Напруженість у відносинах між США та Південною Африкою: гострі заяви і дипломатичні іскри
Новий посол США в ПАР не стримувався у критиці влади
Менш ніж за місяць на посаді, новий посол Сполучених Штатів у Південній Африці висловив різкі зауваження на адресу місцевого уряду. Він заявив, що у країні існує понад 150 законів, які «націлені проти білих», і додав, що адміністрація Трампа «втратила терпіння» до африканського уряду.
Особливо цікавими були натяки на президента ПАР Сиріла Рамапосу, якого посол звинуватив у «образі нашого президента», маючи на увазі критику Трампа в інтерв’ю для The New York Times. Також дипломат відмовився визнати рішення місцевого суду, який визнав, що пісня проти апартеїду не є мовою ворожнечі. «Мені байдуже, що каже ваш суд», — заявив Л. Брент Бозелл III під час бізнес-форуму в Західнокапській провінції.
Вже наступного дня міністра закордонних справ викликав посла для пояснення «недипломатичних висловлювань».
Загострення між США та Південною Африкою — ознаки глибокої кризи
Цей інцидент яскраво ілюструє, наскільки погіршилися двосторонні відносини. Ще на початку минулого року офіційні особи ПАР активно пояснювали політику своєї країни адміністрації Трампа, намагаючись налагодити співпрацю з другим найбільшим торговельним партнером. Вони направляли своїх представників і домагалися зустрічей.
Однак тепер Південна Африка, здається, припинила ці спроби переконання стосовно критичних тем: від вбивств білих фермерів до виселень та законів, спрямованих на відновлення справедливості після апартеїду. Президент Рамапоса однозначно заявив: «Нам не загрожуватимуть і не залякуватимуть».
Аналітики зауважують:
- «Пояснювати або спростовувати ці негативні наративи — марна справа».
- «Відносини перебувають у стадії контрольованого занепаду, де жодна зі сторін не хоче йти на поступки».
Південна Африка усвідомлює ризики такої холодності в діалозі із США. Проте вона також тривалий час диверсифікує свої партнерства, відмовляючись повністю залежати від глобальних наддержав. Ця стратегія ущільнилась на тлі глобальних потрясінь, спровокованих політикою Трампа.
Паралельна співпраця ПАР і Бразилії — нові альянси
У той самий день, коли посол США робив свої скандальні заяви, Рамапоса перебував з офіційним візитом в Бразилії. Президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва запропонував розширити співпрацю у сфері оборони. Він підкреслив:
«Невідомо, чи усвідомлює товариш Рамапоса, що без оборонної готовності колись можуть нас захопити».
На що південноафриканський лідер відповів, що у їхніх країн «багато спільного для взаємного навчання».
Позиція Рамапоси і офіційної ПАР на світовій арені
Керівник найбільшої економіки Африки неодноразово підкреслював важливість країн середньої сили на міжнародній арені. У нещодавньому інтерв’ю він критикував спроби деяких держав домінувати над іншими, застосовуючи економічний тиск та інші інструменти впливу.
Рамапоса наголосив:
- «Ми прибули до моменту, коли нам не варто залишатись осторонь».
- «Незалежно від розміру чи статусу, поважайте наш суверенітет і інтегруйте у співпрацю».
Проте його уряд критикують навіть союзники за несумлінність у дотриманні цих принципів. Наприклад:
- Після вторгнення Росії в Україну Південна Африка відступила від попередньої вимоги виведення військ, розгнівавши європейських партнерів.
- Цього місяця влада викликала осуд за лист співчуття посольству Ірану після загибелі верховного лідера країни через бомбардування США та Ізраїлю.
Ідея невтручання чи приховане протистояння Заходу?
Критики стверджують, що гасло «неприєднання» використовується правлячою партією, Африканським національним конгресом, щоб зберігати старі зв’язки з союзниками апартеїдної епохи, яких Захід нині вважає ворогами — такими як Куба і Росія.
Джошуа Мезервей, старший дослідник консервативного аналітичного центру Hudson Institute, зазначив у твітах:
- «Неутральність — це ширма для зближення з антизахідними інтересами».
- «Десятиліттями ПАР свідомо виступала проти США, але Вашингтон закривав на це очі до останнього часу».
На згаданому бізнес-форумі посол Бозелл висловив занепокоєння і через «зростання співпраці Південної Африки із найбільшими опонентами Америки», натякаючи на Тегеран.
Після зустрічей з місцевими чиновниками він спробував пом’якшити свій тон у соцмережах, але основний зміст його заяв залишився незмінним.
Як відзначає Пріал Сінгх, старший дослідник Інституту безпеки в Йоганнесбурзі:
«Якщо посол продовжуватиме стояти на своєму, наступні кілька років для двосторонніх відносин обіцяють бути дійсно складними».
Ця ситуація чітко викриває існуючі протиріччя, амбіції та виклики у складній дипломатичній грі між двома країнами — Сполученими Штатами та Південною Африкою. Нові альянси, несподівані заяви і взаємні звинувачення створюють атмосферу, в якій неможливо відійти в сторону, а кожен крок може мати несподівані наслідки.
