Європейський альянс проти єврейських поселень: новий етап торгівельних санкцій
Минулого вересня Велика Британія оголосила про визнання палестинської держави, приєднавшись до Франції, яка за кілька місяців до цього дала зрозуміти про намір зробити символічний крок на підтримку палестинців. Майже через рік, у вівторок, Британія взяла на себе ініціативу нового етапу. Уряд Сполученого Королівства, а за ним і Франція з Канадою, повідомили про припинення торгівлі з єврейськими поселеннями на Західному березі. До того ж, британська влада звинуватила окремих поселенців у “етнічному очищенні” палестинців.
Внутрішньополітичні причини та наслідки тиску
Ця дипломатична послідовність відображає особливості внутрішньої політики кожної з країн. Президент Франції Емманюель Макрон, на зламі свого терміну, прагнув закріпити спадщину, а новий британський прем’єр Енді Бернем хоче заспокоїти членів Лейбористської партії, вражених стражданнями в Газі і незадоволених бездіяльністю влади.
Такий поступовий, але єдиний тиск з боку Європи наближає розрив між Ізраїлем та його колись надійними союзниками. Володіння двома найбільшими військовими потугами Європи вже відчувають на собі економічні наслідки, які аналітики не вважають суто символічними.
Чи справді бойкот досягне мети?
Даніель Керцер, колишній посол США в Ізраїлі, зазначає, що ідеї щодо бойкоту товарів з поселень або їх окремого маркування давно обговорюються, але втілення до цього моменту відбулося мало. Він підкреслює:
- Це може завдати суттєвого економічного удару руху поселень і уряду Ізраїлю, що його підтримує.
- Експорт із поселень становить лише малу частку ізраїльської торгівлі з Британією — близько 8 мільярдів доларів на рік, хоча точні цифри складно визначити.
- Все ж таки, доходи від продукції, як-от фініки, вино та пластмаси, значущі для місцевої економіки і підтримуються субсидіями ізраїльського уряду.
Цей крок суттєво відокремлює європейську позицію від американської, особливо за періоду адміністрації Трампа, яка очевидно не піде слідом за Британією.
Реакція Ізраїлю
Ізраїль відреагував з дуже гострими заходами, розпорядившись закрити Британське генеральне консульство у Східному Єрусалимі — одну з найстаріших дипломатичних установ у регіоні, яка опікувалася інтересами Великої Британії в Єрусалимі, на Західному березі та у Газі.
Окрім цього, Ізраїль заборонив в’їзд низці переважно лівих депутатів британського парламенту, скасував навчання палестинських сил безпеки, а також виключив Британію з координаційної місії в Газі — міжнародного органу під керівництвом США для організації гуманітарної допомоги.
Міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар жорстко розкритикував «ворожий уряд Лейбористської партії» за послідовні дії проти держави Ізраїль і назвав рішення Британії «морально спотвореним», на який довелося реагувати.
Підтримка інших країн і масштаб проблеми
Поки Ізраїль не оголосив схожих санкцій проти Франції, він різко відреагував на ініціативу Макрона, який минулого року очолив кампанію з визнання Палестини та організував конференцію з Саудівською Аравією щодо рішення по двох державах.
Ізраїль також має справу з підтримкою схожих заборон від ще дев’яти країн: Данії, Фінляндії, Ісландії, Ірландії, Норвегії, Польщі, Португалії, Іспанії та Швеції.
У спільній заяві міністри закордонних справ цих держав наголосили, що їх схвилювали:
- Безпрецедентний рівень насильства з боку поселенців.
- Розширення поселень, зокрема плановане будівництво нового в стратегічному коридорі E1 на Західному березі, який вважається ключовим для існування палестинської держави.
Ці країни пообіцяли запровадити національні і підтримати європейські закони, що обмежують торгівлю товарами з поселень, які вважаються незаконними за міжнародним правом. Особливо Великобританія, Франція і Канада пішли далі — припинили не лише торгівлю товарами, а й послуги, спрямовані проти тих, хто підтримує чи наживається на незаконній діяльності в поселеннях.
Аналітики відзначають, що це може бути складно реалізувати, наприклад, через різнопланову діяльність ізраїльських банків, які кредитують будівництво в поселеннях, але працюють і в інших сферах.
Новий підхід Великобританії та критика
Аналітик Деніел Леві каже, що політичне керівництво Великобританії вже зробило кроки туди, де раніше не заходили. Прем’єр Бернем, вступивши на посаду у липні, вибачився за неправильно поставлену позицію партії під час війни в Газі, спричиненої атакою Хамас у жовтні 2023 року, визнавши, що «уряд не впорався». Політику очолює міністр закордонних справ Ед Мілібенд, який провів чітку лінію на жорсткість у ставленні до Ізраїлю.
У парламенті Мілібенд, відкрито назвавши себе «гордим британським євреєм», підтримав Ізраїль, але жорстко розкритикував ситуацію на Західному березі, де масштабні атаки поселенців призводять до масового зміщення палестинського населення.
- Він прямо заявив, що уряд визнає етнічне очищення палестинців, вчинене поселенцями.
- Звернув увагу на байдужість ізраїльської влади до цього насильства.
- Наголосив, що Британія проаналізувала можливі ризики і вирішила, що не може залишатися осторонь через страх реакції Ізраїлю.
Варто зауважити, що Леві відзначив: Великобританія не приставала на пропозицію відкласти санкції до виборів в Ізраїлі, аби не підсилити позиції прем’єра Нетаньягу та його жорсткої коаліції, адже вона вже досить впевнено тримає владу.
Різні голоси у британській дискусії
Проте не всі підтримують такий підхід. Пітер Мандельсон, видатний лейборист і колишній посол Великобританії у Вашингтоні, критикує сучасну британську політику щодо Ізраїлю й Близького Сходу за декларативність замість реальної стратегії.
За його словами, це призвело до зниження впливу Великобританії на Ізраїль, що, навпаки, робить двоетапне розв’язання конфлікту менш імовірним.
Проте зараз британський уряд сподівається, що його активні дії отримають підтримку міжнародних партнерів і призведуть до зворотного ефекту. Розробка конкретних торговельних санкцій займе кілька місяців, а їх реалізація може виявитися непростою задачею.
Все ж це приклад дипломатичного важеля, в якому Британія свідомо прагне узяти на себе провідну роль, даючи натомість і іншим державам можливість діяти у подібному напрямку.
