Неймовірна історія американця, який пережив полон у Венесуелі
Джеймс Лакі-Ланж мріяв відвідати всі країни Південної Америки, але йому залишалося одне місце – Венесуела. У США давно попереджали, що ця країна небезпечна для американців через політичні репресії та затримання громадян, яких використовують для торгу в дипломатичних перемовинах.
Вирушення у ризиковану подорож
28-річний Лакі-Ланж не зважав на застереження. Він уже пережив складнощі у Гаїті, де торгував фруктами на вулиці, а в Нікарагуа працював на плантації кави та викладав бойові мистецтва, незважаючи на ризик бути затриманим без причини. Він вважав, що у Венесуелі, як і в інших країнах, найголовнішою загрозою є випадкові злочини, а не політичний режим.
Перетин кордону і арешт
7 грудня, не відчуваючи особливої небезпеки, Лакі-Ланж сів у мототаксі в Бразилії і поїхав до Венесуели. Проте вже наступного дня його затримали на контрольному пункті.
Ось як це сталося:
- Затримали через відсутність візи – обов’язкової для іноземних туристів;
- Перевірили паспорт і сумку, не знайшли потрібних документів;
- Обвинувачували у шпигунстві, частково через його військовий вигляд і вподобання до військового стилю;
- Перевезли із прикордонної зони до військової бази, а потім до столиці Каракаса.
Жахи ув’язнення
Перші дні в полоні стали справжнім пеклом для Джеймса:
- Його тримали в кімнаті зі світлом, що не вимикалося, прикувавши наручниками, які боляче врізалися в плечі;
- Присікали будь-які спроби звільнитися від кайданів жорстокими покараннями, включно з побиттям;
- Позбавляли їжі та води на кілька днів поспіль;
- Пізніше перевезли до в’язниці “Родео І”, де щоденні умови були жахливими – комірна клітинка з протікаючим шлангом як душем і туалетом, матрац повний комах.
Але найдужче його приголомшила самотність та страх: він думав, що це його останні миті. Його змусили стати на коліна з пов’язкою на очах, і вірив, що його чекає смерть.
Людяність навіть за гратами
Попри жахливі умови, Джеймс знайшов сили не втрачати надію. Він став друзями з напівпаралізованим співкамерником, який не вмів читати. Щоб підтримати товариша:
- Вирізав алфавіт на стіні;
- Почав вчити його читати та писати;
- Це допомогло їм обом зберегти людяність у безвихідній ситуації.
Також Лакі-Ланж активно захищав себе від ув’язнених охоронців, демонструючи внутрішню силу, хоча перебував наче без будь-яких ресурсів.
Поворотна подія
Наприкінці грудня в’язні почули дивні чутки про можливу військову операцію США проти венесуельського лідера Ніколаса Мадуро. Спочатку вони не вірили, але після його захоплення на початку січня, події почали стрімко змінюватися.
Святковий настрій підсилювали несподівані солодощі і напої:
- Тюремники роздали торт із шоколаду;
- Із Pepsi на знак майбутньої волі;
- Через кілька днів Джеймса звільнили і передали американським чиновникам в аеропорту Каракаса.
Повернення додому і зустріч із реальністю
Лакі-Ланж вилетів із Каракаса до Кюрасао, де відпочив у готелі, організованому рідними. Потім він приїхав до Нью-Йорка, де дізнався, що його родина шукала його по всьому світу, а ЗМІ писали про його зникнення. Найбільшим здивуванням стало те, що про нього не забули – друзі та навіть посадовці публічно вимагали його визволення.
Нове життя після полону
Зовнішньо Лакі-Ланж змінився: втратив колишній образ із довгим фарбованим волоссям, став блідим і виснаженим. Та він знайшов свою спільноту – інших колишніх ув’язнених, які підтримують одне одного навіть на відстані, кожного дня спілкуючись у чатах і піклуючись про тих, хто залишається у неволі.
Він активно шукає родичів свого співкамерника, щоб повідомити, що він живий і про нього дбають.
Історія Джеймса – це більше, ніж розповідь про полон; це історія про міць духу, людяність у найтемніші моменти та підтримку, яка допомагає вижити, навіть коли здається, що світ забув тебе.
