Акція пам’яті в Олександрії: Міжнародний день жертв насильницьких зникнень
30 серпня у місті Олександрія на Кіровоградщині відбулася важлива подія — акція, присвячена Міжнародному дню жертв насильницьких зникнень. Родини, які досі шукають своїх близьких, що зникли безвісти або перебувають у полоні, об’єдналися разом із волонтерами та активістами.
Особливо відзначилися ультрас із власним банером, який символізує підтримку військових, захоплених у полон під Маріуполем, серед них — бійці «Азову» та 3-го окремого полку спецпризначення. Зустріч відбулася біля Палацу культури «Світлопільський».
Унікальний прапор пам’яті — символ надії
Організаторка заходу Діана Толок розповіла, що цьогоріч уперше представили новий пам’ятний прапор. Він розрахований на 60 світлин зниклих та полонених захисників.
«На прапорі представлені фото наших героїв. Цей стяг передала родина загиблого воїна і тепер ми використовуватимемо його на масштабних акціях. Світлини вкладені у спеціальні кишеньки — їх можна легко витягнути. Якщо статус захисника зміниться, фото повертають рідним».
Прапор із фото зниклих безвісти воїнів. Суспільне Кропивницький
Історії надії від рідних зниклих
Учасники акції поділилися болючими спогадами про своїх близьких, які зникли або зараз у неволі.
Каріна Ткаченко про батька Олексія Кулікова
Вона вже рік живе в очікуванні новин від батька, який пішов захищати країну з першого дня повномасштабного вторгнення. Олексій служив у різних підрозділах, і востаннє родина спілкувалася з ним 26 серпня 2025 року. З 6 вересня його офіційно вважають зниклим безвісти.
«Він зник на бойовому завданні у селі Вороне на Дніпропетровщині. Попереджав, що два тижні не буде на зв’язку, але після цього ніяких вістей від нього не було. Віра допомагає триматися — ми щодня сподіваємося, що він живий».
Катерина Верчинська шукає брата Максима
Максим пішов добровольцем у 2022 році, служив на передовій біля Пісків та Первомайського. Під час бою поблизу Вугледара 3 лютого 2023-го зв’язок з ним обірвався, і з того часу він вважається зниклим безвісти.
«Ми досі не знаємо, де він, чи живий, чи бере участь у бою. Віримо і молимося, що брат повернеться додому. Його побратими надають різні версії, але в серці він завжди живий».
Яна Фицик очікує батька Юрія Гулякіна
Юрій — боєць 154-ї окремої механізованої бригади, пішов на бойове завдання в січні 2026 року. З 4 березня його вважають зниклим безвісти після виконання завдання у Пологівському районі Запорізької області.
«Ми шукаємо його, віримо та підтримуємо один одного на акціях. Координатор нашої бригади з Олександрії, тому часто приїжджаємо сюди і організовуємо автопробіги. Об’єднує нас усіх одна біда, і саме це тримає на плаву».
Рідні зниклих військовослужбовців під час акції в Олександрії. 30 серпня 2026 року. Суспільне Кропивницький
Об’єднання заради пам’яті та підтримки
Організатори зазначають, що цього року у заході взяли участь близько 70 людей — як родини зниклих, так і небайдужі активісти та волонтери. Така єдність допомагає не лише пам’ятати, а й тримати надію живою.
- Вшанування пам’яті зниклих
- Інформаційна підтримка та пошук військовослужбовців
- Психологічна підтримка родин та близьких
Тижневі акції в Кропивницькому та автопробіги до Олександрії створюють платформу для обміну інформацією та підтримки одне одного в цей складний час.
Мітинг біля Палацу культури «Світлопільський» в Олександрії. Суспільне Кропивницький
