НАТО слід оцінювати не лише здатність російських військових формувань адаптуватися до умов ведення бойових дій на території України, а й потенціал Російської Федерації як держави-агресора щодо відновлення військових спроможностей після зазнаних втрат, ротацій особового складу та кадрових змін. Таку позицію виклав експерт з російської військової стратегії Роджер Макдермотт у своїй публікації для видання Breaking Defense.
Автор підкреслює, що війна Росії проти України надала Москві значний оперативно-бойовий досвід у користуванні безпілотними літальними апаратами, засобами радіоелектронної боротьби, у проведенні розвідки та здійсненні вогневого ураження, також у протиповітряній обороні, логістичному забезпеченні та штурмових операціях. Однак успішний бойовий досвід конкретної бригади чи окремого спеціалізованого підрозділу не гарантує, що вся російська армія зможе систематично демонструвати подібні результати.
Від польового досвіду до систематизованої підготовки
Роджер Макдермотт вважає, що Генеральний штаб і Міністерство оборони Росії намагаються створити інституційну систему, яка б забезпечувала узагальнення бойового досвіду, його викладання, контроль та подальше відтворення. До такої системи можуть входити:
- групи для аналізу уроків, винесених із війни;
- керівні органи управління;
- військово-наукові комітети;
- науково-дослідні інститути;
- військові вищі навчальні заклади;
- навчальні структури;
- оборонна промисловість.
Автор наводить приклад розвитку російських безпілотних систем. Спочатку цей напрямок розвивався хаотично, із залученням військових частин, волонтерських спільнот, приватних виробників та спеціалізованих організацій. Набагато важливішими вважаються зусилля з формування постійних структур управління, запровадження спеціалізованої освіти, створення навчальних центрів, організації систем ремонту та постачання, а також формування повноцінних підрозділів.
У липні 2026 року Міністерство оборони Росії повідомило, що протягом першого півріччя підготувало понад 8 тисяч фахівців для сил безпілотних систем. Крім того, у відомстві відзначили, що навчальний процес переходить від індивідуальної підготовки спеціалістів до колективного навчання сформованих підрозділів із роботою на закріпленій за ними техніці.
Більше актуальних новин можна отримати у Telegram-каналі UA.News.
Пропозиції до моніторингу НАТО
Макдермотт рекомендує, аби розвідка НАТО доповнила класичні оцінки структури військових сил, наявної техніки та темпів виробництва зброї аналізом здатності Росії неодноразово формувати боєздатні підрозділи. Ним виокремлено наступні потенційні ранні індикатори цієї спроможності:
- Оновлення навчальних програм військових навчальних закладів.
- Поява нових спеціальностей та систем кваліфікації.
- Призначення інструкторів із підвищеною кваліфікацією.
- Розширення навчальних центрів та тренувальних баз.
- Перегляд і оновлення стандартів колективної підготовки.
- Організація системи ремонту техніки, що перебуває у підрозділах.
- Формування нових командних зв’язків.
Крім того, автор наголошує на важливості врахування під час навчань і оперативного планування швидкості, з якою російські сили можуть поновлювати втрачену спроможність. Знищення групи досвідчених фахівців може суттєво позначитись на бойовій ефективності, якщо їхній досвід не буде переданий іншим. Водночас, якщо існує належна система підготовлених замін, стандартизованих процедур та забезпечення матеріально-технічними ресурсами, наслідком такого удару може бути лише тимчасове порушення функціонування підрозділу.
Разом із тим Макдермотт звертає увагу, що інституціоналізація бойового досвіду в російській армії не гарантує її успішність. Деякі уроки можуть застаріти до моменту їхнього поширення серед військових формувань, а масове масштабування практики іноді погіршує якість підготовки. Крім того, підходи, які виявились ефективними на території України, можуть не мати такого ж успіху в інших обставинах.
Читайте нас у Telegram та Sends.
Завантажуйте наш мобільний додаток:
Відео-матеріали:
