Прощання із Героями: П’ять громад Кіровоградщини схилили голови перед захисниками України
Олександр Матюшенко: Від цивільного працівника до справжнього воїна
Олександр Матюшенко народився 19 листопада 1981 року в місті Олександрія. Він навчався у школі №8, здобув професію тракториста-меліоратора і мав багатий досвід у різних сферах діяльності. Останнім часом працював у магазині будівельних матеріалів у селі Новий Стародуб.
З перших днів повномасштабного вторгнення він не вагаючись приєднався до територіальної оборони як доброволець. У лютому 2025 його мобілізували до ЗСУ. На жаль, старший солдат загинув 3 липня під час бойового завдання в Сумській області. Олександру було 44 роки.
Захисник з Олександрії Олександр Матюшенко. Олександрійська міська рада та Суспільне Кропивницький
Прощання з Олександром відбулося у палаці культури «Світлопільський». Його поховали на військовому кладовищі. У нього залишились дружина, троє синів та сестра. Речниця Олександрійської міськради Юлія Марюхно поділилась цим зі Суспільним.
Микола Федорчук: Майстер покрівельної справи і мужній захисник
Народився Микола 11 грудня 1978 року у Балахівці, що нині входить до Інгулецької селищної громади Петрівського району. Після школи здобув професію покрівельника в ПТУ Кривого Рогу і працював у Києві та Кривому Розі за фахом.
9 березня 2023 року Миколу мобілізували до Збройних сил України, де він обіймав посаду механіка-водія у 129-й окремій важкій механізованій бригаді. Загинув він 25 червня під час бойового завдання неподалік села Одрадне на Харківщині. Йому було 47 років.
Боєць Микола Федорчук з Петрівської громади. Петрівська селищна рада та Суспільне Кропивницький
Його поховали у рідному селі Олександрівка. Попри втрату, бабуся і цивільна дружина бережуть пам’ять про сина та коханого. Інформація оприлюднена на сторінці Петрівської селищної ради у соцмережах.
Сергій Андреєв: Від школяра до мужнього морпіху
Сергій народився 28 грудня 1985 року у селі Мишурин Ріг, Дніпропетровської області. Після переїзду з сім’єю оселився у селі Омельник Онуфріївської громади. Навчався в місцевій школі, закінчив її у 2022 році, а одразу ж розпочав трудовий шлях у фермерському господарстві.
Пізніше трудився на Кременчуцькому сталеливарному заводі. 2 червня 2023 року мобілізований до ЗСУ, Сергій став навідником десантно-штурмового відділення 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
25 листопада 2024 року, внаслідок артилерійського обстрілу поблизу хутора Зелений Шлях Курської області, він зник безвісти, а 3 липня родина отримала офіційне підтвердження його смерті за результатами ДНК-експертизи. Сергію було 38 років.
Військовий Сергій Андреєв з Онуфріївської громади. Онуфріївська селищна рада та Суспільне Кропивницький
Поховали Сергія в рідному селі Омельник. В нього залишились дружина та син, які тримають живу пам’ять про свого героя.
Сергій Стягайло: Тернистий шлях від комп’ютерного оператора до захисника Власівки
Сергій Стягайло з’явився на світ 9 жовтня 1986 року у Світловодську. Він завершив 9 класів у Власівській школі та отримав спеціальність оператора комп’ютерних установок у ПТУ №5. У 2005 році служив у ракетних військах Білої Церкви, а після демобілізації працював вантажником.
У 2024 році добровільно пішов служити заради захисту рідної землі. Служив старшим стрільцем-вогнеметником у механізованому батальйоні, але під час боїв на Харківському напрямку отримав контузію. Після відновлення повернувся до війська і продовжував виконувати обов’язки.
2026 року під час виконання бойового завдання отримав поранення руки. Лікувався у військових госпіталях Харкова і Хмельницького, після операції проходив реабілітацію вдома. Проте 5 липня його серце зупинилося. Йому було 40 років.
Військовий з селища Власівка Сергій Стягайло. Світловодська міська рада та Суспільне Кропивницький
Поховання відбулося у рідній Власівці. У нього залишилися мати, батько, брат та дядько, які гордо пам’ятають свого захисника.
Віталій Мельник: Від бойової машини до останнього бою
Віталій побачив світ у 1987 році в селі Красносілка Олександрівської громади. Навесні 2022 року він приєднався до лав ЗСУ, ставши командиром бойової машини та відділення у 9-й штурмовій десантній роті.
Його життя обірвалося 27 грудня 2022 року під час бойового завдання gần села Червонопопівка, що на Луганщині. Довгий час Віталія вважали зниклим безвісти, але нещодавно результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
Молодший сержант Віталій Мельник з селища Олександрівка. Олександрівська селищна рада та Суспільне Кропивницький
Поховали його у рідній Красносілці. Сум і шана залишаться в серцях всіх, хто знав цей мужній дух.
