Кіровоградщина в скорботі: прощання із двома героями, що віддали життя за Україну
Пам’ятаємо Володимира Панченка – від малого міста до великої справи
17 червня на Кіровоградщині провели в останню путь Володимира Панченка, захисника з Маловисківської громади, який боронив нашу землю до останнього подиху.
Володимир народився 18 квітня 1980 року в невеликому місті Мала Виска. Він закінчив тутешню школу № 3, а згодом продовжив навчання в Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування. Працював у будівництві та займався ремонтними роботами.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Володимир став на захист країни. Із 2024 року його вважали зниклим безвісти, але нещодавно підтвердили його загибель. У рідних залишилися мама, брат і племінники, які пам’ятатимуть його завжди.
Прощання з Павлом Матвійчуком – життєвий шлях і служба героя
Про втрату Павла Матвійчука повідомив голова Побузької селищної ради В’ячеслав Купренюк. Павло з 12 липня 1996 року народився у селищі Побузьке.
Навчався у місцевій загальноосвітній школі, а потім отримав професійний досвід в Одеському вищому морському училищі за спеціальністю “бортпровідник, судновий офіціант”. Після навчання працював офіціантом в Одесі, а також мав досвід роботи за кордоном, зокрема в Індонезії та Варшаві.
З 15 лютого 2023 року Павло вступив до лав Збройних Сил України. Його бойовий шлях охопив кілька напрямків:
- Херсонський напрямок — як бойовий медик;
- Чернігівщина, Сумщина, Курський напрямок — службу проходив у штурмовій бригаді;
- Потім переведений на Харківщину, де командував екіпажем безпілотних літальних комплексів у зенітному ракетному дивізіоні.
Йому присвоїли звання молодшого сержанта, а також відзначили нагородами Головнокомандувача ЗСУ — “Золотим хрестом” і “Хрестом Сухопутних військ”.
Павло загинув 10 червня 2026 року поруч із селом Високе у Богодухівському районі Харківської області, виконуючи бойове завдання.
Пам’ять про героїв: що ми маємо знати
Обидва захисники — Володимир Панченко та Павло Матвійчук — залишили по собі не лише спогади, а й приклад незламності та відданості. Їхній життєвий шлях:
- Від робочих професій і студентських років — до героїчної служби на фронті;
- Від секретів мирного життя — до безстрашної боротьби за українську землю;
- Їхні родини зберігають пам’ять і гордість за відважних синів, братів та товаришів.
Вічна їм слава та спокій у нашій вдячній пам’яті.
