3 травня у Помічній відбулася зворушлива акція на підтримку полонених і зниклих військових
У місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області відбулася мирна акція-нагадування, присвячена долі військових, які зараз перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Подію співорганізувала Ірина Лукачова — дружина одного з зниклих воїнів.
“У наших руках — світлини, за якими стоять цілі життя. Це рідні очі, дорогі серцю люди, історії, які не можуть і не повинні зникнути. У кожному фото — біль розлуки, але й велика надія, що тримає і не дає здаватися. Ми виходимо, щоб нагадувати, щоб говорити, щоб чекати разом. Бо поки ми пам’ятаємо — вони не забуті. Поки ми разом — є сила і є віра.”
Мирна акція-нагадування у місті Помічна. 3 травня 2026 року. Ірина Лукачова
Історії учасників: пам’ять, що живить надію
Одна з учасниць, Ольга Книжник, прийшла на акцію, щоб пролити світло на долю свого сина — Олександра Книжника, який народився 1993 року. Він добровільно став на захист України 5 березня 2022 року і пройшов через багато випробувань.
“Син ніколи ні на що не скаржився, у нього все завжди було добре. Він отримав контузію, внаслідок якої частково втратив зір та слух. Після тривалого лікування знову повернувся на фронт, бо не міг інакше. Це дитина, яка любить своїх батьків, родину, має багато друзів. Про таких, як він, в народі кажуть ‘добряк’. Ми докладемо всіх зусиль, щоб його дочекатись.”
Військовий Олександр Книжник з батьками. Ірина Лукачова
Доля військовослужбовця та сімейна підтримка
Олександр — боєць третьої окремої штурмової бригади. Його дружина Людмила розповіла, що хлопець зник безвісти 2 травня 2025 року у селі Надія Сватівського району Луганщини. Щось таке гірке і непевне залишилось у їхніх серцях — невідомість, яка виснажує.
“Він — не просто військовий. Він — чоловік, батько, син. Він — опора, сильні руки, що завжди підтримували. Його речі лежать на своїх місцях. Його кружка стоїть у шафі. Його місце за столом — порожнє, але не зайняте ніким, бо ми віримо: він повернеться і знову сяде поруч. Кажуть, що найважче — це невідомість, коли немає відповіді, коли не можна обійняти, коли не можна почути голос. Але навіть у цій невідомості ми тримаємося за віру, бо надія сильніша за відчай.”
Олександр Книжник з дружиною та дітьми. Ірина Лукачова
Як проходила акція та хто долучився
Ірина Лукачова повідомила, що участь у тривалій годинній акції 3 травня взяли близько 20 людей. Така підтримка — не одинична подія, а регулярне нагадування про важливість пам’ятати про наших захисників. З березня 2025 року родини та близькі організовують подібні зустрічі двічі на місяць.
Головні меседжі акції:
- Не забувати про полонених і зниклих безвісти бійців;
- Підтримувати один одного у важкі часи;
- Зберігати віру і надію на повернення.
