Юлія Лапутіна, кандидатка психологічних наук, авторка книги «Перехресники. Покоління на перехресті», а також експертка з контррозвідки і друга жінка-генерал в історії України, дає своє бачення того, як Росія протягом десятиліть системно переписувала значення ключових понять і чому Європа досі не повністю усвідомила масштаби інформаційної війни, що точиться навколо сенсів.
Семантична війна і її небезпека
Лапутіна називає семантичну війну «битвою за змісти», яка ведеться навколо основних понять і понять, котрі формують світогляд суспільств. До таких понять належать:
- мир
- демократія
- справедливість
- свобода
- воля
- перемога
В цій війні перемагає той, хто здатен нав’язати своє розуміння цих ключових слів. Росія активно вкладає власні значення у ці поняття на всіх міжнародних платформах і в своїх псевдонаукових працях. Європейські країни часто помилково вважають, що слово «мир» в них та в росіян означає одне й те саме, але це не так.
Семантична війна спрямована на знищення ядра смислів, яке надихає людей на життя, боротьбу й твори нового і конструктивного. Втрата цього ядра неможлива для швидкого відновлення, тому завдання полягає в тому, щоб зберегти ці фундаментальні засади. У цьому контексті велике значення має література і книга, які відіграють роль у консолідації цих смислів.
Доктрина Дугiна – практика імперської ідеології
На питання про те, як Росія реалізує цю семантичну війну, Юлія Лапутіна пояснює, що:
- Олександр Дугін у 2000 році опублікував свою доктрину, яка проголошує необхідність створення імперії, що простягається від Лісабона до Владивостока,
- Ця імперія має об’єднатися навколо пошуку спільного ворога, яким є атлантизм – зокрема прагнення України до євроатлантичної інтеграції вважається загрозою для Росії.
- Не менш важливо, що у своїй доктрині Дугін оголосив існування незалежної України формальним оголошенням геополітичної війни Росії (ще у 2000 році).
Попри те, що позиції Дугiна спочатку сприймалися як маргінальні або ексцентричні, це була не просто ідея однієї людини. Протягом багатьох років після розпаду СРСР у Росії систематично готували аудиторії до відновлення імперської політики. На початку 90-х у РФ ще був відносно ліберальний клімат, але вже тоді почали поширюватися ідеї, які згодом стали основою інформаційної війни. Ці ідеї озвучували спочатку маргінальні фігури, подібні до Дугiна, але з часом вони стали частиною загальновизнаних наративів, навіть серед прихильників демократичного розвитку.
Вікно Овертона: російський варіант
Концепція вікна Овертона – прийнятність ідей у суспільстві – була цілеспрямовано використана в РФ для підготовки населення до нової реальності. У 1990-х і 2000-х роках відбулося:
-
систематичне формування культури сили через війну в Чечні, де російське суспільство привчили сприймати об’єднання навколо образу «русского спецназа» і війну як нормальний стан речей;
- убивства таких визнаних постатей як журналісти Анна Політковська та Олександр Лістьєв, після яких російське суспільство звикло до відсутності справедливості й наслідків для винних.
Цей процес формував готовність суспільства приймати безкарність і посилював підпорядкування ідеологічним наративам.
Вплив семантичної війни на Європу
Емануель Макрон, коли став президентом Франції, на початку своєї каденції демонстрував прихильність до думки про те, що «Росія – це глибокоя глибоко європейська країна», та вірив у європейську спільноту від Лісабона до Владивостока. Виявляється, що йому було навіяно російськими пропагандистськими наративами, але зараз його риторика істотно змінилася.
Відмінність українського й російського розуміння слова «мир»
Дуже важливо у контексті семантичної війни усвідомити, що:
-
для Росії поняття «мир» означає приховану війну, без відкритих та очевидних бойових дій;
-
існує комплекс прихованих фаз агресії, які врешті-решт і призводять до відкритої війни;
- так глибоко сформовано суспільний дискурс, що навіть ті, хто приймає рішення в РФ, лише зараз починають розуміти справжній стан речей, тоді як пересічні громадяни ще дуже далекі від цього усвідомлення.
Роль книги у протистоянні інформаційній агресії
За думкою Юлії Лапутіної, сучасна українська книга відіграє визначальну роль у формуванні переконань і критичного мислення. Вона підкреслює:
-
навіть переклади відомих світових творів впливають на форму мислення нашого суспільства, трансформуючи сприйняття крізь призму української ідентичності;
- читачі, які ростуть у культурному середовищі сучасної української літератури, отримують своєрідний імунітет проти втрати критичного мислення.
Що стосується книги «Перехресники», її роль у цьому протистоянні подвійна:
-
Так. Книга через особисту історію авторки розкриває глибинні процеси формування національної ідентичності та консолідації українців після розпаду СРСР. Попри імперські впливи і репресії, ці витоки залишилися живими на генетичному рівні, і ця тематика може знайти відгук у багатьох читачів.
- Ні. Книга не була задумана як реактивна частина інформаційного протистояння. Юлія Лапутіна прагнула показати, що через життєві історії можна знайти себе у вирі історичних подій, усвідомити особисту важливість у творенні держави. Вона наголошує, що перехрестя – це не виклик, а джерело сили та стійкості для нації, яку не слід боятися, а потрібно прийняти і використати як перевагу.
Таким чином, «Перехресники» створені, щоб допомогти читачам осмислити своє місце і роль у процесах становлення і розвитку України, формуючи цінності, стійкість і критичне мислення в умовах ідеологічної та інформаційної війни.
