Як визначити свідомість комах і штучного інтелекту: що це означає для етики?
Питання свідомості зараз надзвичайно актуальне. У зв’язку з розвитком новітніх штучних інтелектів багато хто запитує: як зрозуміти, чи є у чогось свідомість?
Свідомість і відчуття: у чому різниця?
Свідомість — це, по суті, суб’єктивна точка зору на світ, відчуття того, що означає бути собою. Водночас відчуття — це здатність переживати не просто нейтральний досвід, а й позитивні чи негативні враження (наприклад біль чи задоволення). Це важливо для етики, бо багато хто вважає, що якщо сутність є відчутною, вона заслуговує на моральну увагу. Ми навмисно створюємо умовні межі — «моральне коло» — навколо тих, кого варто захищати з моральної точки зору.
Кого включає наше моральне коло? Чи повинні ми піклуватись про комах і штучний інтелект?
Із часом коло розширювалося, включаючи дедалі більше людей і тварин. Але залишаються випадки, щодо яких є сумніви: чи мають комахи моральні права? Як ставитись до майбутніх штучних інтелектів, що потенційно можуть стати відчутними?
Філософ Джефф Себо, автор книги “Моральне коло”, пропонує досліджувати різні потенційно відчутні істоти в подібний спосіб. Після численних запитань читачів про ставлення до комах і ШІ, він поділився думками про те, як оцінити відчутність, чому це не суперечить турботі про ШІ, навіть якщо ми часом без жодних вагань винищуємо комах, а також розповів про свій експеримент «висновок rebugnant».
Як оцінити, чи відчуває істота, наприклад комаха?
Наше розуміння свідомості у комах наразі обмежене, головним чином через відсутність єдиної теорії свідомості. Однак можна рухатись уперед, використовуючи так званий «маркерний метод».
Ідея методу у тому, щоб шукати у тварин ознаки, що пов’язують їх із відчуттями у людей. Зокрема:
- Чи доглядають вони за пошкодженнями?
- Чи реагують на знеболювальні препарати?
- Чи мають системи для виявлення болючих дій та передачі інформації у мозок?
Цей метод не є ідеальним — наявність цих характеристик не гарантує відчуття, а їх відсутність — не виключає його. Проте разом вони можуть слугувати переконливими доказами.
Що ми дізнаємося, застосовуючи цей підхід до комах?
У деяких комах дійсно є системи виявлення болю, нейронні шляхи передачі сигналів до мозку, відповідні мозкові зони для обробки інформації та ухвалення складних рішень.
Наприклад, деякі комахи стають більш чутливими після травм, вони зважують ризик болю проти інших цілей. Існують дослідження, де бджоли граються з дрібними предметами, що може свідчити про можливість відчуття радості.
Як ставитись до комах у повсякденному житті?
Джефф Себо оцінює ймовірність відчутності комах приблизно в 20-40%. Він радить почуватись відповідальним за їхній добробут і робити все можливе, щоб зменшити шкоду:
- Якщо побачили комаху в оселі — намагайтесь безпечно переселити її на вулицю.
- Якщо необхідно вбити — обирайте менш болючі методи, наприклад розчавити, а не отруювати.
- Прагніть змінити умови, щоб уникати конфліктів (наприклад, використовуючи гуманні інсектициди чи модернізуючи інфраструктуру).
Забезпечення хоча б індивідуальної турботи не лише допомагає самим комахам, а й змінює наше ставлення. Це виховує культурний стандарт бачити в них не речі, а потенційних суб’єктів, що може стимулювати подальші дослідження та зміни в політиці.
Чи має кількість вирішальне значення у моральній оцінці?
Себо розглядає ідею, що достатньо велика кількість комах може створювати загальне більший обсяг відчуття, ніж люди. Утилітаризм, який закликає максимізувати сукупне благополуччя, натякає: можливо, слід ставити інтереси комах вище за людські. Багато хто з нас із цим не погодиться.
Проте слід розрізняти теоретичні аспекти утилітаризму і його застосування на практиці. Так, теорія каже, що сумарне задоволення — головний критерій. Але на практиці враховують і права, і чесноти, і відносини, і справедливість. Це більш комплексний підхід, який прагне максимізувати добро.
Чи можна порівняти комах з майбутніми штучними інтелектами?
Себо також розглядає гіпотетичні ситуації, де штучні інтелекти можуть стати настільки численними і складними, що їхній добробут (як індивідуальний, так і сукупний) почне затьмарювати інтереси людей і тварин. Ставити питання про пріоритети у такому світі — непросто.
І хоча не можна зараз точно сказати, наскільки варто теоретичних і практичних зусиль приділяти штучному інтелекту, важливо вже зараз готуватися і продумувати політику з повагою до таких істот, якщо вони здобудуть відчутність.
Чому деякі турбуються про ШІ більше, ніж про комах?
Звичайно, на даний момент комахи, наприклад мурахи, мають більшу ймовірність відчутності, ніж ШІ на зразок ChatGPT. Однак майбутні покоління штучного інтелекту можуть наблизитись або навіть перевершити цей рівень. Тож увага до їхнього потенційного добробуту — це не примха, а відповідь на реальні зміни у світі.
Також турбота про ШІ без уваги до комах може виглядати лицемірною. Обидві категорії потребують прийняття моральних рішень за умов невизначеності, і їхні випадки можна порівнювати з урахуванням відмінностей. Увага до цих питань зараз — це нагода виправити помилки минулого, щоб уникнути повторення страждань масштабних спільнот у майбутньому.
