У Кропивницькому музею Карпенка-Карого повернули оновлений диван родини Тобілевичів.

У Кропивницькому повернули до музею після реставрації унікальний диван родини Тобілевичів

Літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого знову прийняв історичний диван, який, за спогадами, належав родині Тобілевичів. Ця реліквія пройшла ґрунтовне відновлення у Національному науково-дослідному реставраційному центрі України.

Про це розповіла виконувачка обов’язків директора музею, пані Світлана Колесник.

Історія дивану та його доля

Диван був переданий музею у 1990-х письменником Валерієм Павленком. Втім, через численні самодіяльні ремонти й ушкодження, експонувати його довгий час не було можливості.

“Цей меблевий експонат, згідно з переказами, належав родині Тобілевичів наприкінці XIX — на початку XX століття. Він двічі зазнавав ремонту від аматорів, через що потрапив до музею у сильно зношеному і далеко не автентичному вигляді”, — пояснює пані Колесник.

Процес реставрації

У вересні 2022 року до Кропивницького приїжджала група фахівців із Національного науково-дослідного реставраційного центру України, які пройшли огляд музейних експонатів.

“Вони зацікавилися саме цим диваном. У 2023-му музею повідомили, що відправлять його на консерваційно-відновлювальні роботи. Управління культури і туризму Кропивницької міської ради підтримало нас, допомогло з документами та фінансуванням для перевезення дивану до Києва”, — зауважила виконувачка обов’язків директора.

Спинка дивану до реставрації. Літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого

Цікаво, що прейскурант реставраційних робіт залишився невідомим, адже послуги були надані безкоштовно. Історія мала приємний поворот: завершити реставрацію планували лише до 2027 року, але фахівці впоралися вже в червні 2026-го.

“Пошкоджений та розірваний дерматин, який з’явився на дивані завдяки попереднім реставраторам, було замінено. Відновлена й тканинна оббивка на сидінні, збережена частково на спинці. Дерев’яні деталі зміцнили і захистили від шкідників, подарувавши цієї історичній реліквії друге життя”, — поділилася пані Колесник.

Диван після реставрації. Літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого

Коротко про Івана Карпенка-Карого

Іван Тобілевич, більш відомий як Іван Карпенко-Карий, з’явився на світ 17 вересня (29 вересня за новим стилем) 1845 року в селі Арсенівка, де його батько керував маєтком.

Перші десять років життя хлопчик провів у рідному селі, а потім доля пов’язала його із Малою Вискою й Бобринцем, де він здобував освіту та працював:

• До 1859 року навчався у Бобринецькому повітовому училищі.
• Працював писарчуком станового пристава в Малій Висці.
• Згодом був у ратуші та суді Бобринця.

Життя в Єлисаветграді та важливі події

У 1865 році Іван оселився у Єлисаветграді, де тривалий час трудився столоначальником повітового поліційного управління. У 1872 р. родина придбала будинок на вулиці Знаменській, який сьогодні є літературно-меморіальним музеєм.

У 1883-му його звільнили через політичні причини, після чого Івана Тобілевича заслали до Новочеркаська.

Період на хуторі та творчість

Повернувшись зі заслання у 1887 році, він оселився на хуторі, який успадкував після першої дружини. Там Іван Карпенко-Карий створив більшість своїх драматичних творів, серед яких:

1. “Сто тисяч”
2. “Хазяїн”
3. “Сава Чалий”
4. “Гандзя”
5. “Батькова казка”
6. “Гріх і покаяння”
7. “Паливода XVIII століття”