Непередбачувана дипломатія: Як атака на Іран може змінити світову політику
Спогади досвідченого дипломата та уроки минулого
Нещодавній напад на Іран викликав у Тома Гремінгера, досвідченого європейського дипломата, спогади про одну з найважчих сторінок його кар’єри. Він керував таємними посередницькими зусиллями Швейцарії у латиноамериканському конфлікті кілька десятиліть тому. Запланована зустріч представника посередників із повстанцями була зруйнована несподіваною атакою військових.
«Ті, хто довіряв йому, чекали на переговори, а не на армію гелікоптерів», — згадує Гремінгер.
Саме так працює дипломатія: навіть вороги покладаються на невелику іскорку довіри, щоб знайти взаємовигідне рішення. Для Дональда Трампа, який зображає себе головним майстром угод, подібна атака створює суттєві ризики в подальших перемовинах.
Вибух дипломатії: чи є альтернатива жорсткому тиску?
Загалом, світова спільнота сприйняла атаки як нищівний удар по перспективам ядерних переговорів із Іраном, посередником яких виступала Оман.
Це вже третій випадок, коли адміністрація Трампа застосовує значну військову силу проти держав, з якими паралельно ведуться переговори — після ударів по Ірану в червні та Венесуелі в січні.
Фахівці застерігають:
- Короткочасні переваги подібного тиску можуть дорого коштувати у довгостроковій перспективі;
- Підриваються довіра та репутація США, що робить подальші переговори складнішими;
- Стратегії, які змушують супротивників сумніватися у чесності Америки, можуть спонукати їх до радикальніших дій.
Як зауважує Гремінгер, військові акції під виглядом дипломатії можуть призвести до того, що союзники почнуть сумніватися у готовності США до справжнього діалогу.
Що кажуть офіційні особи та союзники?
Адміністрація Трампа пояснює військові дії провалом переговорів щодо ядерної програми Тегерана, який відбувався за посередництва Оману. Проте вже наступного дня оманицький міністр закордонних справ заявив, що «активні та серйозні переговори знову було підірвано».
Перед атакою він мав зустріч із віцепрезидентом США Дж.Д. Венсом у Вашингтоні і висловив впевненість, що «мирна угода вже близько». Торішні бомбардування Ірану також розпочалися, коли здавалося, що переговори тривають.
Щоправда, вплив Сполучених Штатів досі настільки великий, що держави просто не можуть обійтися без дипломатичних контактів із Вашингтаном. Європейські союзники, хоча й розчаровані діями Трампа, не поспішають критикувати США — вони радше закликають до стриманості.
Оманець додав, що «двері до переговорів залишаються відкритими», проголошуючи, що навіть у складні часи можливі шляхи до миру.
Погляд на дипломатію через призму сили
Прихильники Трампа вважають, що його готовність застосовувати силу зміцнює позиції Америки в майбутніх переговорах. Після жорстких дій у Венесуелі підтримка жорсткої руки, на їхню думку, штовхає партнерів до поступок.
Проте все частіше помітно, що понад усе він відлякує союзників, і країни активно шукають способи зменшити свою залежність від США.
Серед ключових тенденцій:
- Європейський Союз укладає масштабні торгові угоди з Індією та латиноамериканськими країнами;
- Канада, Австралія і більшість європейських держав зміцнюють відносини з Китаєм;
- Зростає інтерес до ядерної зброї як засобу власної безпеки.
Ядерна зброя як сучасний аргумент
Рей Такей, провідний експерт Ради із закордонних справ, наголошує: «Стримуючий ефект бомби став очевиднішим, ніж будь-коли». Керівництво Ірану розуміє, що володіння ядерною зброєю може стати гарантією недоторканності від подібних атак.
Запеклий підхід Трампа також кидає виклик світовим гігантам — Росії та Китаю, які мають можливість відповісти силою. Вже відбувся телефонний дзвінок між міністрами закордонних справ цих держав, які різко засудили війну проти Ірану, що відбулася всупереч відкритості Тегерана до діалогу.
Можливі наслідки для глобальної політики
Російський політолог Фьодор Лук’янов переконує, що вбивство керівника Ірану виводить міжнародні відносини на новий, небезпечний рівень. Він наголошує, що переговори з Америкою втрачають сенс, перетворюючись на імітацію перед військовими підготовками.
За його словами, країни, які зіткнулися із жорсткою позицією Вашингтона, потрапляють у ситуацію «без можливості відійти назад і без чого втрачати». В таких умовах останні аргументи — навіть використання ядерної зброї — стають законними в очах цих держав.
Як реагують інші країни?
У Індії колишній високопосадовець Канвал Сібал охарактеризував атаки як «відкриту війну агресії», що підірве репутацію США в світі. Та попри все, уряд Індії прагне зберегти суспільно-дипломатичний баланс із Вашингтоном.
Сібал підкреслив: «Індія продовжить співпрацювати з Америкою, незважаючи на образи щодо тарифів та інших питань». Відносини залишаються складними, але прагнення шукати компроміси залишається важливим пріоритетом.
