька.
Життя й подвиг Василя Плотніцького: від трудового шляху до фронту
Приютівська громада повідомила про прощання з Василем Плотніцьким на своїй сторінці у Facebook. Цей відданий батьківщині чоловік народився 4 січня 1975 року в селі Недогарки. Після навчання у Олександрійському училищі працював на залізниці, у приватному підприємстві та на фермерському господарстві.
У 2023 році Василь пішов служити, став стрільцем-помічником гранатометника в механізованому відділенні. 5 березня 2024 року він загинув поблизу Кліщіївки на Донеччині. Більше ніж два роки вважався зниклим безвісти, поки ДНК-експертиза не підтвердила його загибель.
Його поховали у секторі військових поховань на кладовищі в Приютівці, де про нього зберігають добру пам’ять.
Леонід Петрарь — молодий герой із Петрівщини
Історія Леоніда — це історія мужності, яка не забувається. Народився він 30 червня 1998 року в селі Петрівське (нині Козацьке). Після школи навчався на слюсаря з ремонту автомобілів у професійно-технічному училищі Кременчука. Після строкової служби працював водієм і займався ремонтом машин.
Мобілізований 14 вересня 2022 року, Леонід служив навідником мотопіхотного відділення. Через два тижні, 28 вересня 2022 року, його вважали зниклим безвісти під час боїв у Первомайському Донецької області. Лише в серпні 2026-го ДНК-експертиза підтвердила його героїчну загибель.
- Похований на Алеї Героїв кладовища села Козацьке.
- Залишилися: батьки, цивільна дружина, син, брат і сестри.
Олег Власюк: шлях мужності від села до фронту
Прощання з Олегом Власюком відбулося у Побузькій громаді. Народився 19 вересня 1977 року у місті Первомайськ Миколаївської області. Навчався у Довгопристанській школі, потім здобув спеціальність тракториста у Первомайському коледжі, працював слюсарем на феронікелевому комбінаті та машиністом крана.
3 жовтня 2024 року його мобілізували до 33-ї окремої механізованої бригади, де він воював на Торецькому напрямку. Зв’язок з Олегом обірвався 9 травня 2025 року біля селища Дружба, Донецька область. Тривалий час він вважався зниклим безвісти, але ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
- Поховали героя на кладовищі села Довга Пристань Миколаївської області.
- Пам’ять про нього жива серед родини, близьких і громади.
Наша пам’ять — обов’язок перед героями
Ці чотири історії — свідчення величезної відваги і самовідданості наших захисників. Українці віддають шану їхній мужності, а громади Кіровоградщини разом з усією країною не забудуть їхній подвиг.
Підписуйтеся на сторінки Суспільного Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok, щоб бути в курсі найважливіших новин.
