М’яч на боці Європейського Союзу. Наприкінці травня міністри закордонних справ країн-членів ЄС мають намір розглянути можливість проведення переговорів із Росією щодо завершення її війни проти України. Протягом майже року Європейський Союз намагався ініціювати такі перемовини, починаючи з моменту встановлення контактів між Україною та Росією за посередництва США. Проте нині цей процес призупинений через загострення конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном. Окрім того, не менш актуальним є питання щодо того, хто представлятиме європейську сторону на цих переговорах.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну європейські керівники підтримували комунікацію із президентом Росії Володимиром Путіним лише у телефонному режимі, при цьому найбільше таких контактів здійснював президент Франції Емманюель Макрон. 9 травня, коли Путін висловив готовність до переговорів і назвав потенційним посередником колишнього канцлера Німеччини Ґергарада Шредера, у Берліні та Брюсселі активізувалися дискусії щодо кандидатур, які могли б представляти Європу у процесі переговорів.
### Чому у Шредера мінімальні шанси
Кандидатуру 82-річного Ґергарада Шредера з початку відкинули німецький уряд та українська влада. Головна причина у тому, що хоча Шредер і засудив війну, а також покинув посаду голови ради директорів «Роснефти» в травні 2022 року, він не відмовився від дружніх стосунків із Володимиром Путіним. На початку війни Шредер виконував роль посередника — він здійснював поїздки до Москви для переговорів з Путіним, а також відвідував Стамбул, де зустрічався з представником України Рустемом Умєровим, начебто за ініціативою української сторони. Деталей цих зустрічей він не розкрив.
За словами Андреаса Умланда, експерта Інституту політичних досліджень у Києві, шанси Шредера бути обраним посередником від ЄС викликають сумнів через високий рівень недовіри до нього в Німеччині. На старті війни у Соціал-демократичній партії Німеччини (СДПН) навіть намагалися виключити екс-канцлера, проте ініціатива не здобула підтримки. Нині в партії точаться дискусії, і хоча окремі політики висловлюють думку, що варто розглянути варіант із Шредером, загалом у політичних колах Берліна цьому мало хто вірить.
### Варіант із «дуетом» Шредер — Штайнмаєр
Одним із альтернативних пропозицій у німецьких ЗМІ є спільна кандидатура Ґергарада Шредера та діючого федерального президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, який раніше обіймав посаду міністра закордонних справ і керівника канцелярії при Шредері. Прихильники цієї ідеї аргументують, що Штайнмаєр має вагомий дипломатичний досвід та брав участь у переговорах із Росією стосовно конфлікту на Донбасі, де Москва офіційно не визнавала підтримку сепаратистів. Окрім цього, другий президентський термін Штайнмаєра завершиться на початку 2027 року, що теоретично дозволяє йому виступати в ролі посередника від Євросоюзу.
На відміну від Шредера, 70-річний Штайнмаєр значно рішучіше засудив російське вторгнення в Україну. Він вимагав притягнення Володимира Путіна до відповідальності в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі задовго до виставлення ордера на арешт президента РФ. Президент Німеччини також визнав помилковість попередньої політики Берліна стосовно Москви.
Водночас залишається відкритим, чи готовий Київ підтримати цю кандидатуру. Спочатку в Україні відкликали запрошення Штайнмаєру відвідати країну, але згодом офіційний візит таки відбувся. Політолог Умланд вважає Штайнмаєра прийнятним кандидатом для Німеччини, хоча сам президент поки що не підтверджує готовність проводити перемовини із Путіним.
### Найбільші шанси у Меркель
Третьою потенційною кандидатурою вважають колишню канцлерку Німеччини Анґелу Меркель, яка користується більшою довірою, ніж Шредер і Штайнмаєр. Меркель, якій 71 рік, періодично засуджує дії Росії, проте робить це не так рішуче, як Президент Німеччини, і при цьому не визнає своїх прорахунків. Вона вважає переговори в Мінську, які частково допомогли стабілізувати ситуацію на Донбасі, успішною ініціативою. Однак через свою роль у цих угодах, а також позицію з приводу газопроводу «Північний потік-2», Меркель неодноразово зазнавала критики з боку Володимира Зеленського та української сторони. З початку повномасштабного вторгнення Росії вона жодного разу не відвідала Україну.
Під час нещодавніх турів Німеччиною з презентацією своєї автобіографії Меркель наголошувала на важливості діалогу з Росією й активно захищала ідею проведення саміту з Путіним, відкинуту Євросоюзом у 2021 році, за що отримала критику з боку країн Балтії та Польщі.
Сьогодні вона наголошує: «Без переговорів війна не закінчиться». Як зазначає Умланд, Меркель могла б бути серйозним посередником, зважаючи на її політичний авторитет і досвід, особливо якби Москва погодилася на її кандидатуру. Хоча в Німеччині та Україні існують зауваження щодо її політики, Меркель залишається політиком іншого рівня.
