Згенеровано ChatGPT за запитом Останнього Бастіону
НАБУ викриває грандіозну фінансову схему топпосадовців Держфінмоніторингу Проніна та Корольчука: від грошових мішків до міжнародних офшорів.
Державна служба фінансового моніторингу України — ключова інституція, яка відповідає за виявлення незаконних грошей, протидію відмиванню капіталів та припинення тіньових потоків у країні.
Однак, розслідування НАБУ показало: починаючи з 2025 року, коли керівництво відомства очолили колишній очільник Полтавської ОВА Філіп Пронін та його постійний перший заступник Богдан Корольчук (на фото вище), сама «фінансова розвідка» стала частиною складної схеми — високотехнологічним конвертаційним центром для корупційних оборудок.
Багатоступеневу інфраструктуру відмивання грошей, фейкові IT-компанії, великі суми готівки в сумках, а також прямі зв’язки з привласненням оборонного бюджету — про це оприлюднив народний депутат Ярослав Железняк, спираючись на офіційні документи Вищого антикорупційного суду.
Від бюджетних коштів на фортифікації — до сумок посеред Києва
Усе почалося 21 жовтня минулого року, коли детективи НАБУ разом із прокурорами САП провели обшуки у приміщенні на вулиці Молдовській у Києві. Ці слідчі дії стосувалися розслідування масштабного розкрадання державних коштів, призначених для будівництва фортифікаційних споруд на Донеччині.
Під час обшуку співробітники виявили речі, які викликали шок навіть у досвідчених розслідувачів. У безпосередній близькості від особистих документів першого заступника голови Держфінмоніторингу Богдана Корольчука та його близьких знайшлися:
- понад 278 тисяч доларів готівкою;
- більше 3,3 мільйона гривень у готівці;
- велика кількість статутних документів, печаток і довіреностей на фіктивні компанії.
Очевидно, цей “скарб” жодним чином не відображався у жодній офіційній декларації чиновника. Корольчук намагався виправдатися, заявивши, що гроші були «просто на зберіганні», проте вилучені документи виказували набагато серйознішу схему.
Яка схема ховалася всередині: підроблені IT-гіганти та міжнародні офшори
Після розбору вилучених речей слідчі з’ясували, що сумки містили документи аж на 11 українських компаній, 12 фізичних осіб-підприємців та сім іноземних фірм. Останні були зареєстровані в класичних офшорних зонах — Кіпрі, Чехії (Прага), Угорщині та на Британських Віргінських Островах.
Згідно з аналізом банківських документів НАБУ, ця мережа функціонувала практично постійно від початку 2024-го й до січня 2026 року. Механізм дії був добре налагоджений і працював за чітко продуманим алгоритмом.
Ключові моменти схеми:
- Гроші в сумі мільйонів надходили на рахунки контрольованих технічних фірм від різних суб’єктів, зокрема — від підрядників, що займались розкраданням оборонного бюджету.
- В платежах офіційно фігурували фейкові послуги: охоронні роботи, консультації, поставки товарів або розробка програмного забезпечення.
- Для уникнення підозр з боку банківського комплаєнсу створювалися фірми-клони відомих IT-гігантів — наприклад, ТОВ «Циклум Софтвер» й ТОВ «Люксофт Україна». Вони ніяк не пов’язані із справжніми Ciklum чи Luxoft, а служили лише прикриттям для легалізації нелегальних грошей під виглядом IT-експорту.
Після накопичення гривневих сум їх конвертували в долари й євро, а потім виводили за кордон на рахунки компаній-нерезидентів, таким чином обходячи суворі валютні обмеження регулятора.
Звідки береться ця схема: полтавське коріння та роздутий бюджет на «зубах дракона»
Щоб зрозуміти походження цієї тіньової мережі, варто пригадати, що до початку 2025 року обидва фігуранти — Пронін і Корольчук — працювали у Полтавській області. Пронін очолював ОВА, а Корольчук був його першим заступником, підписуючи важливі фінансові документи.
Розслідування НАБУ безперечно вивело на той період та напрямок: саме фірми-прокладки, пов’язані з цією командою, стали каналами для мільйонних фінансових потоків, пов’язаних із розкраданням оборонних коштів.
Яскравий епізод — закупівля бетонних загороджень, що відомі як «зуби дракона»:
- Генпідрядник Construction не купував матеріали безпосередньо у виробників, а через посередницьку компанію «Преміум Актив»;
- Ця фірма продавала державі понад 13 500 штук за 2 161 грн кожна, значно завищуючи ціну;
- За рік «Преміум Актив» вже купував ці ж піраміди за чотири рази нижчою ціною — лише 541 грн за одиницю.
В результаті на одній статті фортифікаційних закупівель лише на цій схемі Полтавська ОВА переплатила понад 22 мільйони гривень. Ще 21 мільйон списали на фіктивні послуги з доставки — водії транспортних компаній, яких допитували у НАБУ, запевняли, що таких рейсів не здійснювали і нічого про них не знали.
Схожі маніпуляції з трьох- або п’ятикратним завищенням цін мали місце й із закупівлею лісоматеріалів для бліндажів, що дозволило вивести додаткових 8 мільйонів гривень, які врешті-решт опинилися в столичних сумках Корольчука.
Велика підтримка зверху: чи могли вони робити це без даху?
Обсяг операцій, тривалість роботи схеми — більше двох років — та залучення численних міжнародних офшорних юрисдикцій підказують одне: мова йде про системний синдикат, а не про дрібні «кабінетні» махінації.
Народний депутат Ярослав Железняк наголошує, що Пронін і Корольчук мають солідне покровительство зверху. Колишній голова Полтавської ОВА доволі активно просувався керівником профільного віцепрем’єрства з питань відбудови, а політичний дах майже цілком забезпечувався Офісом Президента під пильним наглядом Андрія Єрмака.
Враховуючи це, питання, чи могли два посадовці без погодження з вищими керівниками організувати міжнародну схему виведення коштів із воюючої країни, обходячи валютні обмеження НБУ, звучить досить риторично.
Замінюючи роль захисників від відмивання, топчиновники Держфінмоніторингу збудували власний надійний схрон для легалізації брудних грошей у серці державної системи контролю. НАБУ нині має детальний пакет платіжок, печаток і виписок транзакцій.
Затримання фігурантів та арешт їхнього майна — тільки початковий етап цієї справи. Попереду стоятиме важливий виклик для антикорупційної системи: чи зможе вона довести справу так званих «вічних керівників» до реальних тюремних вироків, чи «пригальмує» через політичні внутрішні зв’язки.
Автор: Максим Рибак
